Справа № 175/7955/25
Провадження № 2-о/175/137/25
Іменем України
10 листопада 2025 року с-ще. Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.,
присяжних: Паленко Т.В.
Товстик С.А.
при секретарі Кальченко Ю.О.,
за участі:
заявниці - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення фату смерті, -
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення фату смерті.
Згідно автоматизованого розподілу судових справ між суддями заява була розподілена до провадження судді Бойко О.М.
В заяві просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт України серії НОМЕР_1 , громадянки України, яка померла у м. Ростов-на-Дону Ростовської області Російської Федерації, визначивши дату її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовує свою заяву тим, що ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України. Це підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 від 28.09.1979 року) та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
26 лютого 2025 року мати заявниці померла на території російської федерації, а саме у м. Ростов-на-Дону Ленінського району Ростовської області, що підтверджується довідкою про смерть №C-00344 від 28.02.2025 року, а також Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.05.2025 року, які видані Нижньосірогозьким районним відділом запису актів цивільного стану Управління ЗАЦ Херсонської області.
Мати заявниці - ОСОБА_2 проживала у селищі Дальнє Нижньосірогозького району Херсонської області, що є тимчасово окупованою територією. До міста Ростов-на-Дону вона виїхала з метою проведення операції на очах, знаходилась на лікуванні в офтальмологічному відділенні з 25.02.2025 по 26.02.2025 р., що підтверджується виписним епікризом з історії хвороби №13614.
Місцем смерті є м. Ростов-на-Дону рф, проте, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 була громадянкою України державні органи рф не проводили реєстрацію смерті, а тому довідка та свідоцтво про смерть були виданні на тимчасово окупованій території України в Херсонській області за місцем її проживання.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила суд задовольнити її.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення вимог заяви з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України. Це підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 від 28.09.1979 року) та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
26 лютого 2025 року мати заявниці померла на території російської федерації, а саме у м. Ростов-на-Дону Ленінського району Ростовської області, що підтверджується довідкою про смерть №C-00344 від 28.02.2025 року, а також Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.05.2025 року, які видані Нижньосірогозьким районним відділом запису актів цивільного стану Управління ЗАЦ Херсонської області.
Мати заявниці - ОСОБА_2 проживала у селищі Дальнє Нижньосірогозького району Херсонської області, що є тимчасово окупованою територією. До міста Ростов-на-Дону вона виїхала з метою проведення операції на очах, знаходилась на лікуванні в офтальмологічному відділенні з 25.02.2025 по 26.02.2025 р., що підтверджується виписним епікризом з історії хвороби №13614.
Місцем смерті є м. Ростов-на-Дону рф, проте, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 була громадянкою України державні органи рф не проводили реєстрацію смерті, а тому довідка та свідоцтво про смерть були виданні на тимчасово окупованій території України в Херсонській області за місцем її проживання.
Оскільки факт смерті відбувся на території рф, заявниця за викладених обставин позбавлена можливості зареєструвати у встановленому Законом порядку смерть матері.
Вказані обставини змусили заявника звернутись до суду.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.
Згідно п. 14 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зі змінами, у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Відповідно п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. 4, 7 глави 1 розділу ІІ вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, статтею 13 передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.
Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.
Враховуючи викладене, надане заявницею лікарське свідоцтво про смерть, яке видане органами окупаційної адміністрації, не має сили офіційного документу на території України.
Заявник за таких обставин позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть її матері у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт смерті відбувся на території рф.
Отже, заявником обґрунтовано підставу звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті, яка настала, на території іноземної держави.
У цьому контексті суд зауважує, що п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Суд, оцінивши подані заявником докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається заявник, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту смерті матері заявника дає змогу заявнику реалізувати свої права.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт України серії НОМЕР_1 , громадянки України, яка померла у м. Ростов-на-Дону Ростовської області Російської Федерації, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 12, 76-81, 89, 263-265, 273, 315-319, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення фату смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт України серії НОМЕР_1 , громадянки України, яка померла у м. Ростов-на-Дону Ростовської області Російської Федерації, визначивши дату її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.
Суддя Бойко О.М.
Присяжні Паленко Т.В.
Товстик С.А.