Справа № 486/1654/25
Провадження № 2/486/1216/2025
(заочне)
11 листопада 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадж ення цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року ТОВ «Фінфорс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.11.2020 року між ТОВ «Еквіфін Україна», яке у подальшому змінило назву на ТОВ «Містер Кеш», та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Еквіфін Україна» було укладено електронний кредитний договір №135230-М. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна», затверджених наказом ТОВ «Еквіфін Україна» №2907-1 від 29.07.2020 року. На підставі п. 2.6.1 Кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 10 000,00 грн. Відповідно до Додаткової угоди TopUp від 30.11.2020 року, а саме п. 2.6.1 розмір кредитних коштів було збільшено на 3000,00 грн. Отже, загальна сума виданих кредитних коштів становить 13000,00 грн. Відповідно до п. 2.6.2 Кредитного договору строк кредиту з 25.11.2020 по 24.12.2020 включно. Згідно з п. 2.6.4 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0,54 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 1.13 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,8% за кожен день користування кредитними коштами. Відповідно до п. 6.5 у випадку застосування автопролонгації строку дії договору та з використанням акційної процентної ставки, проценти перераховуються як різниця між стандартною процентною ставкою та акційною процентною ставкою у перший день автопролонгації. ТОВ «Еквіфін Україна» виконало свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором на надало йому кредит в сумі 10000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача та додаткових коштів у розмірі 3000,00 грн. на ту ж банківську картку. Крім того, між ТОВ «Еквіфін Україна» та відповідачем було укладено 2 додаткові угоди про продовження строку користування кредитними коштами. При цьому, відповідно до п. 6.4. кредитного договору, позичальник повинен був сплачувати стандартну процентну ставку 1,8 % за кожен день користування такими кредитними коштами за весь період продовження строку користування кредитними коштами. Згідно Додаткової угоди №2 від 23.01.2021 року до Кредитного договору, позичальник повинен був сплатити проценти та повернути кредитодавцю суму кредиту до 22.02.2021 року. У встановлений строк дії кредитного договору відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв'язку з чим кредитний договір було автопролонгований на 20 днів. У період автопролонгації процентна ставка складає 4,15%. У встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту, а саме 14.03.2021 року, відповідач не виконав свої боргові зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитором у сумі 35551,20 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22551,20 грн. нараховані проценти.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 31.03.2021 року між ТОВ «Еквіфін Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінфорс» як фактором, було укладено договір факторингу №42987483-55, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступленням ТОВ «Фінфорс» права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Еквіфін Україна» повідомило позичальника шляхом направлення 31.03.2021 року на електронну адресу позичальника електронного листа.
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судовий збір.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та витребувано докази у АТ «Ощадбанк», які 24.09.2025 року були надані до суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але в позові клопоче про розгляд справ без присутності представника та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не була вручена під час доставки та була повернута до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, отже відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений. Також судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 25.11.2020 року між ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Еквіфін Україна» було укладено електронний Кредитний договір №135230-М. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна», затверджених наказом ТОВ «Еквіфін Україна» №2907-1 від 29.07.2020 року.
На підставі п. 2.6.1 Кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 10000,00 грн.
Відповідно до Додаткової угоди TopUp від 30.11.2020, а саме п. 2.6.1 такої додаткової угоди виданих кредитних коштів була збільшена на 3000,00 грн. Таким чином, загальна сума виданих кредитних коштів становить 13000,00 грн.
Відповідно до п. 2.6.2 Кредитного договору строк кредиту з 25.11.2020 по 24.12.2020 включно.
Згідно з п. 2.6.4 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0,54 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.13 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,8% за кожен день користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 6.5 у випадку застосування автопролонгації строку дії договору та з використанням акційної процентної ставки, проценти перераховуються як різниця між стандартною процентною ставкою та акційної процентною ставкою у перший день автопролонгації.
Вказаний договір було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Еквіфін Україна» виконало свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором та надало йому кредит в сумі 10000,00 грн., а також додаткових коштів у сумі 3000,00 грн. шляхом зарахування 25.11.2021 року та 30.11.2021 року кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Угодою до кредитного договору №135230-М (автопролонгація) від 25.11.2020 року сторони погодили строк автопролонгації з 24.12.2020 року до 22.01.2021 року. За користування кредитом протягом строку пролонгації, сторони погодили відсоткову ставку у розмірі 4,15% за кожен день користування коштами.
Окрім цього, між ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 було укладено 2 додаткові угоди про продовження строку користування кредитними коштами. При цьому, відповідно до п. 6.4. кредитного договору, позичальник повинен був сплачувати стандартну процентну ставку 1,8 % за кожен день користування такими кредитними коштами за весь період продовження строку користування кредитними коштами.
Додатковою угодою №2 від 23.01.2021 року до Кредитного договору, позичальник повинен був сплатити проценти та повернути кредитодавцю суму кредиту до 22.02.2021 року. Отже, у встановлений строк дії кредитного договору відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв'язку з чим кредитний договір було автопролонгований на 20 днів. У період автопролонгації процентна ставка складала 4,15%.
Таким чином, у встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту, а саме 14.03.2021 року, відповідач не виконав свої боргові зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість перед кредитором у сумі 35551,20 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22551,20 грн. нараховані проценти.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію'визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Устатті 3 цього Закону «Про електронну комерцію'визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно доч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію'електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію'визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положеннястатті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
31.03.2021 року між ТОВ «Еквіфін Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінфорс» як фактором, було укладено договір факторингу №42987483-55, за умовами якого ТОВ «Фінфорс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №135230-М від 25.11.2020 року у сумі 35551,20 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22551,20 грн. нараховані проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, враховуючи, що взяті на себе зобов'язання позичальник не виконує належним чином, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення суми кредитних коштів та нарахованих на них відсотків.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, заборгованість становить 35551,20 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22551,20 грн. нараховані проценти.
Судом перевірено наданий розрахунок, проценти нараховано у межах строку, визначеного вищевказаними положеннями договору та укладених додаткових угод.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач не довів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, контррозрахунок не надав, відзив на позов до суду не подав.
Оскільки судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним документом.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584, юридична адреса: 01042, Київська область, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп.В, каб.508-2) заборгованість в загальному розмірі 35551 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок, яка складається з: 13000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 22551,20 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584, юридична адреса: 01042, Київська область, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп.В, каб.508-2) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.О. Волощук