Справа № 201/3636/25
Провадження № 2/201/2572/2025
24 жовтня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До Соборного районного суду міста Дніпра 02 вересня 2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить суд поновити строк позовної давності для подання даної позовної заяви, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 200446368 від 31 січня 2016 року у розмірі 62 299,34 грн., витрати на правову допомогу та сплачений судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 31.01.2016 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір №200446368, та на підставі якого відповідачеві було перераховано кошти у розмірі 21 250 грн., з встановленим строком користування з 31.01.2016 року по 20.05.2017 року. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи фінанс», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 25.03.2025 року у розмірі 62 299,34 грн., із яких:- заборгованість за тілом кредиту становить 13 803,91 грн.; - заборгованість за відсотками становить 27014,47 грн.;- сума збитків з урахуванням 3% річних - 3673,04 грн. - сума збитків інфляційних втрат - 17 807,92 грн.
29 травня 2025 року від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
05 червня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги.
03 липня 2025 року від представника відповідачки до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
Ухвалою судді від 26 березня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.
До суду 25 квітня 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Представник позивача у позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідачки надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановлені судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що 31.01.2016 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір №200446368.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) 31.01.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» надав позичальнику у користування кредитні кошти.
ОСОБА_1 зобов'язалася повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Проте, з наявних матеріалів справи не виявилось можливим встановити які саме суми кредитних коштів були отримані та повернені відповідачем Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський».
20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набув право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що на переконання позивача підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Зі змісту договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський», зокрема з п. 1 договору вбачається, що банк відступив новому кредитору права вимоги банку до позичальників згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.
Однак, передача боргу за договором відступлення на певну суму не підтверджує обґрунтованість такого боргу, з огляду на відсутність будь-яких інших доказів його наявності.
Позивач зазначив, що станом на 25.03.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 40818,38 грн., з яких:13803,91 грн. - заборгованість за кредитом;27014,47 грн. - заборгованість за відсотками.
Отже, заборгованість Відповідача розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Позивач зазначає, що Господарські операції на підставі договору № 200446368 від 31.01.2016 року в тому числі розрахунок заборгованості проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України (ст. 534 ЦК України). Відповідно до норми закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та постанови КМ України №22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», надається визначення понять: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (пункти 1,5,9 ст.9). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
При цьому належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Отже, банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 630/366/16-ц та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Втім, на підтвердження позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» не було надано виписок по рахунку, які б підтверджували суму заборгованості у розмірі 40818,38 гривень за кредитним договором, із наданих позивачем виписок по особовому рахунку неможливо підтвердити факт перерахування кредитних коштів у заявлених позивачем розмірах.
Із наданої позивачем виписки з рахунку, як доказу на підтвердження наявності заборгованості відповідача, неможливо встановити наявну суму боргу, його складові, період за який він утворився, що унеможливлює проведення об'єктивного розгляду справи та задоволення вимог ТОВ «Діджи Фінанс».
Така виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред'являються до офіційного документу, а тому не може слугувати доказом у справі.
Позивач зазначив, що оригінали кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлене на підставі договору від 20.07.2020 не були йому вчасно передані через наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору. Відтак, встановлений законодавством загальний строк позовної давності за частиною кредитних договорів сплив.
Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав ТОВ «Діджи Фінанс» на звернення до суду за захистом своїх інтересів. Лише після отримання документів на початку 2023 року, ТОВ «Діджи Фінанс» почав здійснювати процедури задля захисту інтересів (надсилання претензії, звернення до суду із позовною заявою).
Однак, у матеріалах справи відсутні докази направлення претензії на адресу ОСОБА_1 . Доказів того, що відповідачем була отримана претензія, або вона повернулась на адресу відповідача «за відсутністю адресата за вказаною адресою» матеріали справи не містять.Разом з тим, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 ст. 1048 ЦК України).
У частині 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст. 625 ЦК України).
Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з положеннями ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 ст. 12 ЦПК України).
За змістом частини 3 ст. 12, частини 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 ст. 76 ЦПК України).
У частині 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як було встановлено судом, 31.01.2016 між відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви (оферти) № 200446368.
Позивач в своїй позовній заяві вказав, що станом на 25.03.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 40818,38 грн., з яких: 13803,91 грн. - заборгованість за кредитом; 27014,47 грн. - заборгованість за відсотками. Водночас, жодних належних доказів на підтвердження наявності суми боргу і його розміру позивачем не надано.
Так, позивачем не надано жодного розрахунку заявленої суми заборгованості станом на 25.03.2025, з чого було би можливо зробити висновок про наявність заборгованості, її період, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом.
У матеріалах справи відсутні докази направлення претензії на адресу ОСОБА_1 . Доказів того, що відповідачем була отримана претензія, або вона повернулась на адресу відповідача «за відсутністю адресата за вказаною адресою» матеріали справи не містять.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні. Відтак, не відомо чи виконав відповідач після 20.07.2020 повністю або частково зобов'язання перед первісним кредитором.
Крім того, посилання позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, як підтвердження того, що ТОВ «Діджи Фінанс» є єдиним та належним кредитором, є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту рішення, на яке посилається позивач, вбачається, що вказане рішення не підтверджує факт переходу права вимоги від ПАТ «Банк Михайлівський» до позивача саме за кредитним договором з ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_1 не брала участі у справі № 910/11298/16, рішення у вказаній справі в силу вимог частини 4 ст.82ЦПК України не є преюдиційним, а отже, позивач має доводити обставини переуступки права вимоги на загальних підставах.
У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст.12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі.
При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 141 Цивільно - процесуального кодексу України у разі відмови у позові сплачений судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев