Справа № 212/11840/25
2/212/6319/25
11 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс » до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 26.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3605019, за яким ТОВ «Мілоан» надало відповідачці кошти у відповідному розмірі на умовах строковості, зворотності, платності. Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із його змістом. На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти на рахунок відповідача. 13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №07Т за яким за яким ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача за договором № 3605019 за реєстром боржників, на підставі ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 36520 грн., з яких 8000 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 27000 грн. сума боргу за відсотками, 1520 грн. заборгованість за комісією. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 36520 грн., та судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник позивача, Романенко М.Е. у позовній заяві просив провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про наявність позову ТОВ «Діджи Фінанс» до нього про стягнення боргу, своїм правом на подання відзиву на позов не скористалась.
На підставі переліченого суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданого позову, виходячи з наступного вмотивування.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 26.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір про споживчий кредит №3605019 за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 8000 грн. строком на 15 днів із кінцевою датою повернення 10.06.2021 року. Комісія за надання кредиту становить 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір від 26.05.2021 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Грошові кошти в сумі 8000 грн. було перераховано ТОВ «Мілоан» на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №47199906.
Судом також було встановлено, що 13.09.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 07Т, за яким ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3605019 в сумі 36520 грн., з яких 8000 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 27000 грн. сума боргу за відсотками, 1520 грн. сума заборгованості за комісією.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором кредитування №3605019 від 26.05.2021 р., укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно п. 1.2 договору про споживчий кредит №3605019 сума кредиту становить 8000 грн.
Згідно п. 1.3 договору про споживчий кредит №3605019 кредит надається строком на 15 днів з 26.05.2021 року.
Згідно п. 1.4 договору про споживчий кредит №3605019 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.06.2021 року.
Згідно п. 1.5.1 договору про споживчий кредит №3605019 комісія за надання кредиту становить 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п. 1.5.2 договору про споживчий кредит №3605019 проценти за користування кредитом становлять 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6 договору про споживчий кредит №3605019 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Таким чином суд відхиляє посилання ТОВ «Діджи Фінанс» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.
Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору №3605019 суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором №3605019 саме в сумі 15520 грн., з яких 8000 грн. - борг за кредитом, 1520 грн. - борг за комісією, 6000 грн. - борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами кредитного договору №3605019, яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 15 днів у розмірі 5 % (8000х 15 х 2,50 % = 6000).
Підсумовуючи, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за договором кредиту в розмірі 15520 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Діджи Фінанс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює відповідно 1029,45 грн. (15520 / 36520х 2422,40 = 1029,45 ).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс » до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс » заборгованість за кредитним договором у розмірі 15520 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять ) гривень.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс » витрати з оплати судового збору в сумі 1029,45 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи, якому повне рішення не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках передбачених ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 11 листопада 2025 року.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс », ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри буд. 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Суддя: Д. О. Козлов