Справа № 210/5346/25
2/212/5477/25
11 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
за участю секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 13.01.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200430599, за яким ПАТ «Банк Михайлівський» надав відповідачу грошові кошти в сумі 29335,71 грн. на умовах зворотності та платності строком на 2 роки. Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із його змістом. На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти. 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» від ПАТ «Банк Михайлівський» набуло права вимоги за кредитним договором № 200430599 на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року. Станом на 24.07.2025 року відповідач має непогашену заборгованість в сумі 71887,65 грн., з якої 24428,95 грн. сума боргу за кредитом та 47458,70 грн. сума боргу за відсотками. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання, на підставі чого просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 71887,65 грн. Також за ч. 2 ст. 625 ЦК відповідач повинен сплатити позивачу борг з 3% річних в сумі 6481,71 грн. та з інфляційних втрат в сумі 15719,27 грн., які просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача, Романенко М. Е., до судового засідання не з'явився, зазначивши у позовній заяві прохання провести розгляд справи без участі представників ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідач, ОСОБА_1 , до судового засідання також не з'явився, надавши заяву з проханням вирішити спір за його відсутності.
За наведених обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Отже, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданого позову, виходячи з наступного вмотивування.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом було встановлено, що 13.01.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 200430599, за яким ОСОБА_1 надано строком на 24 місяці кредит в сумі 29335,71 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 0,0001% річних та комісії в розмірі 2,7% на місяць відповідно із графіком платежів.
Отримання грошових коштів в сумі 29335,71 грн. відповідачем за договором від 13.01.2016 року № 200430599 підтверджується випискою ПАТ «Банк Михайлівський».
Судом також було встановлено, що 20.07.2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір № 7_БМ від 20.07.2020 року про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Банк Михайлівський» передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 200430599 за реєстром боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору № 7_БМ від 20.07.2020 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 200430599 в сумі 71887,65 грн., з яких 24428,95 грн. сума боргу за кредитом та 47458,70 грн. сума боргу за відсотками, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача у ПАТ «Банк Михайлівський».
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором кредитування № 200430599 від 13.01.2016 р., укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», що підтверджується постановою від 1 липня 2021 року Північного апеляційного господарського суду та постановами від 29.12.2022 року, від 17.01.2023 року приватного виконавця про закінчення виконавчих проваджень № 66491947, № 66483131.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором № 200430599 від 13.01.2016 року.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином суд відхиляє посилання ТОВ «ДіДжи Фінанс» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі з відсотків за договором кредиту № 200430599 від 13.01.2016 року, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості, тобто після узгодженого строку кредитування.
Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору № 200430599 від 13.01.2016 року суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 200430599 від 13.01.2016 року саме в сумі 43438,39 грн., з яких 24428,95 грн. - борг за кредитом, а 19009,44 грн. - борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами такого договору, яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 24 місяців у розмірі комісійних відсотків 2,7% щомісяця на суму 29335,71 грн. (29335,71 х 0,027 х 24 місяці = 19009,44), що також вбачається з графіку погашення кредиту.
Суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Нарахування трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року по справі № 758/7649/16-ц.
Таким чином кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК, за увесь час прострочення.
Відповідно до розрахунків ТОВ «Діджи Фінанс», наведених у позовній заяві, вбачається, що за період з 22 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року на суму боргу в загальному розмірі 71887,65 грн. позивачем була обрахована ОСОБА_1 заборгованість за ст. 625 ЦК з 3% річних на суму 6481,71 грн. та інфляційних втрат на суму 15719,27 грн.
Однак, враховуючи, що суд встановив, що сума боргу за кредитом та нарахованими відсотками у відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить загалом 43438,39 грн., то суд самостійно обрахував за період з 22 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем з 3% річних, що складає 3920,17 грн. (43438,39 х 3% / 365 х 1098 = 3920,17), та інфляційних втрат в розмірі 9498,43 грн. (43438,39 х 1,218664444 - 43438,39 = 9498,43), враховуючи інфляційне збільшення в розмірі 1,21866444.
Підсумовуючи, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ДіДжи Фінанс», заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за договором кредиту від 13.01.2016 року № 200430599 в загальній сумі 56856,99 грн. (24428,95 + 19009,44 + 3920,17 + 9498,43 = 56856,99).
Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «ДіДжи Фінанс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює відповідно 1463,84 грн. (56856,99 / 94088,63 х 2422,40 = 1463,84).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024 року з переліком видів послуг адвоката, детальним описом робіт до договору № 26 про надання правової допомоги, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом на загальну суму 7000 грн.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7000 грн. були доведені, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.
Однак, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги ТОВ «ДіДжи Фінанс», то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь ТОВ «ДіДжи Фінанс» пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 4230,04 грн. (56856,99 / 94088,63 х 7000 = 4230,04).
Керуючись ст. 280-289 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200430599 від 13.01.2016 року в сумі 43438,39 грн., заборгованість з 3% річних в сумі 3920,17 грн., заборгованість з інфляційних втрат в сумі 9498,43 грн., а загалом - 56856 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 99 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати з оплати судового збору в сумі 1463,84 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4230,04 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 11 листопада 2025 року.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов