Справа № 199/13928/25
(3/199/7004/25)
іменем України
10 листопада 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не офіційно працює спеціалістом з детейлінгу на СТО «СДІавто», який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП
- за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475745 від 07.10.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій ОСОБА_1 , 07.10.2025 о 02:35 годину у м. Дніпро, по вул. Калиновій, 47 керував транспортним засобом «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника патрульної поліції № 473952. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання, яке було призначено на 08:30 годину 10.11.2025 ОСОБА_1 не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою SMS-повісткою, яку він отримав 06.11.2025 о 09:07:08 годині, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП.
В судовому засіданні, яке відбулось 03.11.2025, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не визнав та зазначив, що 07.10.2025 він знаходився в гостях у свого брата, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Знаходячись в гостях у брата, він вживав алкогольні напої. Цього ж дня, тобто 07.10.2025, приблизно о 02:15-02:15 годині до дому прийшов брат та повідомив, що він розбив автомобіль, попросив його спуститись на вулицю та від'єднати клеми з акумулятора, щоб авто не спалахнуло. Вийшовши з квартири він пішов до сусіднього будинку, де перебував його транспортний засіб, який здійснив наїзд на паркан та дерево. В цей момент брат залишився вдома. Анкетні дані брата він надавати відмовляється. Біля автомобіля знаходилась дівчина брата, на ім'я ОСОБА_2 , з якою він особисто не знайомий. Підійшовши до автомобіля з кущів до нього одразу вибігли працівники поліції, які попрохали його надати документи, які посвідчують особу та технічний паспорт на автомобіль, на що він погодився та надав поліцейським всі документи. Після чого працівники поліції задали йому питання чи вживав він алкогольні напої та запропонували йому пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, на що він зазначив, що його це не стосується, оскільки до дорожньо-транспортної пригоди та керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння він не має жодного відношення та зауважив, що це зробив його брат. Після чого він повідомив працівників поліції, що іде додому відпочивати, у зв'язку з чим був затриманий працівниками поліції. Вважає, що працівники поліції його незаконно затримали, оскільки він поводив себе спокійно та адекватно. Дії працівників поліції не оскаржував. Просив суд закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, в межах пред'явленого протоколу, за обставин, викладених у постанові, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475745 від 07.10.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений повноважною особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.10.2025, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, однак останній відмовився від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння в установленому законом порядку;
- протоколом про адміністративне затримання серії ВВ № 005674 від 07.10.2025, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції було затримано водія ОСОБА_1 із застосуванням фізичної сили та спецзасобів - кайданок, згідно ст.ст. 44,45 Закону України «Про Національну поліцію»;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, переглянутим судом, згідно з якими вбачається, як працівники поліції приїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди. Так, на території подвір'я будинку АДРЕСА_3 , знаходиться транспортним засіб «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на паркан та дерево. Біля вказаного автомобіля перебуває чоловік та жінка, які візуально перебувають в стані алкогольного сп'яніння. Чоловік, поводячи себе зухвало та агресивно, представився Гатамовим Вугаром, а жінка - ОСОБА_3 (03:21:57-03:22:44 година). Також вбачається, як неподалік місця пригода перебуває ще один чоловік, який представився ОСОБА_4 , який був свідком вказаної вище пригоди. Далі працівники поліції почали з'ясовувати обставини дорожньо-транспортної пригоди, відбираючи пояснення у ОСОБА_5 . В цей момент ОСОБА_1 продовжуючи свою зухвалу та агресивну поведінки, почав кидатися та висловлювати погрози в адресу свідка ОСОБА_5 у зв'язку з чим був відведений працівниками поліції від місця надання ОСОБА_5 пояснень. На питання працівників поліції ОСОБА_1 заперечив, що саме він скоїв дорожньо-транспортну пригоду та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак будь-яких переконливих доводів свого перебування біля автомобіля разом з ключами від нього ОСОБА_1 надати не зміг (03:40:15 година). На питання працівника поліції ОСОБА_6 зазначила, що вона перебувала в салоні автомобіля в момент здійснення наїзду на паркан та дерево, а також чітко вказала на ОСОБА_1 , як на особу, яка перебувала за кермом цього транспортного засобу (03:42:59 година). Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у поліцейських виникла обґрунтована підозра про те, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки у останнього виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим працівниками поліції висловлювалась ОСОБА_1 вимога пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного приладу Драгер або в умовах медичного закладу, на що останній надав працівникам поліції чітку відмову від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння, як на місці за допомогою технічного приладу, так і проїхати до медичної установи (03:44:44 - 03:45:47 година), на що останній надав працівникам поліції чітку відмову від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння, як на місці за допомогою технічного приладу, так і проїхати до медичної установи, зазначаючи: «Відмовляюсь, мене це не стосується, я не був за кермом» (03:45:08 година). В свою чергу працівниками поліції було роз'яснено водію ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння, як на місці за допомогою технічного приладу, так і проїхати до медичної установи. Після чого працівником поліції було повідомлено водію, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку, серед якого є медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, водію ОСОБА_1 роз'яснено, що також відносно нього буде складено протокол за ст. 124 КУпАП, а саме за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, іншого майна, на що водій ОСОБА_1 вказав: «Пишіть що завгодно, мене це не стосується, я відмовляюсь від усього» (03:46:47 година). Після чого ОСОБА_1 намагався залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, не реагуючи на неодноразові зауваження працівників поліції, продовжував свої зухвалі дії, у зв'язку з чим був затриманий працівниками поліції із застосуванням фізичної сили та спецзасобів - кайданок, згідно ст.ст.44,45 Закону України «Про Національну поліцію». В свою чергу працівники поліції поклали ОСОБА_1 на землю, обличчям вниз. Після затримання водія ОСОБА_1 працівниками поліції роз'яснено останньому його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП. Після складання протоколу працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 ознайомитись з протоколом, надати свої пояснення та отримати копію протоколу, на що ОСОБА_1 висловив свою відмову. При цьому жодних скарг чи заперечень на дії працівників поліції під час його зупинки, затримання та подальшого складання протоколу ОСОБА_1 не заявляв.
Відповідно до п. 6, 7 Глави І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Отже, ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на стан сп'яніння на місці, так і в медичному закладі охорони здоров'я, що само собою утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин дії ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, правильно кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Адміністративно-караним в силу ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, є водії транспортних засобів, які знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, або відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Даний факт фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення.
За вказаною диспозицією доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом, факт одночасного перебування цієї особи в стані алкогольного сп'яніння, або факт відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та факт вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376.
Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу постанови, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Досліджені судом і покладені в основу постанови докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядку).
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Аналогічні приписи містить Інструкція.
Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно переглянутого в судовому засіданні відеозапису дійсно вбачається у водія ОСОБА_1 ознака алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці.
Наявні у матеріалах справи докази, в тому числі і відеозапис, підтверджують, що водій ОСОБА_1 , у якого поліцейським виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук), на пропозицію працівника поліції поводячи себе зухвало та агресивно, виразив свою чітку відмову проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, як на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», так і в умовах медичного закладу.
Зазначені обставини призвели до порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те, що під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлена відсутність доказів на підтвердження факту керування ним транспортирним засобом саме 07.10.2025 о 02:35 годині, оскільки у вказаний час даним транспортним засобом керував його брат, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Так, під час перегляду відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських, долученого до матеріалів справи, хоча і не встановлено факту руху автомобіля у вказану в протоколі дату та час під керуванням ОСОБА_1 , однак вбачається як працівники поліції приїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди. Так, на території подвір'я будинку АДРЕСА_3 , знаходиться транспортним засіб «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на паркан та дерево. Біля вказаного автомобіля перебуває чоловік та жінка, які візуально перебувають в стані алкогольного сп'яніння. Чоловік, поводячи себе зухвало та агресивно, представився Гатамовим Вугаром, а жінка - ОСОБА_3 (03:21:57-03:22:44 година). Також вбачається, як неподалік місця пригода перебуває ще один чоловік, який представився ОСОБА_4 , який був свідком вказаної вище пригоди. На питання працівників поліції ОСОБА_1 заперечив, що саме він скоїв дорожньо-транспортну пригоду та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак будь-яких переконливих доводів свого перебування біля автомобіля разом з ключами від нього ОСОБА_1 надати не зміг (03:40:15 година). На питання працівника поліції ОСОБА_6 зазначила, що вона перебувала в салоні автомобіля в момент здійснення наїзду на паркан та дерево, а також чітко вказала на ОСОБА_1 , як на особу, яка перебувала за кермом цього транспортного засобу (03:42:59 година). При цьому ОСОБА_1 хоча і виказував працівникам поліції свої не обґрунтовані заперечення, що він не керував транспортним засобом, однак не зазначав працівникам поліції про те, що даним автомобілем керував його брат, що також спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував у вказану в протоколі дату та час транспортним засобом, а за кермом був його брат, анкетні дані якого він надавати відмовляється.
Тому таку версію ОСОБА_1 суд розцінює, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення (в даному випадку складання матеріалів справи за вищевказаною статтею Закону) та подальшого уникнення від відповідальності. На переконання суду вказане не потребує детального аналізу, оскільки правова оцінка та мотиви суду викладені вище.
Вищевказане дає змогу суду прийти до висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 07.10.2025 в нічний час за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 47, транспортним засобом «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, який відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Суд констатує, що на переглянутих відеофайлах з нагрудних камер працівників поліції убачається, що ОСОБА_1 , поводить себе зухвало та агресивно відносно до працівників поліції та свідків, які перебували на місці події, розуміючи, що він може бути притягнутий до відповідальності, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 , огли хоча і заперечував факт керування ним автомобілем вулицями м. Дніпра, однак будь-яких переконливих аргументів в свою користь, працівникам поліції не надав, що додатково свідчить про наявність у нього явної ознаки алкогольного сп'яніння - поведінка, що не відповідає обстановці.
На переконання суду, на наданих відеофайлах зафіксовано фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, що спростовують твердження ОСОБА_1 , про недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд констатує, що в цілому дані відеозаписи відображають усі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд встановив, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських зафіксував усі необхідні моменти вказаної події від 07.10.2025 саме за участю водія ОСОБА_1 , а саме: встановлення особи, встановлення ознак алкогольного сп'яніння, пропозицій пройти огляд на місці та проходження медичного огляд у закладі охорони здоров'я, відмова від такого проходження.
На переконання суду, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення водія ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці так в медичному закладі.
Таким чином суд вважає долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників поліції допустимими і належними доказами, оскільки судом встановлено, що дані відеозаписи є безперервними, інформативними, послідовними, позбавленими упередження і суб'єктивного ставлення, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозаписи як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі.
Разом з тим, суд констатує, що під час судового розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та адвокатом надано не було, як і не надано того, що жодних самостійних дій на проходження огляду ОСОБА_1 не вчиняв, доказів того, що він пройшов огляд на стан сп'яніння у медичному закладі протягом двох годин або більше суду не надано, як і не надано відповідних рішень суду про оскарження дій працівників поліції.
При цьому, на відеозаписі не зафіксовано будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 , ні під час пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, ні при відмові останнім від проходження огляду, ні під час його затримання для складання протоколів про адміністративні правопорушення, як і відсутній факт провокації зі сторони правоохоронних органів. Будь-яких інших доказів тиску на ОСОБА_1 працівниками поліції сторона захисту не надала, як і не надала суду відповідних рішень, щодо оскарження дій працівників поліції, тому такі доводи суд оцінює критично і не бере їх до уваги.
Дії працівника поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння відповідали вимогам, передбаченим ст.ст. 254 - 256 КУпАП, та приписам норм нормативно-правових актів, а саменаказу МВС України від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», сумісному Наказу МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», законів України «Про дорожній рух» та «Про Національну поліцію».
З огляду на вищевказане, перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо недоведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому учасник провадження оцінює і тлумачить такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 , про порушення норм права, суд належним чином перевірив.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні та прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП. При цьому, суд зауважує, що від початку розгляду даного матеріалу сторона захисту реалізовувала свої процесуальні права, передбачені чином законодавством. Упродовж розгляду справи про адміністративне правопорушення суд надав ОСОБА_1 змогу упродовж слухання справи здійснювати ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, подавати клопотання, чим останній і скористався.
Суд відзначає, що в даному кримінальному провадженні сам ОСОБА_1 заявив клопотання про допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Суд сприяв стороні захисту у виклику свідків до суду, однак ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , будучи повідомленими про виклики до суду в якості свідків, до суду не з'явились, не вийшли на зв'язок з власних пристроїв, не повідомивши суд про можливість чи неможливість свідчити.
На переконання суду, вимоги Закону суд виконав та вичерпав всі процесуальні можливості щодо забезпечення явки свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , тобто сприяв стороні захисту у забезпеченні явки свідків до суду шляхом судових повісток. Враховуючи на неодноразову неявку (два рази) до суду та незважаючи на запрошення самим ОСОБА_1 вказаних свідків до суду і повідомлення їх шляхом виклику до суду, суд дане клопотання відхилив, враховуючи зазначені вище об'єктивні обставини.
Суд не вважає, що неможливість особі, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 допитати вказаних свідків становить істотне порушення вимог Закону.
Крім того, письмові пояснення свідка ОСОБА_5 містяться в матеріалах справи, які були досліджені під час розгляду справи за участі всіх учасників справи, зокрема ОСОБА_1 , а пояснення свідка ОСОБА_7 зафіксовані на відеозаписі з боді-камер працівників поліції, які також було досліджені та переглянуті під час розгляду справи за участі ОСОБА_1 , а тому на переконання суду допит таких свідків для підтвердження чи спростування обставин адміністративного правопорушення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення не є необхідним, враховуючи сукупність доказів щодо винуватості ОСОБА_1 .
Суд вважає, що права обвинуваченого ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення не порушені, а клопотання останнього суд розцінює як штучне затягування розгляду справи по суті та викликаним його бажанням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Судом при перевірці доводів ОСОБА_1 не встановлено істотних порушень вимог чинного законодавства, які б перешкоджали суду повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п.1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до приписів статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Статтею 24 КУпАП встановлені види адміністративних стягнень, серед яких є штраф та позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Відповідно до частини 2 статті 25 КУпАП, за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Позбавлення права керування транспортними засобами може застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою, встановлено основне та обов'язкове додаткове адміністративне стягнення: штраф та позбавлення права керування транспортними засобами відповідно.
Суд звертає увагу, що законодавець у санкції не передбачив можливість альтернативи основного та додаткового покарань, тому дискреційні повноваження суду обмежені імперативно встановленими нормами при обранні та застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Окрім того, у постанові Пленуму ВССУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» наголошено, що чинне адміністративне законодавство не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Разом із тим, слід керуватися положеннями статті 33 КУпАП.
Таким чином, даний Закон передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд констатує, що правопорушення пов'язані з керуванням транспортним засобом у стані сп'яніння, мають підвищений суспільний інтерес, та останні зміни до законодавства, як кримінального так і у справах про адміністративні правопорушення лише посилюють відповідальність винуватих осіб.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушника ОСОБА_1 , який свою провину фактично не визнав, отримував водійське посвідчення, ступінь його вини, зухвалу та агресивну поведінку під час спілкування з працівниками поліції, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 за необхідне призначити адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати й те, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Суд акцентує увагу на тому, що алкоголь та кермо - несумісні. Пияцтво за кермом - це злочин. Вказане призводить до високих ризиків дорожньо-транспортних пригод за участю нетверезих водіїв, що і відбулось 07.10.2025 за участю водія ОСОБА_1 , оскільки постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.11.2025 останнього визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 07.10.2024 в нічний час.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
10.11.2025