№ 201/12126/25
провадження 2-аз/201/8/2025
11 листопада 2025 року м. Дніпро
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у місті Дніпрі заяви, клопотання позивача про забезпечення позову, витребування, забезпечення доказів по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області і інспектора 1-го взводу 3-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капрала поліції Машукової Ліани Олексіївни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 29 вересня 2025 року звернулася до суду з позовом до відповідачів Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області і інспектора 1-го взводу 3-ї роти 3-го батальйону УПП в Дніпропетровській області капрала поліції Машукової Л.О. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Ухвалою судді по цій справі відкрито провадження, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті в цьому складі суду не слухалася, розглядаються клопотання, виносилися ухвали, спір по суті не вирішено.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову в порядку ст. 150-152 КАС України, витребування, забезпечення доказів, в якому ставить питання про: 1) зобов?язання відповідача надати підтвердження повноважень його представника відповідача, вказаного у відзиві на позов; 2) покласти на відповідача обов?язок щодо доказування свого рішення, 3) на підставі ст. 71 КАС України зобов?язати відповідача не посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваної постанови, як-то жовтий сигнал світлофора, швидкість руху та відстань до світлофору, 4) зобов?язати відповідача надати суду запис з боді-камери старшого патрульного наряду капітана поліції, який до надання відеозапису з камер стверджував, що якби позивач повернув на перехресті на жовтий сигнал світлофора, до нього б не було ніяких запитань, що, на думку цього позивача стосуються розгляду цієї адміністративної справи і потрібно для доказу позовних вимог, розгляду клопотань і справи, оскільки виконати обов?язок та отримати їх (вказані документи - заапис) позивач або його представник не можуть.
Відповідно ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ст. 114 КАС України за заявою учасника справи або особи, яка може набути статус позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Вказане може застосовуватися і тоді, коли особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
З'ясувавши думку учасників справи, перевіривши матеріали справи та заяви про забезпечення позову і витребування доказів, суд вважає необхідним в задоволенні клопотання відмовити у зв'язку з наступним.
Своє клопотання позивач мотивував тим, щоб обмежити відповідача (не зазначено якого - їх два) в здійсненні своїх повноважень, з одного боку - доказувати свої рішення, з іншого - в обмеженості посилань на докази, а також витребувати запис з боді-камери старшого патрульного наряду капітана поліції (не відомо - копію чи оригінал, в якому вигляді і на якому носії - сама камера чи накопичувач, який), оскільки самостійно отримати вищезазначену інформацію позивач не може.
Суд приймає до уваги те, що законом не передбачено право чи обов'язок суду збирати і надавати в справу докази на підтвердження позиції чи вимогу будь-якої сторони, частина витребуваних документів матеріалах справи вже є (наданих при подачі позову /копія постанови та інш./ і наданих з відзивом відповідачем), не зазначено в законі і можливість забезпечення та витребування доказів саме для проведення певних процесуальних дій, також у заяві не зазначено обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами та з якою метою потрібно обмежити відповідача (не зазначено якого - їх два) в здійсненні своїх повноважень, з одного боку - доказувати свої рішення, з іншого - в обмеженості посилань на докази, а також витребувати запис з боді-камери старшого патрульного наряду капітана поліції (не відомо - копію чи оригінал, в якому вигляді і на якому носії - сама камера чи накопичувач, який), а тому з урахуванням вище викладених обставин не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на вимогах свого клопотання, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються. Не вказано також для чого потрібно в такому порядку заабезпечувати позов і витребувати вказані докази (тільки огляд, чи і долучення, дослідження чи інш. /для чого?/), невідомо кому потрібно ці матеріали - можливо для проведення експертизи, але клопотання таке не заявлене (та в якому вигляді потрібно витребовувати інформацію /для чого саме в такому вигляді/), про що вони будуть свідчити.
Вирішення питань заявленого клопотання можливе і без окремого забезпечення позову або доказів шляхом надання доказів сторонами та дослідження матеріалів справи в передбаченому законом порядку.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, клопотання сторони позивача.
Судом в цьому складі справа ще не розглядається по суті, матеріали справи не досліджені, перевірка доказів не проведена, клопотання розглянуто всі, інших доказів на підтримку клопотання не надано.
Суду до цього клопотання надано докази того, що позивач або його представник зверталися до вказаних осіб (УПП в Дніпропетровській області, поліцейського і інш.) стосовно надання названих матеріалів (повноважень, записів камери) чи документів, але немає доказів того, що неможливо надання вказаних в клопотанні доказів.
Тобто, особа, яка клопоче суд про витребування доказів дійсно повинна довести існування таких доказів у особи в якої вони витребовуються та складність у отриманні відповідних доказів та надати докази не тільки належного звернення з метою отримання цих доказів, але і відповідь про неможливість їх отримання.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист …
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Законом встановлено перелік способів захисту прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ст. 9 КАС України «Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі» 1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. 3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. 4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім того, в порушення закону клопотання не оплачене судовим збором, як це передбачено ч. 2 ст. 116 і ч. 4 ст. 152 КАС України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік випадків коли судовий збір не справляється.
Згідно ст. 116 і 152 КАС України до клопотання про забезпечення позову і окремо доказів додається документ про сплату судового збору. Відповідно до - п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання заяви про забезпечення позову і доказів або позову передбачає конкретну суму .
При таких обставинах суд вважає не можливим задоволення клопотання в такому вигляді про забезпечення позову, витребування доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 9, 114-117, 150-154, 166-167, 292-296, 297 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви, клопотання позивача про забезпечення позову, витребування доказів по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області і інспектора 1-го взводу 3-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капрала поліції Машукової Ліани Олексіївни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в Третій апеляційний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 292-296 КАС України з урахуванням положень п. 3 Розділу VI ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ КАС України.
Суддя -