Справа № 683/2661/25
2/683/1530/2025
10 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Цішковського В.А.
з участю секретаря Васічевої О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Старокостянтинові цивільну справу № 683/2661/25, номер провадження 2/683/1530/2025 за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») Шкапенко О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.11.2016 року у розмірі 70 483,58 грн, яка утворилась станом на 02.09.2025 року, та яка складається з: 54 618,65 грн - заборгованість за кредитом; 15 864,93 грн - заборгованість за процентами, а також просить стягнути понесені позивачем судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову АТ «А-Банк» посилається на те, що 06.11.2016 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» відповідачу надало кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видало платіжну картку. Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 02.09.2025 року виникла заборгованість в сумі 70 483,58 грн, з яких: 54 618,65 грн - заборгованість за кредитом; 15 864,93 грн - заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24.09.2025 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлені судом строки, згідно ухвали суду від 24.09.2025 року, не скористався.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.11.2016 року сторони уклали договір про надання банківських послуг б/н, за умовами якого АТ «А-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 і представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчила, що вона ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку - www.а.bank.соm.ua
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 06.11.2016 року станом на 02.09.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 70 483,58 грн, з яких: 54 618,65 грн - заборгованість за кредитом; 15 864,93 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до банківської виписки по картці за договором б/н від 06.11.2016 року за період з 06.11.2016 року по 02.09.2025 року вбачається, що відповідач використовувала кредитні кошти та здійснювала погашення кредиту.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ «А-Банк» обґрунтувало свій позов у частині стягнення процентів тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, остання не виконала зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ «А-Банк» надало анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку ОСОБА_1 підписала; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку без дати їх затвердження; Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD»; розрахунок заборгованості за договором кредиту від 06.11.2016 року; виписку по картці; довідку за картками та довідку за лімітами по картці за період з 06.11.2016 року по 02.09.2025 року.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку підписала ОСОБА_1 , не містить умов щодо розміру та підстав для нарахування процентів.
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та витяг з Тарифів обслуговування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.
Названі документи не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то надані АТ «А-Банк» розрахунки заборгованості достовірно не вказують на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Отже, факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором від 06.11.2016 року у частині сплати процентів не доведений, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений
моментом пред'явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Тому, у суду наявні підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 54 618,65 грн. Щодо стягнення процентів в сумі 15 864,93 грн слід відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява АТ «А-Банк» подана через «Електронний суд». Тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із застосуванням коефіцієнту 0,8, для пониження відповідного розміру ставки судового збору, в сумі 2 422,40 грн.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 70 483,58 грн, а задоволено на суму 54 618,65 грн, тобто на 77,49% (54 618,65 х 100 : 70 483,58).
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1 877,11 грн, пропорційно до задоволеної частини вимог (2 422,40 грн х 77,49%), судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позова акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 06.11.2016 року в розмірі 54 618,65 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 1 877,11 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: акціонерне товариство «Акцент-банк», місце знаходження: вул. Батумська, 11 м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: