Справа №601/2925/25
Провадження № 2/601/1055/2025
10 листопада 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/2925/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,25 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6123488200:01:001:2607. Заяву обгрутовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2014 року по 09 червня 2025 року. За час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі позивач з дружиною придбали житловий будинок (реєстраційний номер майна: 2143015161234) загальною площею 74,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, кадастровий номер 6123488200:01:001:2607. За спільною згодою сторін вказані об'єкти нерухомого майна були зареєстровані (оформлені) на ОСОБА_2 . Оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо добровільного поділу спільного майна, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
В судове засідання представник позивача - адвокат Бернацький П.В. подав заяву в якій просить справу слухати у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Просить повернути позивачу 50% сплаченого судового збору у разі визнання відповідачкою позову.
Відповідачка в судове засідання подала заяву в якій позовні вимоги визнає, просить справу слухати у її відсутності. Проти задоволення позову не заперечує.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.
08.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами загального провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 28 липня 2014 року по 09 червня 2025 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.
Згідно інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно… № 410764658 від 31.01.2025 і № 444946917 від 24.09.2025, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за кадастровим номером 6123488200:01:001:2607, загальною площею 0.25 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов"язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов"язаннями, що виникли в інтересах сім"ї.
Судом встановлено, що сторонами під час шлюбу придбано житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку за кадастровим номером 6123488200:01:001:2607, загальною площею 0.25 гектарів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає розподілу між сторонами.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Керуючись статтями 60, 61, 69, 70, 71, 72 СК України, статтями 252-256 ЦК України, статтями 19, 82, 133, 141, 158, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 6123488200:01:001:2607, загальною площею 0.25 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення.
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, що становить 1999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 46 (сорок шість) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 .
Відовідачка: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .
Головуючий: