Справа № 606/804/25
10 листопада 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Марціцкої І.Б.
при секретарі Пазірович Д.В.
в присутності позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Карого В.В.
представника третьої особи - Янюк Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про встановлення факту самостійного виховання дитини,-
ОСОБА_1 звернулася до Теребовлянського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт її самостійного виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог вказала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2015 по 2024 рік, який було розірвано рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області. У сторін народився син ОСОБА_4 . Позивач бере на себе повну відповідальність за забезпечення всіх потреб дитини: організацію навчання та виховання, забезпечення харчуванням, медичне обслуговування, дозвілля. Відповідач жодної участі у житті дитини не приймає, не займається вихованням не допомагає матеріально. Встановлення факту перебування дитини на утриманні позивача необхідно для захисту інтересів дитини, оформлення документів для отримання соціальної допомоги, вирішення питань про переміщення з дитиною без згоди батька.
Ухвалою судді від 29 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
24 червня 2025 року в судовому засіданні залучено до участі у справі третьою особою орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13.10.2025 справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник адвокат Карий В.В. позовні вимоги підтримали. Пояснила, що батько дитини не цікавиться його життям та вихованням, не телефонує до сина, не надає будь-якої допомоги. На запитання суду позивач відповіла, що не стягує аліменти на утримання сина з відповідача, оскільки в неї домовленість із свекрухою про те, що вони проживають в квартирі, яка належить свекрусі, натомість позивач не стягує аліменти.
Представник третьої особи не заперечила проти задовлення позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем його реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2015 року, який розірвано рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області справа № 607/14972/23 від 23.01.2024.
В сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане виконавчим комітетом Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області 26.03.2019.
Відповідно до Акта обстеження умов проживання від 13.01.2025, проведено обстеження умов проживання заявника ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , власником квартири є ОСОБА_7 , за цією адресою зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Фактично проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зі слів матері батько ОСОБА_2 не підтримує стосунки із сином, місце перебування її колишнього чоловіка невідоме, тому ОСОБА_1 матеріально забезпечує та виховує сина сама.
Згідно з актом обстеження житлово - побутових умов від 07.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 проживають двоє осіб: ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 .
Як слідує з довідки від 07.01.2025 ОСОБА_3 відвідував Дружбівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Оленка» з 09 серпня 2021 року. Вихованням дитини займається мати - ОСОБА_1 , батько в даний час відсутній.
Як слідує з висновку органу опіки та піклування мати дитини ОСОБА_1 має стабільний заробіток, оскільки працює водієм відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Належно виконує свої обов'язки щодо забезпечення та виховання сина. ОСОБА_2 за допомогою засобів зв'язку повідомив орган опіки та піклування про те, що самоусунувся від виховання та матеріального забезпечення свого сина ОСОБА_3 , оскільки не має змоги, дружина виховує та забезпечує його самостійно.
Так, за статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
За змістом статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що позивачем не доведено факт самостійного виховання дитини.
Так, встановлення в акті обстеження житлово-побутових умов тієї обставини, що відповідач проживає окремо, не свідчить проте,що він не приймає участі у вихованні дитини. В силу приписів ст. 141 СК України, проживання дитини окремо від батька не впливає на обсяг його прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Позивачем не долучено доказів, які б підтверджували те, що вона самостійно матеріально забезпечує дитину, таких як купівлю продуктів харчування, одягу, оплату комунальних послуг.
Позивачем в позовних вимогах не зазначено за який період вона просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини.
Крім цього суд зауважує, що за цим позовом позивач фактично намагається юридично закріпити за собою статус «одинокої матері», при цьому не позбавляючи відповідача батьківських прав. Однак, така ситуація суперечила б самій суті цього статусу і не відповідає інтересам дитини.
Відтак, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання матір'ю малолітньої дитини у даному випадку, не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено позивачем у поданому нею позові та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як матері, про які вона зазначила у позові.
Щодо твердження про те, що батько самоусунувся від виховання дитини, слід зазначити, що сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про встановлення факту самостійного виховання дитини, слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про встановлення факту самостійного виховання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 11.11.2025
Суддя І.Б. Марціцка