справа № 208/1871/25
провадження № 2/208/2324/25
Іменем України
08 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Кіблицької М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -
1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Молчанова Н.В. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
У своєму позові представник позивача просить суд:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 02.08.2003 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 уклали шлюб.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області по справі №235/4295/24 від 09 серпня 2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За час спільного проживання придбано нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю і підлягає поділу, а саме: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Дана квартира була придбана за спільні кошти подружжя, позивача та відповідача, за час перебування у шлюбі.
2. Заяви, клопотання позивача та відповідача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Н.В. Молчанова не з'явились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
3. Процесуальні дії по справі.
03 березня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
24 вересня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.
Як встановлено судом, 02 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб Красноармійським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про одруження, яке видане 02 серпня 2003 року, запис № 230 (а.с.46).
Відповідно до свідоцтв про народження, сторони по справі є батьками повнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис №13, та неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №40 (а.с.43-44).
В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу квартири від 30 серпня 2011 року, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_2 купив квартиру під номером АДРЕСА_2 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., зареєстровано в реєстрі за № 3716 (а.с.19-23).
Відповідно до витягу №31341246 про державну реєстрацію прав від 19.09.2011 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., зареєстровано в реєстрі за № 3716 (а.с.12).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2024 року по справі № 235/4295/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.40-42).
Згідно з інформації №444613614 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.09.2025 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., зареєстровано в реєстрі за № 3716.
Також в матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на квартиру під номером АДРЕСА_2 (а.с. 48-57).
Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір із сімейних правовідносин, до яких застосовуються положення Сімейного кодексу України.
Відповідно до змісту ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Так, згідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У зв'язку з чим обраний спосіб захисту цивільних прав та інтересів як поділ спільного майна, придбаного в період шлюбу.
5. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Згідно частини 3 статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до вимог ст.ст.69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Однак, жодна із сторін не оспорювала принципу рівності часток подружжя у майні, жодних доказів про існування підстав для відступу від рівності часток суду не представили.
А тому, виходячи із загального принципу рівності часток подружжя у спільному майні, слід визнати, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 належить по 1/2 частині майна: квартири АДРЕСА_2 .
Статтею 41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном та кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно до вимог ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
На сьогоднішній день сторони не мають можливості вільно розпорядитися належним їм майном.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана норма також закріплена у ст. 12 ЦПК України.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що спірне майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_3 , придбана сторонами в період шлюбу та позивач має право на поділ даного майна у рівних частках, що відповідно до вимог ст.ст.69-70 СК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
6. Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджено.
Позивач просить суд судові витрати покласти на себе.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 15, 16, 355, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : майно, придбане в період перебування в зареєстрованому шлюбі, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Поділити спільне сумісне майно подружжя: квартиру АДРЕСА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири та визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя Похваліта С. М.