Справа №211/9637/25
Провадження № 1-кп/211/1844/25
10 листопада 2025 рокуДовгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041720000861 від 06.08.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рига Латвійська Республіка, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 06.08.2025 приблизно о 06 год. 40 хвил. знаходився біля касової зони в приміщенні АЗС «ОККО» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 22. В цей час касир відійшла від касової зони, а ОСОБА_4 помітив на стелажі мобільний сканер марки «Zebra», який належить ТОВ «ОККО-Лайт». Надалі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 (зі змінами), переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись відсутністю уваги зі сторони свідків та потерпілого, впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, зі стелажу, викрав належний ТОВ «ОККО-Лайт» мобільний сканер марки «Zebra» чорного кольору, вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №2163/25 від 12.08.2025, становить 15426,45 гривень. Після чого, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_4 покинув місце скоєння кримінального правопорушення, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила ТОВ «ОККО-Лайт» майнову шкоду на загальну суму 15426,45грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
10.11.2025р. між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України. Відповідно до укладеної угоди обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового провадження беззастережно визнав свою винуватість в зазначеному діянні, щиро розкаявся і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, встановивши обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
У судовому засіданні прокурор просила угоду затвердити. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисникОСОБА_5 також просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Враховуючи вищенаведене та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Представник потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч.4 ст.469 КПК України, надала прокурору ОСОБА_3 письмову згоду на укладання угоди про визнання винуватості.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься дотяжкого злочину.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема ст.ст. 470-473, та Кримінального Кодексу України. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану; обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.473 КПК України, наслідки невиконання угоди, що передбачені ст.476 КПК України.
Так, під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України, щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що вищезазначену угоду про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз, не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, встановивши обов'язки, передбачені ч.1 п.1, 2 ст.76 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України та санкції зазначеної статті.Застосовуючи до обвинуваченого положення ч.1 ст.76 КК України, суд враховує, що останній є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв'язку з чим суд, на підставі ч.1 ст.163 КВК України та Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №337 від 17.09.2020, покладає обов'язок нагляду за відбуттям ОСОБА_4 покарання з випробування під час іспитового строку, на командира військової частини, в якій ОСОБА_4 проходитиме військову службу.
Таке покарання, на думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.
Процесуальних витрат по справі немає.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 394, 395, 474, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 10.11.2025 року, укладену між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041720000861 від 06.08.2025 року.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, а на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
На підставі ч.ч. 1, 4 ст.76 КК України, ч.1 ст.163 КВК України та Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №337 від 17.09.2020, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до командира військової частини, в якій ОСОБА_4 проходитиме військову службу;
2) повідомляти командира військової частини, в якій ОСОБА_4 проходитиме військову службу про зміну місця проживання та служби.
У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю 1 рік на підставі п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 виконання наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до вимог ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Речовий доказ: мобільний сканер марки «Zebra» чорного кольору - залишити у власності ТОВ «ОККО-Лайт».
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1