Справа № 680/598/25
№2/680/451/25
11 листопада 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Яцини О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Стандрійчук М.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 26199,20 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 709384392, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредитний ліміт у розмірі 18800,00 грн. Водночас відповідач зобов'язався повернути кредит до 23 грудня 2021 року та сплатити проценти.
За договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», яке, у свою чергу, за договором факторингу №27/0524-01 від 27 травня 2024 року відступило це право Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
08 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і позивач уклали договір факторингу №08/07/25-Е, згідно з яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 709384392.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів виникла заборгованість у розмірі 26199,20 грн, яка складається з: 18798,34 грн - заборгованості по тілу кредиту; 7400,86 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями.
Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 05 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін.
20 вересня 2025 року відповідач надіслав до суду відзив у якому просив суд відмовити в задоволенні позову. Відповідач послався на те, що правовідносини за кредитним договором № 709384392 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» виникли 23 листопада 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» № 28/1118-01. Також станом на 20 вересня 2025 року у звітах бюро кредитних історій зміни ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на ТОВ «ФК «ЕЙС» немає.
24 вересня 2025 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, вказавши те, що відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. За таких обставин, просив суд стягнути заборгованість із відповідача.
29 вересня 2025 року відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив у якому просив суд відмовити у задоволенні позову.
30 вересня 2025 року представник позивача надіслав до суду додаткові пояснення у яких просив суд стягнути заявлену заборгованість.
Представник позивача зазначив у позовній заяві клопотання про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.
Суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.
Так, 23 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено в електронній формі договір кредитної лінії №709384392, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4FH47, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 18800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (пункт 1.1 кредитного договору) (а.с.11 на звороті - 15).
Пунктами 1.2, 1.3, 1.7 кредитного договору визначено, що сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 18800 грн 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 23 грудня 2021 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 23 грудня 2021 року.
Відповідно до пункту 1.9 кредитного договору якщо за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 237,25 (двісті тридцять сім цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних, що становить 0,65 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 424,66 (чотириста двадцять чотири цілих шістдесят шість сотих) процентів річних, що становить 1,16 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно із пунктом 1.9.3 кредитного договору якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.12 Договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, складає 22466 грн 00 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 3666 грн 00 коп. та суму кредиту у розмірі 18800 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 773,59 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 119,50 % від суми першого траншу. У разі настання передбаченої п. 1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. Договору строк, у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складе 29967 грн 20 коп. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім грн. двадцять коп.) та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 11167 грн 20 коп. та суму Кредиту у розмірі 18800 грн 00 коп. (пункт 1.14.2, 1.14.2 Договору).
Окрім того, електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.10, 11).
Підписання відповідачем вказаних документів електронним підписом свідчить про його обізнаність з умовами кредитування.
Окрім того, позивачем надана довідка щодо дій позичальника в ІТС та заявка на отримання грошових коштів (а.с.16, 27).
За платіжним дорученням від 23 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок відповідача № 5355-57XX-XXXX-8998 (а.с.17, 35).
Окрім того, з матеріалів справи видно, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, перерахувавши на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 суму кредиту - 18800,00 гривень. Вказане підтверджується випискою по рахунку та листом АТ «Сенс Банк», який є банком емітентом даної платіжної картки (а.с. 122-126).
Згідно із розрахунком заборгованості складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 25090,06 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 18798,34 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 6291,72 грн (а.с.37, 38). Відповідачем сплачено заборгованість за кредитним договором у сумі 10864,00 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди до договору від 28 листопад 2019 року №19, від 31 грудня 2020 року №26, від 31 грудня 2021 року №27, від 31 грудня 2022 року №31, від 31 грудня 2023 року №32, якими відповідно строк дії договору факторингу продовжувався до 31 грудня 2020 року, до 31 грудня 2022 року, до 31 грудня 2023 року та до 31 грудня 2024 року (а.с.39-51).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 25090,06 грн, з яких: заборгованості по кредиту - 18798,34 грн, заборгованість по процентам - 6291,72 грн (а.с.52, 53).
27 травня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 27/0524-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» за плату відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» своє право грошової вимоги до боржників за рядом договорів, у тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором №709384392 (а.с.54-60).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року до Договору факторингу, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 26199,20 грн, з яких: заборгованості по кредиту - 7400,86 грн, заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 18798,34 грн (а.с.61, 62).
Згідно із розрахунком заборгованості складеним ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 26199,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 18798,34 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 7400,86 грн (а.с.63).
08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 709384392 (а.с.64-69).
На виконання договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач підписали реєстр прав вимоги (а.с.70, 71).
Таким чином, за вказаним договором факторингу до позивача перейшло право вимоги за зобов'язанням відповідача по вищевказаному договору.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №709384392, відповідно до розрахунку заборгованості становить 26199,20 грн, яка складається з: 18798,34 грн - заборгованості по тілу кредиту; 7400,86 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями (а.с.73).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1 ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, суд вважає, що позивач, належними та допустимими дозами довів факт укладення 23 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договору кредитної лінії №709384392, перерахування кредитних коштів відповідачу. Поряд із цим суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, із урахуванням сплачених сум відповідачем, відповідає умовам укладеного кредитного договору. Доказів на його спростування відповідач не надав.
Що стосується посилань відповідача про відсутність у позивача права вимагати стягнення кредитної заборгованості слід зазначити таке.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. В подальшому між ними були укладені додаткові угоди якими було продовжено строк дії договору 31 грудня 2022 року (а.с.39-51).
Отже, згідно із договором, будучи наділеним правом на укладення договорів відступлення (пункт 2.1.1.5 Договору) кредитодавець, на підставі реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, передав своє право ТОВ «Таліон Плюс», а згодом це право набув позивач.
За таких обставин, суд вважає, що укладені договори факторингу та підписані реєстри прав вимоги здійснені у межах чинного законодавства, тому посилання відповідача не знайшли свого підтвердження.
Суд звертає увагу на те, що наданий суду кредитний звіт не спростовує обставин надання кредиту відповідачу.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в межах заявлених вимог у розмірі 26199,20 грн.
При розподілі судових витрат, суд виходить з такого. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2422 гривень 40 копійок пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 100 %).
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09 липня 2025 року із додатками укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду №25770719093, акт прийому-передачі наданих послуг від 17 липня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, згідно із якого вартість виконаних робіт становить 7000 грн, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Отже, згідно зі ст. 137 ЦПК України, ураховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які на думку суду є завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, заборгованість за кредитним договором № 709384392 від 23 листопада 2021 року у розмірі 26199 (двадцять шість тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ - 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя О. І. Яцина