нп 2/490/2269/2025 Справа № 490/2093/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
10 листопада 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості,
24.03.2025 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування майна та стягнення заборгованості, в якому просить витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) транспортний засіб Ford Focus, 2016 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 270000,00 грн., який був переданий ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Договору фінансового лізингу № NKH0A!00000315 від 04.02.2022. 2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 86690,83грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 2942,60 грн. відсотків за користування предметом лізингу, а разом 89633,43 грн. 3. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Вимоги обґрунтовано тим, що 04.02.2022 між ОСОБА_1 (далі за текстом - Відповідач/ Лізингоодержувач) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК “ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - Позивач/Лзіингодавець) було укладено договір фінансового лізингу автомобіля № NKH0A!00000315(далі за текстом - Договір лізингу), відповідно до умов якого Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: Ford Focus, 2016 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 270000,00 грн. (п. 2.2. Договору лізингу).
Відповідно до п. 2.3. Договору лізингу строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу становить 60 місяців (п. 14.2. Договору лізингу) та складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у Додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до Договору лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.
За змістом п. 2.4. Договору лізингу предмет лізингу є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії Договору лізингу. В разі переходу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача згідно з умовами цього договору, предмет лізингу по закінченню строку лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю не повертається. Умови переходу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача визначені у п. 11.2. Договору лізингу, відповідно до якого сторони дійшли до згоди про те, що на протязі 10 робочих днів з дня закінчення строку лізингу передбаченого договором, при обов'язкових умовах сплати Лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків Лізингодавцю, та при обов'язковій відсутності відмови Лізингодавця від Договору лізингу (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства, Лізингодавець зобов'язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою Лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності.
Відповідно до п. 4.1. Договору лізингу сплата лізингоодержувачем винагороди за користування предметом лізингу здійснюється відповідно до п. 14.3. договору у складі лізингових платежів, при цьому відсотки розраховуються на залишок невідшкодованої частини вартості предмета лізингу, виходячи з 360 днів у році. Пунктом 14.3. Договору лізингу встановлено, що лізингові платежі включають в себе: 1) платіж з відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно з Додатком 2; 2) винагороду за користування предметом лізингу в розмірі 20,0% річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості предмета лізингу; 3) платежі з відшкодування витрат Лізингодавця, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу за цим договором згідно з Додатком 2. Сплату лізингових платежів Лізингоодержувач здійснює на транзитний рахунок № НОМЕР_4 , 29098021720144 (п. 14.5. Договору лізингу).
08.02.2022 Лізингодавець та Лізингоодержувач підписали акт приймання-передачі предмету лізингу.
Пунктами 6.2.2. та 6.2.3. Договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов'язання сплатити Лізингодавцю платежі з відшкодування вартості предмета лізингу, відшкодування витрат Лізингодавця, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу, а також сплатити винагороду за користування предметом лізингу відповідно до Графіку та п. 14.3. цього договору.
Відповідно до п. 6.3.3. Договору лізингу Лізингодавець має право відмовитись від цього договору шляхом дострокового розірвання у випадках передбачених чинним законодавством України. У відповідності до підпункту «а» пункту 8.1. Договору лізингу для цілей цього договору подією дефолту є, зокрема, затримання сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць. Згідно із п. 8.2.1 Договору лізингу у разі настанні події дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, Лізингодавець ставить вимогу про повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших зобов'язань за цим договором.
Відповідно до Додатку №1 до Договору лізингу починаючи з 28.02.2022 Лізингоодержувач повинен був кожного місяця сплачувати загальний лізинговий платіж у розмірі 6300,00 грн. Останній лізинговий платіж Лізингоодержувач здійснив 24.01.2023 цього лізингові платежів Відповідачем не вносилися ( що підтверджується оригіналами виписок по рахункам №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_4 , НОМЕР_8 ).
27.12.2024 у зв'язку із затримкою Відповідачем лізингових платежів більше ніж на один календарний місяць, Позивачем було направлено Лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту та про про розірвання Договору лізингу з 24.01.2025 .
З цього приводу Позивач зауважує, що відповідно до п. 13.9. Договору лізингу будь яке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, який може час від часу повідомляти в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений. Повідомлення про настання події дефолту було направлено Позивачем на адресу Відповідача, яка зазначена у Договорі лізингу. Підтверджується копіями повідомлення про настання події дефолту, списку згрупованих відправлень, опису вкладення до цінного листа, фіскальним чеком оригінали яких наявні у Позивача.
Згідно із п. 8.2.4. Договору лізингу якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, Лізингоодержувач не усунув подію дефолту, Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а Лізингодавець має право згідно зі ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні.
Станом на 04.03.2025 предмет лізингу Лізингоодержувачем не повернуто, місце знаходження транспортного засобу Позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами Відповідач не сплатив.
Станом на даний час предмет лізингу відповідачем не повернуто, місцезнаходження транспортного засобу позивачу невідоме.
Посилаючись на положення Закону України «Про фінансовий лізинг'на ст.387 та ст. 1212,1213 ЦК України, вважаючи, що ОСОБА_1 незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів спірним транспортним засобом та безпідставно утримує його у себе після розірвання договору, банк просить витребувати своє майно, у зв'язку з чим, вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Окрім цього, Позивач має право на отримання лізингових платежів, заборгованість за якими виникла до моменту розірвання договору фінансового лізингу, а саме: 86690,83 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 2942,60 грн. відсотків за користування предметом лізингу, а разом 89633,43 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, Позивач звертається до суду із вимогами про витребування у Відповідача відповідного транспортного засобу та стягнення заборгованості, що відповідає належному та ефективному способу судового захисту в даному випадку, зокрема, задоволення саме таких позовних вимог надасть можливість виконавцю реалізувати повноваження передбачені ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження» (оголошення у розшук транспортного засобу)
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 31.03.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .
Ухвалою суду від 25.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направиви суду заяву про розгляд справи за відсутнсоті їх представника, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була неодноразово повідомлена у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Будь яких заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив не подавала.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, а саме: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
Відзив на позов відповідач не подав, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280, 281 ЦПК України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Зважаючи на те, що сторони за справою в судове засідання не з'явились, відповідно до частини 2 статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року, ухваленого у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Згідно вимог ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
За змістом ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справед-ливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»(чинний на час укладення договору). Відповідно до статті 1 цього Закону лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування.
За частинами другою, третьою статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язками лізингодавця є, зокрема: у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об'єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об'єкта та умовам договору фінансового лізингу; попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об'єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об'єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об'єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов'язання щодо утримання об'єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу; прийняти об'єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об'єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу. Лізингодавець може мати також інші права та обов'язки відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: у разі якщо об'єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об'єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання та експлуатації об'єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов'язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.
Судом встановлено, що 04.02.2022 між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено договір фінансового лізингу автомобіля № NKH0A!00000315(далі за текстом - Договір лізингу), відповідно до умов якого Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: Ford Focus, 2016 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 270000,00 грн. (п. 2.2. Договору лізингу).
Відповідно п. 2.2 договору лізингу, лізингодавець передає у платне володіння та користувач-ня предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік виписку, ціна одиниці. Кількість та загальна вартість якого на момент укладення договору наведенні в статті 14 п. 14.1 цього договору, додатку №1, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору.
Згідно п. 2.3 договору лізингу, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 60 місяців (п. 14.2 договору лізингу) та складається з періодів лізингу, зазначених у додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до договору лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання передачі предмета лізингу.
У відповідності до 14.3 Договору лізингу лізингові платежі включають в себе: платіж з відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно додатку 2 (графік лізингових платежів); винагорода за користування предметом лізингу в розмірі 20, 00 % річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості предмета лізингу; платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу за цим договором згідно з додатком 2.
За змістом п. 2.4. Договору лізингу предмет лізингу є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії Договору лізингу. В разі переходу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача згідно з умовами цього договору, предмет лізингу по закінченню строку лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю не повертається. Умови переходу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача визначені у п. 11.2. Договору лізингу, відповідно до якого сторони дійшли до згоди про те, що на протязі 10 робочих днів з дня закінчення строку лізингу передбаченого договором, при обов'язкових умовах сплати Лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків Лізингодавцю, та при обов'язковій відсутності відмови Лізингодавця від Договору лізингу (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства, Лізингодавець зобов'язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою Лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності.
Таким чином позивач надав суду докази, що підтверджують наявність договірних зобов'язань між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем.
08.02.2022 року Лізингодавець та Лізингоодержувач підписали акт приймання-передачі предмету лізингу.
Відповідно до Додатку №1 до Договору лізингу починаючи з 28.02.2022 Лізингоодержувач повинен був кожного місяця сплачувати загальний лізинговий платіж у розмірі 6300,00 грн. Останній лізинговий платіж Лізингоодержувач здійснив 24.01.2023 року і після цього лізингові платежів Відповідачем не вносилися. - що підтверджується наданими позивачем виписками по рахункам №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_4 , НОМЕР_8 .
27.12.2024 у зв'язку із затримкою відповідачем лізингових платежів більше ніж на один календарний місяць, позивачем було направлено Лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту та про про розірвання Договору лізингу з 24.01.2025 - на адресу вВідповідача, яка зазначена у у Договорі лізингу.
Відповідно до Повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу від 24.12.2024 року договір лізингу №НЕХ4А-00000259 вважається розірваним з 24 січня 2025 року - якщо лізингоодержувач до вказаного терміну не врегулює подію дефолту, в тому числі сплатить заборгованість за договором у розмірі 86 228,05 грн.
Згідно із п. 8.2.4. договору лізингу якщо протягом 60 календарних днів з момент отримання повідомлення про дефолт, лізингоодержувач не усунув подію дефолт лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а лізингодавець має право згідно зі ст. 651 ЦПК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену у повідомленні. Одностороннє розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором.
Станом на березень 2025 року предмет лізингу лізингоодержувачем не було повернуто, місце знаходження транспортного засобу позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив.
Отже, судом встановлено, що відповідач системно не виконував умови договору фінансового лізингу, не сплачував лізингові платежі, на вимогу позивача про повернення об'єкта фінансового лізингу не реагував.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо повернення майна, набутого за договором фінансового лізингу, які регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку та Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно положень ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст.ст.525,526,527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Норма статті 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК України. Пунктом 19 вказаної постанови передбачено, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право, серед іншого, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізинго-одержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Згідно із п. 8.2.4. Договору лізингу якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, Лізингоодержувач не усунув подію дефолту, Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а Лізингодавець має право згідно зі ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні.
Оскільки Лізингоодержувачем не було усунуто подію дефолту, то згідно повідомлення було вказано про розірвання Договору лізингу з 25 січня 2025 року.
За загальними правилами, встановленими ст. 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання, відповідно ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Позивач, на виконання умов договору лізингу, надіслав боржнику повідомленням щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дане повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконані умови договору фінансового лізингу, та передано предмет лізингу відповідачу, тоді як останнім не виконано належним чином зобов'язання щодо сплати платежів передбачених умовами договору фінансового лізингу, в результаті чого договір фінансового лізингу було розірвано в односторонньому порядку, добровільно предмет лізингу не повернуто, а отже лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю майно, а саме предмет лізингу, яким він користувався за вказаним договором, а тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Матеріалами справи підтверджується, що з 24.01.2023 року відповідач не сплачує лізингові платежі.
Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин, наданих стороною позивача доказів, судом встановлено порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу та вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, що призвели до порушення прав АТ КБ «Приватбанк».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість яка виникла до моменту розірвання договору фінансового лізингу, з не отриманих лізингових платежів та становить: 86228,05 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу, 2942,60 0 грн. відсотків за користування предметом лізингу, в загальному розмірі 89 633,43 грн .
Питання розподілу судових витрат у частині витрат по сплаті судового збору слід вирішити відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, - суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 4280,29 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,128,131,141,223,263-265,268,280-283 ЦПК України, суд,-
Позов АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) транспортний засіб Ford Focus, 2016 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 270000,00 грн., який був переданий ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу № NKH0A!00000315 від 04.02.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК “ПРИВАТБАНК» заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 86690,83грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 2942,60 грн. відсотків за користування предметом лізингу, а разом 89633,43 грн та судовий збір у розмірі 4280,29 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.А. Гуденко