Справа № 199/970/25
(2/199/2173/25)
Іменем України
10.11.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Євсюкова П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження (заочний розгляд справи цивільну справу за позовом заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до ОСОБА_1 , де треті особи Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 26.03.2020 р. державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №36127134 про право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1427 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1220-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення». Вказаним наказом начебто ОСОБА_1 надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1427 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Водночас, Лівобережною окружною прокуратурою опрацьовано дані офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua) щодо прийнятих цим органом наказів.
За результатом опрацювання встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався наказ від 10.03.2020 №1220-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_1 , а за цим номером прийнято інший наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та з іншою датою - 03.03.2020.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20.01.2023 № 10-5-0.3-107/2-23 встановлено, що наказ від 10.03.2020 № 1220-СГ щодо надання земельної ділянки 1421784400:04:000:1427 Головним управлінням не приймався.
Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано копію наказу від 03.03.2020 №1220-СГ, але іншого змісту, а саме про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовного розміру 2,0000 га, розташованої на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.
При цьому, під наказом від 10.03.2020 № 1220-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься у реєстраційній справі, зазначені посада та прізвище підписанта - «начальник Іван Якименко».
Наказ від 03.03.2020 №1220-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки підписано в.о. начальника Тетяною Підгорною з накладенням її особистого підпису.
Крім цього, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.08.2023 №10-28-0.152-8694/2-23, встановлено, що 03.03.2020 та 10.03.2020 обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала Підгорна Т.О.
Отже, Підгорна Т.О. мала повноваження на підписання наказів з питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення 03 березня та 10 березня 2020 р; також встановлено, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа №200/318/20-а за позовом ОСОБА_3 (колишнього начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів. Згідно з рішенням по вказаній судовій справі від 30.06.2020 судом при огляді наданих позивачем документів встановлено факт звільнення ОСОБА_3 з посади з першого робочого дня, наступного за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто з 10.03.2020. Відтак, підтверджується факт того, що наказ від 10.03.2020 №1220-СГ, підписаний ОСОБА_3 , є підробленим, оскільки останній був звільнений з ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 10.03.2020, одразу після виходу на роботу після тимчасової непрацездатності.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.09.2023 № 10-5-0.3-2136/2-23, ОСОБА_1 зверталась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 04.09.2019 №4256-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Проте, наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.10.2023 № 10-5-0.62-2246/2-23 всі документи, зокрема накази з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення реєструються в автоматичному режимі в автоматизованій системі діловодства СЕД «ДОК ПРОФ», починаючи з 01.10.2019.
Головним управлінням також зазначено, що за результатами державної експертизи технічного захисту інформації встановлено, що комплекс засобів захисту надійно забезпечує захист інформації, розміщеної у системі «СЕД «ДОК ПРОФ».
09.10.2024 Лівобережною окружною прокуратурою направлено на адресу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області запит №54-01-42-3611вих-24 щодо повідомлення які саме накази приймались Головним управлінням та зареєстровані в автоматизованій системі діловодства «ДОК ПРОФ» за період з 03.03.2020 по 10.03.2020, оскільки при реєстрації документу поряд зі штрих-кодом, який містить всі необхідні дані для його подальшої ідентифікації, наявний час безпосередньої реєстрації документа, який складається з години, хвилини та секунди.
З отриманої інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 17.10.2024 №10-5-0.3-3364/2-24 вбачається, що за 03.03.2020 управлінням о 14 годині 11 хвилин 04 секунди зареєстровано наказ №1220-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, що збігається з часом реєстрації, наявним на наказі, наданому Головним управлінням.
Головним управлінням також зазначено, що 10.03.2020 накази взагалі не реєструвались.
Крім того, 30.10.2024 Лівобережною окружною прокуратурою спрямовано на адресу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області запит за №54-01-42-3967вих-24 щодо надання оригіналу наказу від 03.03.2020 №1220-СГ, який приймався Головним управлінням, а саме «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Згідно з інформацією від 11.11.2024 за №10.5-0.3-3698/2-24 ГУ Держгеокадастру у Донецькій області повідомило, що оригінал наказу від 03.03.2020 №1220-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» зберігається у Головному управлінні за адресою: АДРЕСА_1 .
За фактом підробки наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Маріупольським районним управлінням поліції Головного управління поліції в Донецькій області зареєстровано кримінальне провадження №42023052700000001 від 24.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
У зв'язку з цим, на підставі постанови прокурора про тимчасовий доступ до речей та документів, дізнавачем вилучено оригінал наказу від 03.03.2020 №1220-СГ, який приймався Управлінням, а саме «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, та на теперішній час останній зберігається в матеріалах кримінального провадження №42023052700000001 в СД Маріупольського районного управління поліції Головного управління поліції в Донецькій області.
Отже, на переконання позивача, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421784400:04:000:1427, площею 2,0000 га, а остання вибула з державної власності поза її волею.
Позивач просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кальчицької сільської ради Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га з кадастровим номером 1421784400:04:000:1427, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2025 р. забезпечено позов: заборонено ОСОБА_1 розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 1421784400:04:000:1427 площею 2,0000 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2063619914217), яка знаходиться на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання цієї земельної ділянки;
-ухвалоюАмур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. інтересів держави.
У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у п. 7.24 постанови від 08.02.2019 у справі №915/20/18 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, що беззаперечно свідчить про можливість представництва органами прокуратури в суді інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
В контексті правовідносин у справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Судом встановлено, що предметом спору виступає земельна ділянка з кадастровим номером 1421784400:04:000:1427, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
На час вибуття земельної ділянки з державної власності - 26.03.2020, уповноваженим органом нею розпоряджатися виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України у редакції на час спірних відносин).
Утім, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ (набрав чинності 27.05.2021) розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, який передбачає, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім переліку встановлених земель.
Отже, з 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421784400:04:000:1427 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.
Відповідно до розпорядження КМУ №710-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» територія Малоянисольської сільської ради Нікольського району ввійшла до територіальної громади Кальчицької сільської ради Донецької області.
26.03.2020 державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №36127134 про право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1427, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Судом встановлено, що підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1220-СГ від 10.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Судом також встановлено, що Лівобережною окружною прокуратурою опрацьовано дані офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua) щодо прийнятих цим органом наказів.
За результатом опрацювання встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався наказ від 10.03.2020 № 1220-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_1 , а за цим номером прийнято інший наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та з іншою датою - 03.03.2020.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20.01.2023 № 10-5-0.3-107/2-23 встановлено, що наказ від 10.03.2020 №1220-СГ щодо надання земельної ділянки 1421784400:04:000:1427 Головним управлінням не приймався.
Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано копію наказу від 03.03.2020 №1220-СГ, але іншого змісту, а саме про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовного розміру 2,0000 га, розташованої на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.
При цьому, під наказом від 10.03.2020 № 1220-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься у реєстраційній справі, зазначені посада та прізвище підписанта - «начальник Іван Якименко».
Наказ від 03.03.2020 №1220-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки підписано в.о. начальника Т.Підгорною з накладенням її особистого підпису.
Крім цього, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.08.2023 №10-28-0.152-8694/2-23, встановлено, що 03.03.2020 та 10.03.2020 обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала Підгорна Т.О.
Отже, саме ОСОБА_4 мала повноваження на підписання наказів з питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення 03 березня та 10 березня 2020 р.
Водночас судом встановлено, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа №200/318/20-а за позовом ОСОБА_3 (колишнього начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів. Згідно з рішенням по вказаній судовій справі від 30.06.2020 судом при огляді наданих позивачем документів встановлено факт звільнення ОСОБА_3 з посади з першого робочого дня, наступного за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто з 10.03.2020.
Отже, підтверджується факт того, що наказ від 10.03.2020 №1220-СГ, підписаний ОСОБА_3 , є підробленим, оскільки останній був звільнений з ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 10.03.2020, одразу після виходу на роботу після тимчасової непрацездатності.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.09.2023 № 10-5-0.3-2136/2-23, ОСОБА_1 зверталась до Управління з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 04.09.2019 №4256-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Проте, наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.10.2023 № 10-5-0.62-2246/2-23, всі документи, зокрема, накази з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення реєструються в автоматичному режимі в автоматизованій системі діловодства СЕД «ДОК ПРОФ», починаючи з 01.10.2019.
Головним управлінням також зазначено, що за результатами державної експертизи технічного захисту інформації встановлено, що комплекс засобів захисту надійно забезпечує захист інформації, розміщеної у системі «СЕД «ДОК ПРОФ».
09.10.2024 Лівобережною окружною прокуратурою направлено на адресу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області запит №54-01-42-3611вих-24 щодо повідомлення які саме накази приймались Головним управлінням та зареєстровані в автоматизованій системі діловодства «ДОК ПРОФ» за період з 03.03.2020 по 10.03.2020, оскільки при реєстрації документу поряд зі штрих-кодом, який містить всі необхідні дані для його подальшої ідентифікації, наявний час безпосередньої реєстрації документа, який складається з години, хвилини та секунди.
З отриманої інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 17.10.2024 №10-5-0.3-3364/2-24 встановлено, що 03.03.2020 управлінням о 14 годині 11 хвилин 04 секунди зареєстровано наказ №1220-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, що збігається з часом реєстрації, наявним на наказі, наданому Головним управлінням.
Головним управлінням також зазначено, що 10.03.2020 накази взагалі не реєструвались.
Крім того, 30.10.2024 Лівобережною окружною прокуратурою спрямовано на адресу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області запит за №54-01-42-3967вих-24 щодо надання оригіналу наказу від 03.03.2020 №1220-СГ, який приймався Головним управлінням, а саме «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Згідно з інформацією від 11.11.2024 за №10.5-0.3-3698/2-24, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області повідомило, що оригінал наказу від 03.03.2020 №1220-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» зберігається у Головному управлінні за адресою: АДРЕСА_1 .
За фактом підроблення наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Маріупольським районним управлінням поліції Головного управління поліції в Донецькій області зареєстровано кримінальне провадження №42023052700000001 від 24.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
У зв'язку з цим, на підставі постанови прокурора про тимчасовий доступ до речей та документів, дізнавачем вилучено оригінал наказу від 03.03.2020 №1220-СГ, який приймався Управлінням, а саме «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, та на теперішній час останній зберігається в матеріалах кримінального провадження №42023052700000001 в СД Маріупольського районного управління поліції Головного управління поліції в Донецькій області.
Відповідно до п. 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).
Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Під час створення ідентичних за документарною інформацією та реквізитами документів в електронній та паперовій формі кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Документи в електронній формі, які створюються на виконання вимог цього Порядку, повинні відповідати вимогам законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України).
На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 177 ЦПК України (в редакції від 12.03.2025) у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Поняття добросовісного набувача зазначено у змісті ст. 388 ЦК України. Зокрема, добросовісний набувач - це особа, яка набула майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.
Отже, першим критерієм добросовісності є те, що набувач «не знав та не міг знати» про обставини відчуження майна.
Як зазначено позивачем при зверненні до суду, підставою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_1 на предмет даного спору - земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 №1220-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Як встановлено судом, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався наказ від 10.03.2020 № 1220-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_1 , а за цим номером прийнято інший наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та з іншою датою - 03.03.2020, а саме про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовного розміру 2,0000 га, розташованої на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.
Одночасно встановлено, що згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.09.2023 № 10-5-0.3-2136/2-23, ОСОБА_1 зверталась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від від 04.09.2019 №4256-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Втім, наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.
Зазначені обставини піддають сумнівам добросовісність дій набувача оспорюваної земельної ділянки, оскільки процедура прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність включає подання заяви особою, яка виявляє бажання в її отриманні, тобто її участь в цьому процесі є обов'язковою, при цьому особа очікує позитивного результату і цікавиться наслідками розгляду її заяви.
Законодавча вимога про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна стосується лише добросовісного набувача такого майна.
У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
За вказаних вище обставин, зокрема враховуючи процедуру вибуття спірної земельної ділянки з володіння територіальної громади, спрямованість волевиявлення набувача та його фактичні наміри щодо спірної земельної ділянки, добросовісність дій ОСОБА_1 при набутті у власність земельної ділянки виключається.
Крім того, ч. 1 ст. 388 ЦК України містить посилання на спосіб передачі майна добросовісному набувачу, а саме за відплатним договором від третьої особи, яка не мала права його відчужувати.
Згідно з ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
Для застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України у відносинах між власником майна (у даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області) та відповідачем, має бути третя особа, з вини якої майно незаконно вибуло з володіння власника (третя особа, яка не мала права його відчужувати), і в якої добросовісний набувач придбав майно за відплатним договором, понісши при цьому певні витрати.
Водночас, ОСОБА_1 є первісним набувачем права власності на земельну ділянку, яку вона набула по-перше, безоплатно, а по-друге, без жодної правової підстави (адже рішення про надання йому у власність земельної ділянки не виносилось).
Разом з тим, незаконна передача земельної ділянки у власність порушує зазначені державні інтереси та перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками.
У такому разі, оскільки особа, яка діяла недобросовісно, отримавши безоплатно земельну ділянку всупереч вимог закону, з чітким умислом, у будь-якому випадку не понесе «індивідуальний та надмірний тягар» внаслідок її повернення у власність територіальної громади.
Враховуючи вказані законодавчі норми та обставини справи, для компенсації вартості витребуваного майна відповідачу на підставі ч. 5 ст. 390 ЦК України необхідні дві умови: добросовісність дій набувача та відплатність договору, за яким добросовісний набувач отримав право на майно.
За наведених обставин, у даному випадку немає перелічених вище умов, тому у позивача відсутній обов'язок виконання вимог абзацу 2 частини 4 статті 177 ЦПК України щодо долучення до позовної заяви документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, а також ст.ст.1, 4, 5 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, держави, раціонального використання та охорони земель.
Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частиною 5 статті 60 вказаного Закону також визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Згідно положень ст.ст.317, 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Лише власник має право розпоряджатись своїм майном і вчиняти відносно нього будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Також слід зазначити, що рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Така правова позиція міститься у п.п. 84, 85, 86 постанови ВП ВС від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що набуття права власності ОСОБА_1 на вказану спірну земельну ділянку є свідченням порушення майнових прав позивача, а також вимог земельного законодавства, що суперечить приписам ст. 14 Конституції України, тому підлягає припиненню право власності відповідача на зазначену земельну ділянку шляхом витребування її із незаконного володіння, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд враховує результат розгляду справи (позов задоволено повністю), тому підлягають стягненню з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 4542,00 грн.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 - 81, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264-265, ст.ст. 273, 280-282 ЦПК України, суд
Позов заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області, треті особи: Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задовольнити повністю.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кальчицької сільської ради Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га, кадастровий номер 1421784400:04:000:1427, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Донецької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 коп.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2025 р., продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повний текст судового рішення складено 10.11.2025 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї