Справа № 202/5381/25
Провадження № 2/202/3423/2025
10 листопада 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Мариніна О.В.
за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/5381/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 24.07.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6895894 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом No205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на сайті. Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 10 000 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту 18 липня 2024 року. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав. 27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором склала: сума кредиту 10 000,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 15 920,00 грн., всього 25 920,00 грн. Враховуючи те, що на момент укладення Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 6895894 про надання споживчого кредиту від 24.07.2023 року не сплив, Позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 53 календарних днів з 27.05.2024 року по 18.07.2024 року в сумі 10 547,00 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 10000 грн. - тіло кредиту та 15920 грн. - нараховані проценти, нараховані Позивачем проценти за 53 календарних днів - 10 547,00, всього - 36 467,00 грн.
Ухвалою суду від 05.06.2025 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11.07.2025 року від представника відповідача адвоката Нижник А.А. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем, якого, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 за № 258 від 14.12.2021 зараховано для проходження військової служби за контрактом строком на 3 роки. Під час виконання службових обов'язків та захисту Батьківщини солдат ОСОБА_1 , в період з13.08.2023 по 06.05.2025 був взятий у полон та перебував під владою держави-агресора, що підтверджується Довідкою № 34/К-940д від 15.05.2025 та листом Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» № 9/2993 від 08.05.2025. Враховуючи наведені обставини та судову пракриту зазначив, що у відповідача наявні пільги відповідно до п. 15, ч.3, ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Також зазначив що стягнення судових витрат на професійну допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та не підлягають стягненню з відповідача.
21.07.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник наполягав на задоволені позовних вимог в повному обсязі. Представник позивача зазначає, що з доводами представника відповідача викладеними у відзиві не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Зазначає, що Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Щодо застосування до Відповідача ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» представник зазначає, що звільнення від сплати штрафних санкцій та відсотків розповсюджується не на всі кредитні зобов'язання, зокрема, такі умови не стосуються кредитних договорів пов'язаних з придбанням нерухомого майна віднесеного до житлового фонду, а також автомобілів. Тож, якщо, кредитні зобов'язання не пов'язані з придбанням житла чи автомобіля, Відповідач мав звернутись на ім'я кредитної установи з листом в якому просити звільнити його від сплати відсотків чи штрафних санкцій, а в разі якщо такі вже були нараховані, то з проханням списати останні.
25.07.2025 року від представника відповідача адвоката Нижник А.А. через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник наполягав щоб в задоволені позовних вимог відмовили в повному обсязі. Зазначив що відповідач підпадає під категорію осіб стосовно яких застосовується п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" а також звернув увагу що на Веб-сайті ТОВ «Авентус Україна» відсутня можливість додати документи що підтверджують його статус військовослужбовця, під час укладання кредитного договору.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Ознайомившись з поясненнями сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6895894 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом No205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на сайті.
Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 10 000 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту 18 липня 2024 року. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .
Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С6370», після чого Відповідач отримав кредит в сумі 10 000,00 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку Відповідачкою вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.
Відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав.
27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідачку шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.
Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає: 10 000,00 грн. - тіло кредиту; 15 920,00 грн. - нараховані проценти; нараховані Позивачем проценти за 53 календарних днів - 10 547,00, всього - 36 467,00 грн.
25 листопада 2024 року рішенням єдиного учасника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», за № 251124/1 вирішено змінити найменування на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Ухвалою суду від 28.07.2025 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» наступну інформацію щодо підтвердження чи спростування факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а також інформацію про зарахування коштів 24.07.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 10000 грн., за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
22.08.2025 року за допомогою поштового зв'язку до суду від АТ «КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на витребувану інформацію, в якій зазначено що на картку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 24.07.2023 року був здійснений переказ грошових коштів в сумі 10 000,00 грн.
Згідно Довідки командира (керівника) полковника ОСОБА_3 ВЧ НОМЕР_2 від 08.05.2025 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з Довідки СБУ № 34/К-940д від 15.05.2025 та листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» № 9/2993 від 08.05.2025, ОСОБА_1 перебував в полоні з 13.08.2023 по 06.05.2025 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Таким чином судом установлено, що посилання позивача на обставини укладення кредитного договору в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки договір підписаний останнім за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого йому на номер телефону, як це передбачено умовами договору.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 даного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Частиною 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки з наданих ним доказів останній є військовослужбовцем з 14.12.2021, під час дії особливого періоду.
Приймаючи до уваги, що позивачем надано документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких суд, з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", спроможний самостійно здійснити розрахунок заборгованості за тілом кредиту, суд вважає за необхідне зменшити обсяг заборгованості на розмір процентів за користування кредитом.
Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 р. у справі № 320/8618/15-ц та в постанові Верховного Суду від 5 серпня 2020 р. у справі № 712/9613/15-ц, відповідно якого за наявності первісного позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні були самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто сплачений судовий збір у сумі 664,27 грн.
Щодо позовної вимоги представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 10 000 грн. суд виходить з наступного.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами витрати на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України)
Суд звертає увагу, що позовна заява подана про стягнення заборгованості в сумі 36 467,00 грн., участі в судових засіданнях представник не приймав, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.
Виходячи з принципу розумності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про доцільність стягнення, витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
До невизнання позовних вимог представником відповідача, суд відноситься критично, оскільки АТ «КБ «ПриватБанк» підтверджено, що 24.07.2023 року переказ грошових коштів в сумі 10 000,00 грн. було здійснено саме на картку ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 526, 527, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за кредитним договором № 6895894 від 24.07.2023 року заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10 000,00 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати зі сплати судового збору 664,27 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).
Дата складення повного судового рішення 10 листопада 2025 року.
Суддя О. В. Маринін