Справа № 675/968/25
Провадження № 2/675/589/2025
"30" жовтня 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання - Хом'як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Плужненської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай),
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Плужненської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай).
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона 12 серпня 1991 року була прийнята в члени КСП «Полісся» с. Борисів Шепетівського (раніше - Ізяславського) району Хмельницької області. У зв'язку з цим ОСОБА_1 включена в списки громадян - членів КСП «Полісся», які мають право на земельну частку (пай), проте її прізвище у вказаному списку зазначено як « ОСОБА_2 ». Сертифікат на право на земельну частку (пай) позивачка отримати не може через відсутність бланків сертифікатів та механізму їх видачі, що позбавляє її права в повному обсязі володіти і користуватися своїм земельним паєм.
Тому ОСОБА_1 згідно уточнених позовних вимог просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Полісся» с. Борисів Шепетівського (раніше - Ізяславського) району Хмельницької області, в розмірі 2,35 в умовних кадастрових гектарах із земель резервного фонду колишнього колгоспу або із земель запасу комунальної власності Плужненської сільської ради.
Ухвалою судді від 23 червня 2025 року прийнято позовну ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року прийнято до розгляду судом заяву позивачки про уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, сторони не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, у поданих до суду письмових заявах просили слухати справу за їх відсутності. Позивача вказала, що свій позов підтримує. Представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Тому підстав для відкладення розгляду даної справи суд не вбачає.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
З'ясувавши позиції сторін, перевіривши письмові матеріали справи, суд знаходить, що позов до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_1 , виданим Киликиївською сільською радою Славутського району Хмельницької області 23 квітня 1966 року, дівоче прізвище позивачки значиться як « ОСОБА_2 ».
У відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Киликиївською сільською радою Славутського району Хмельницької області 13 лютого 1988 року, при реєстрації першого шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
За змістом свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 01 вересня 1993 року Борисівською сільською радою Ізяславського району Хмельницької області, при реєстрації другого шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Як убачається із даних трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 , виданої 03 вересня 1988 року, 12 серпня 1991 року ОСОБА_1 прийнята в члени колгоспу «Полісся» с. Борисів та виведена з членів КСП «Полісся» за власним бажанням 01 січня 1996 року.
Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області № 06-15/Т-217/2025 від 15 травня 2025 року в протоколі звітних зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Полісся» с. Борисів від 31 січня 1992 року № 1 є відомості про прийняття в члени колгоспу ОСОБА_6 . У протоколі звітно-виборних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся» с. Борисів від 31 січня 1996 року № 1 є відомості про виведення із членів колгоспу ОСОБА_6 .
За змістом архівної довідки Комунальної організації «Міський трудовий архів» Ізяславської міської ради № 01-19/377-Т від 27 травня 2025 року у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Полісся» с. Борисів значиться ОСОБА_6 , а саме: 1991 рік - відпрацьовано 122 дні та нараховано за рік 2322,65 крб, 1992 рік - відпрацьовано 299 дні та нараховано за рік 49 568,12 крб, 1993 рік - відпрацьовано 184 дні та нараховано за рік 228 503,44 крб.
Із довідки Архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області № 06-15/Т-216/2025 від 15 травня 2025 року вбачається, що у 1992 році за рішенням загальних зборів колгоспників колгосп «Полісся» с. Борисів реорганізовано в КСП «Полісся» с. Борисів (протокол від 29 вересня 1992 року № 2). Рішенням загальних зборів членів КСП «Полісся» підприємство було реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Полісся» с. Борисів (протокол від 24 лютого 2000 року № 2). За рішенням зборів засновників 07 березня 2000 року було створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія» с. Борисів. У реєстраційній справі скасованих юридичних осіб управління економіки Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області є відомості про ліквідацію КСП «Полісся» с. Борисів та про те, що визначено два правонаступника КСП. Правонаступником боргових зобов'язань КСП «Полісся» є ТОВ «Вікторія» с. Борисів, а правонаступником боргових і майнових зобов'язань є сільськогосподарський кооператив «Полісся» с. Борисів.
Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю від 17 листопада 1995 року серії ХМ № 27 ОСОБА_6 (так у документі) була внесена у список громадян - членів КСП «Полісся» с. Борисів Ізяславського району Хмельницької області за № 234.
Згідно з повідомленням Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2025 року № 1299/291-25 середній розмір земельного паю в умовних кадастрових гектарах по КСП «Полісся» с. Борисів Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області становить 2,35 Га.
Водночас за змістом повідомлення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Заїки П. Л. від 12 травня 2025 року № 27313 сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП «Полісся» с. Борисів на ім'я ОСОБА_6 не видавався.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Як встановлено судом, позивачка була внесена у список громадян-членів КСП «Полісся» с. Борисів Ізяславського району Хмельницької області за № 234.
Водночас судом також встановлено, що згідно з трудовою книжкою колгоспника від 03 вересня 1988 року серії НОМЕР_4 20 червня 1994 року ОСОБА_1 прийнята в ССВ «Перше травня» на посаду бригадира будівельної бригади та звільнена з вказаної посади у зв'язку з виходом з членів підприємства з 31 січня 2000 року.
Із довідки трудового архіву Крупецької сільської ради Хмельницької області від 19 серпня 2025 року № 01-15/746 вбачається, що колгосп «Перше травня» було реформовано в спілку селянських господарств «Перше Травня». ССГ «Перше травня» реформовано в спілку селян власників «Перше травня». ССВ «Перше травня» було реформовано в сільськогосподарський кооператив «Мрія». СГК «Мрія» реорганізовано в Киликиївське селянсько-фермерське господарство, яке ліквідоване згідно наказу № 62 від 21 жовтня 2006 року.
За змістом архівної довідки трудового архіву Крупецької сільської ради Хмельницької області від 19 серпня 2025 року № 01-15/745 у книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспників Киликиївського селянсько-фермерського господарства с. Киликиїв Славутського району є дані, які підтверджують стаж роботи ОСОБА_6 у вказаному підприємстві з 1976 по 2000 роки.
Із Державного акта на право приватної власності на землю серії ХМ № 02264 від 22 січня 2001 року встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Киликиївської сільської ради народних депутатів № 3 від 26 жовтня 2000 року передано в приватну власність земельну ділянку площею 2,98 Га на території с. Киликиїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка одночасно була членом колишнього колгоспу «Перше травня», в зв'язку з чим при розпаюванні зазначеного підприємства одержала у власність земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказану обставину визнала у підготовчому судовому засіданні особисто ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25 січня 2001 року, у статті 78 якого зазначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року в справі № 706/1685/16-ц, з урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження №14-6цс19).
За таких обставин, отримання позивачкою безоплатно у власність другої земельної ділянки того ж виду використання є неможливим, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки нею було використане в момент приватизації першої земельної ділянки. При цьому площа земельної ділянки, одержаної у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території с. Киликиїв, становить 2,98 Га, що перевищує середній розмір земельного паю в умовних кадастрових гектарах по КСП «Полісся» с. Борисів (2,35 Га).
Отже, позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачкою, відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Плужненської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Відповідач Плужненська сільська рада, місце знаходження - с. Плужне, вул. Бортника, буд. 7 Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04406745.
Повне рішення суду складене 10 листопада 2025 року.
Суддя: В. І. Столковський