07.10.2025 Справа №607/4581/24 Провадження №2/607/600/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майки М.Б.,
представника відповідача УСМПЗД ТМР - Паславської О.І.,
неповнолітнього - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про стягнення аліментів в частці від заробітку та визначення місця проживання дитини та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 , УСМПЗД ТМР про: 1) стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття; 2) визначення місця проживання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за його місцем проживання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що між сторонами 21 січня 2000 року був укладений шлюб. У вказаному шлюбі, у них народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що сторони не проживають разом вже близько 4 років. Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо визначення місця проживання ОСОБА_2 разом із батьком, то вказує, що ОСОБА_3 не виконує своїх батьківських обов'язків, є алкозалежною та веде аморальний спосіб життя. Повністю вихованням сина займається позивач, у зв'язку з чим, змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідачі ОСОБА_3 , Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалися.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2024 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Братасюка В.М. (а.с. 26, 27).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі (а.с. 28).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Якімця Т.І. (а.с. 82).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року цивільну справу № 607/4581/24 прийнято до свого провадження (а.с. 84).
Протокольною ухвалою суду від 05 червня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 99).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Майка М.Б. в судовому засіданні позов підтримали з підстав наведених у позовній заяві та просили його задовольнити.
ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що хоче проживати разом із батьком, який займається його виховання, допомагає у навчанні, проявляє любов та опіку до нього, а мати неналежним чином ставилась до нього та його виховання.
У судовому засіданні представник відповідача УСМПЗД ТМР - Паславська О.І. - щодо задоволення позову не заперечила.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час проведення розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610242863405, № 0610250435021, № 0610231903545, № 0610250435684, № 0610258937963, № 0610259837521, № 0610268313241, № 0610267729207, де вказано «адресат відсутній за вказаною адресою», а також оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а.с. 89, 94, 96 - 98, 102 - 104, 107 - 109, 112).
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
21 січня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження, серія НОМЕР_1 , запис за № 40, видане Дзержинським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, Україна (а.с. 7).
У цьому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія
НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 1269, видане Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 8).
Згідно з довідками УСП ТМР № 56 та № 57 від 09 березня 2022 року, виданих ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 вони мають зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13).
У довідці № 7 від 14 березня 2022 року, виданої ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , вказано про те, що вони проживають в гуртожитку АДРЕСА_3 (а.с. 14).
Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи
№ 6117-5001171475 та № 6117-5001172082 від 18 квітня 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мають зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
У довідці Тернопільської музичної школи № 1 ім. В. Барвінського № 170 від 2023 року виданої ОСОБА_1 вказано, що його син ОСОБА_4 дійсно навчається в Тернопільській музичній школі № 1 імені Василя Барвінського у 4-му класі, на фортепіанному відділі, викладач ОСОБА_5 (а.с. 15).
Як зазначено у довідці ТЗОШ І-ІІІ ступенів № 24 ТМР № 02-46/422 від 20 жовтня 2023 року, що ОСОБА_2 дійсно навчається у цій школі у 4 класі (а.с. 16).
Згідно наказу Комунального закладу «Центр культури та дозвілля» «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » № 19-к/тр від 06 листопада 2023 року прийнято ОСОБА_1 на посаду керівника гуртка КЗ «Центр культури та дозвілля» Великобірківської селищної ради (а.с. 18).
У довідці Комунального закладу «Центр культури та дозвілля» № 43 від 07 листопада 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 прийнятий на 0,5 ставки за сумісництвом на посаду керівника гуртка КЗ «Центр культури та дозвілля» Великобірківської селищної ради з 07 листопада 2023 року на підставі наказу від 06 листопада 2023 року № 19-к/тр (а.с. 17).
Як вказано в Епікризі із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11466 від 2018 року, виданий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй встановлено діагноз: розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Стан активного вживання (а.с. 9).
У довідці ТОВ «Центр здоров'я доктора Артемчука» від 26 січня 2018 року, виданої ОСОБА_3 про те, що вона зверталася за медичною допомогою до них для лікування у період з 2015 по 2018 роки (а.с. 10).
23 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся із зверненням до УСМПЗД ТМР в якому просив надати висновок про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с.1 9).
Також, 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся з листом-пропозицією до ОСОБА_3 щодо укладення нотаріального договору про виховання та визначення місця проживання дитини (а.с. 21).
Висновком органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1457 від 17 вересня 2024 року орган опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 (а.с. 48 - 50).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України). Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).
2.2. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (стаття 4 ЦПК України).
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
2.3. У частині розв'язання спору стосовно визначення місця проживання дитини - ОСОБА_2 - разом із батьком - ОСОБА_1 - за його місцем проживання суд зазначає нижченаведене.
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).
Питання батьківства (материнства), інституту шлюбу та сім'ї, пріоритетності захисту інтересів дітей є стрижневими аспектами національної правової системи, що унормовані Сімейним кодексом України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі - Закон № 2402), іншими актами законодавства України. На максимальний захист інтересів дітей спрямовано дію й низки міжнародних актів.
За принципом 2 Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності; при ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону № 2402).
Частиною першою статті 8 Закону № 2402 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону № 2402).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша); орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга).
Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).
Верховний Суд щодо визначення місця проживання дитини сформулював низку правових позицій, релевантних у цій справі.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (справа № 377/128/18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року, справа № 466/1017/20).
Найвищий суд у системі судоустрою України зазначав, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року, справа
№ 654/4307/19).
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, справа № 127/9377/21).
Судом встановлено, що дитина проживає разом з батьком в м. Тернополі, де навчається як в загальноосвітній, так і у музичній школі, згідно з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1457 від 17 вересня 2024 року, орган опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Верховний Суд зазначав, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»). Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції. Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див, зокрема, пункти 73 - 77 постанови Верховного Суду від 2 травня 2024 року, справа № 643/7509/21; постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року, справа № 404/3499/17).
Суд безпосередньо у судовому засіданні з'ясував думку дитини - ОСОБА_2 - стосовно його місця проживання. ОСОБА_2 висловив бажання проживати разом із батьком, який займається його виховання, допомагає у навчанні, проявляє любов та опіку до нього.
2.4. Стосовно розв'язання спору щодо стягнення аліментів суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із вимог частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у 2025 році встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років - 2 563 гривні; для дітей віком від 6 до
18 років - 3 196 гривень.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм законодавства, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до роз'яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Зі змісту статті 183 СК України вбачається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Як вбачається з матеріалів справи, син проживає та зареєстрований разом із батьком (позивачем) та перебуває на його повному утриманні.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить суд стягнути на його користь з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 % (п'ятдесяти відсотків), прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення і до повноліття дитини.
Згідно з частинами першою, п'ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, суд також бере до уваги, що відповідачем ОСОБА_3 відповідно до статті 81 ЦПК України не подано суду доказів про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 .
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
3.1. Враховуючи наведене вище, проаналізувавши обставини справи, приймаючи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, а саме, що дитина після припинення відносин між сторонами висловила бажання проживати разом із батьком, вік дитини, матеріально-побутові умови проживання, суд дійшов висновку, що проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечуватиме найкращі інтереси дитини.
Також суд зауважує, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на взаємовідносини дитини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків. Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
3.2. Суд також констатує, що зважаючи на норми чинного законодавства, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, для забезпечення достатнього рівня життя малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з засад розумності та справедливості, до стягнення підлягають аліменти у розмірі (однієї четвертої) частини з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позову до суду, тобто з 27 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Визначений розмір аліментів не є надмірним, а є об'єктивним та справедливим, оскільки відповідачка є молодою, працездатною особою тож вона спроможна сплачувати позивачу аліменти на утримання сина. Доказів того, що за станом здоров'я та/або матеріального становища ОСОБА_3 не може сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, суду не надано. Також, суду не надано доказів наявності у відповідача інших утриманців.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Стягнення аліментів у цьому розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у такому віці.
3.3. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи той факт, що позов про визначення місця проживання дитини задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3484274843.1 від 20 лютого 2024 року (а.с. 24), обов'язок щодо сплати судового збору на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, слід покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки позов про стягнення аліментів на утримання дитини в частці від заробітку задоволений в повному обсязі, а позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одної тисячі двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 ..
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про стягнення аліментів в частці від заробітку та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
2. Визначити місце проживання дитини: сина - ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї четвертої) частини з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позову до суду, тобто з 27 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
4. Допустити до негайного виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
5. Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
6. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
8. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
10. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 07 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 43459222, адреса місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль.
Головуючий суддяТ. І. Якімець