Справа № 490/5240/25
нп 2/490/3442/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
11 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01.07.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 298525,57 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.09.2020 року між АТ «Креді Агріколь банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено комплексний договір №6/1769861, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 328657,68 грн на купівлю транспортного засобу для особистих потреб, строком дії до 02.09.2024 року.
29.09.2023 року між АТ «Креді Агріколь банк» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено договір про відступлення права вимоги №6-2023, відповідно до якого право вимоги за комплексним договором №6/1769861 від 03.09.2020 року, укладеним між АТ «Креді Агріколь банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
Станом на 25.06.2024 року відповідачкою ОСОБА_1 належним чином не виконуються зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків та наявної заборгованості за кредитом.
Враховуючи порушення відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, у неї перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 298525,57 грн, яка складається з 280552,78 грн - заборгованість за кредитом, 17972,79 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідачки.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
01.07.2025 року матеріали справи передано судді.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 02.07.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.08.2025 року.
23.07.2025 року представник ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - Сисин В.В. подав до суду заяву, в якій просив підготовче засідання провести без його участі, зазначив, що проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечує.
Підготовче засідання 20.08.2025 року було відкладено на 16.09.2025 року у зв'язку з неявкою сторін.
10.09.2025 року представник ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - Сисин В.В. подав до суду заяву, в якій просив підготовче засідання провести без його участі, зазначив, що проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в підготовче засідання 16.09.2025 року повторно не з'явилася.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.09.2025 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання призначено на 15.10.2025 року.
03.10.2025 року представник ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - Сисин В.В. подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення рішення по суті не заперечує.
Судове засідання 15.10.2025 року було відкладено на 11.11.2025 року у зв'язку з неявкою відповідачки.
11.11.2025 року представник ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - Сисин В.В. подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення рішення по суті не заперечує.
В судове засідання 11.11.2025 року відповідачка повторно не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.
Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялись судові доументи. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернуті на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідачки про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.
Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження також і шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
03.09.2020 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений комплексний договір №6/1769861, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у порядку та в строки, встановлені договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, кредит надається банком позичальнику на науступних умовах: сума та цільове призначення кредиту: 328657,68 грн, в тому числі: 322245,00 грн - на купівлю транспортного засобу для особистого користування, 6412,68 грн - на сплату страхової премії за договором добровільного страхування від нещасних випадків, укладеним між страховою компанією «Страхова компанія «Уніка», позивальником та банком. Строк кредиту: до 02.09.2024 року, включно, процентна ставка: 15,99% річних, комісійна винагорода: 0,99% від суми кредиту.
Згідно п. 2.1 договору, заставою за цим договором забезпечується вимоги банку, що виступає в якості кредитодавця і заставодержателя, які випливають з положень розділу 1 договору.
Відповідно до п. 2.4 договору, опис предмета застави: назва, характеристики (марка, модель - BMW X1, рік виробництва - 2015, номер (шасі/серійний/реєстраційний (за наявності)/інвентарний - WBAVL1C50FVY39133, НОМЕР_1 , вартість предмета застави - 460350,00 грн.
Згідно п. 3.1 договору, цей договір є змішаним та поєднує в собі кредитний договір та договір застави.
Відповідно до п. 3.5. договору, підписанням договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування», з тарфами банку ознайомлений і згодний, умови договору йому зрозумілі, примірник договору отримав. З правилами, які розміщені на офіційному сайті банку ознайомлений, приймає їх умови та погоджується їх виконувати.
Вказаний комплексний договір ОСОБА_1 було підписано власноручно особистим підписом.
З паспорту споживчого кредиту, вбачається, що сторони погодили наступні умови: тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 328657,68 грн, строк кредитування - 48 місяців, мета отримання кредиту - купівля вживаного легкового автомобіля для особистого користування у фізичної або юридичної особи на території України, мінімальний розмір власного платежу споживача за умови отримання кредиту на придбання товару/роботи/послуги - 30%, процентна ставка - 15,99% річних, комісія за здійснення операції по видачі кредиту - 0,99% від початкової суми кредиту, сплачується одноразово в момент отримання кредиту, загальні витрати за кредитом - 247026,21 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 575683,89 грн, реальна річна процентна ставка - 44,25% річних.
Додатком №1 до комплексного договору №6/1769861 від 03.09.2020 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, стандартний).
Відповідачка отримала інформацію, яка була надана їй до укладення договору про споживчий кредит та ознайомилася з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підтверджується її підписом у паспорті споживчого кредиту та Додатку №1 до нього від 03.09.2020 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала від АТ «Креді Агріколь Банк» грошові кошти згідно Комплексного договору №6/1769861 від 03.09.2020 року у розмірі 322245,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6/1769861 від 03.09.2020 року.
Крім того, 03.09.2020 року АТ «Креді Агріколь Банк» перераховано на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» страховий внесок ОСОБА_1 у розмірі 6412,68 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6/1769861 від 03.09.2020 року.
Таким чином, судом встановлено, що АТ «Креді Агріколь Банк» свої зобов'язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання АТ «Креді Агріколь Банк», а саме отримавши кредитні кошти.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ "ФК "Укрфінстандарт» укладено Договір про відступлення права вимоги №6-2023, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах.
Відповідно до Договору про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами №6-2023 від 29.09.2023 року, АТ «Креді Агріколь Банк» відступило право вимоги ТОВ "ФК "Укрфінстандарт» в тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за договором №6/1769861 від 03.09.2020 року.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за договорами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
З урахуванням приписів статті 517 ЦК України, доказами прав нового кредитора у зобов'язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.
Передача таких документів має на меті перевірку існування у кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків (п. 41 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Наданими позивачем доказами, які були досліджені судом, доведений факт отримання відповідачкою вищезазначеного кредиту.
На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, а також жодних заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку заборгованості.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими у розмірі 298525,57 грн заборгованості за наданим кредитом, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Що стосується питання розподілу судових витрат, суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідача понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 4477,88 грн, які стверджуються платіжною інструкцією №3384 від 11.06.2025 року.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (код ЄДРПОУ: 41153878, юридична адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочинська, буд. 17-Б, офіс 503) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за комплексним договором №6/1769861 від 03.09.2020 року у розмірі 298525 (двісті дев'яносто вісім тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 57 копійок, з яких: 280552,78 грн - заборгованість по кредиту, 17972,79 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» судовий збір у розмірі 4477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) гривень 88 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін