справа № 208/13858/25
провадження № 1-кс/208/4254/25
31 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025050000000661, від 24.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського із клопотанням, в якому просила накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску.
До судового засідання прокурор, який повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання не з'явився, але подав заяву про підтримання заявленого клопотання та проведення судового розгляду за його відсутності.
Власник майна ОСОБА_4 до суду не з'явився.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Зі змісту клопотання та доданих документів вбачається, що 23.10.2025, приблизно о 17 годині 50 хвилин водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (цивільна особа), керуючи автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на ньому по проїжджій частині вул. Генерала Батюка, зі сторони вул. Вільна, у напрямку вул. Паркова, на території м. Слов?янськ, Краматорського району, Донецької області, в районі опори ЛЕМ №184, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (цивільна особа), яка рухалась по пішохідному переходу справа наліво по ходу руху автомобіля.
Внаслідок вказаної події пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забою головного мозку, мозкової коми ІІ-ІІІ ст., закритого уламкового перелому нижньої третини лівого стегна, травматичного шоку. 23.10.2025 о 21:50, потерпіла ОСОБА_5 від отриманих травм померла у КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська».
В ході проведення огляду місця події від 23.10.2025 слідчим СВ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 на підставі повідомлення до ЧЧ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області у період часу з 19-00 год. до 20-06 год.проведено огляд місця події ДТП, у ході якого оглянуто та вилучено:
- автомобіль «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить водію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після огляду та вилучення вказаний транспортний засіб 23.10.2025 спрямовано на відповідальне зберігання на територію майданчика тимчасово затриманих транспортних засобів ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Університетська, 30.
Окрім того, постановою слідчого від 24.10.2025 автомобіль «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого від 24.10.2025, оскільки він може бути використаний як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.
Також, вище вказаний засіб може бути об'єктом проведення судових експертиз з метою встановлення всіх обставин події дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи наведені вище обставини кримінального правопорушення, з метою здійснення швидкого, всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадження та прийняття кінцевого процесуального рішення у встановлені законодавством розумні строки, виникла процесуальна необхідність у проведенні процесуальних дій тимчасово вилученим майном - автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який постановою слідчого від 24.10.2025 визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, за для встановлення обставин, які підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, з метою проведення судових експертиз, в тому числі технічного стану транспортного засобу, трасологічної та автотехнічної експертиз, збереження вилучених об'єктів, предметів та речей, які є речовими доказами у кримінальному провадження та забезпечення виконання завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти арешт на вказане майно, оскільки в разі повернення його є достатні підстави вважати, що воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене, що може значно перешкодити кримінальному провадженню.
Арешт вказаного майна, як захід забезпечення кримінального провадження, виправдовує потреби досудового розслідування з метою виконання завдань кримінального провадження, пов'язаних із забезпеченням швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, а також використання вказаного майна в якості доказу.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, вказаних предметів, які є речовими доказами та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до п.1 ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
В силу ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст.170 КПК України).
При цьому, ч.3 та ч.5 ст.132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п.7 ч.2 ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.
У відповідності до ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
У ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Враховуючи вимоги ст.170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції слідчого, який довів обґрунтованість заявленого клопотання, враховуючи те, що підставою клопотання є те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є речовим доказом, та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення, а тому з метою його збереження, унеможливлення пошкодження та знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази, арешт майна є в достатній мірі необхідним та таким, що забезпечить потреби кримінального провадження.
Керуючись ст.36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та використання, на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12025050000000661, від 24.10.2025 за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме на транспортний засіб - автомобіль «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1