490/9284/25
нп 1-кс/490/4450/2025
10.11.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9284/25
про накладення арешту на майно
10 листопада 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП№1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором, про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025152020001318 від 02.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене 02.11.2025 під час проведення затримання осіб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст. 208 КПК України, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КПК України, перелік якого зазначений в прохальній частині клопотання.
Оскільки вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є речовими доказами, то слідчий вважає, що виникла необхідність у його арешті.
Вказує, що вилучене майно саме по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки вказані речі, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів. У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
А тому слідчий звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке просить задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Власник майна в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
А тому слідчий суддя, враховуючи закріплений ст.26 КПК України принцип диспозитивності, згідно якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, вважає за можливе розглянути подане клопотання у її відсутність та на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали клопотання та докази, додані до такого, слідчий суддя встановив наступне.
Так, ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025152020001318 від 02.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно матеріалів клопотання встановлено, що 02.11.2025 о близько 04:30 год., невстановлені особи, шляхом зламу вхідних дверей проникли до приміщення кофейні, що розташовується за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 137, звідки здійснили крадіжку електронних пристроїв (планшет, термінал). Сума збитку встановлюється.
В ході досудового розслідування, під час проведення ряду слідчих (оперативних) заходів, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення та встановлення всіх осіб, причетних до його вчинення, встановлена причетність до вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно проведеного досудового розслідування, у порядку статті 208 КПК України, поруч із місцем кримінального правопорушення, а саме за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 137, затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час затримання вищезазначених осіб, в останніх виявлено та вилучено:
- планшет марки Lenovo TB-8505X, імеі 1: НОМЕР_1 , котрий поміщено до сейф-пакету №PSP2015031;
- мобільний термінал Приват Банк, s\n: NCB901352242, котрий поміщено до сейф-пакету № PSP2015030;
- інструменти: плоскогубці, гаєчний ключ, ножиці по металу та пояс, поміщено до сейф-пакету № WAR1770347;
- поліетиленовий мішок чорного кольору та портфель чорного кольору невідомої марки, сейф-пакет № WAR1770344;
- рукавиці чорного кольору, поміщено до паперового конверту №1;
- мобільний телефон Galaxy M20, імеі№1: НОМЕР_2 , котрий вилучено та поміщено до сейф-пакету № PSP1111803;
- куртка чорного кольору, котру вилучено та поміщено до сейф-пакету №WAR1770133.
Вищезазначене майно вилучено в ході проведеного обшуку, та визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12025152020001318 постановою слідчого від 02.11.2025.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Крім цього, п.1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).
Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, саме по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів, а тому слідчий суддя вважає обґрунтованим клопотання слідчого на виниклу необхідність у накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, та вважає, що таке клопотання слід задовольнити.
При цьому слідчий суддя наголошує, що згідно висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 15 квітня 2024 року по справі № 554/2506/22, ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Тобто, у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Керуючись вимогами ст. ст.170-173,309,395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 02.11.2025 в ході проведення затримання в порядку ст. 208 КПК України, осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: планшет марки Lenovo TB-8505X, імеі 1: НОМЕР_1 ; мобільний термінал Приват Банк, s\n: NCB901352242; інструменти: плоскогубці, гаєчний ключ, ножиці по металу та пояс; поліетиленовий мішок чорного кольору та портфель чорного кольору невідомої марки; рукавиці чорного кольору; мобільний телефон Galaxy M20, імеі №1: НОМЕР_2 ; куртка чорного кольору, з метою забезпечення збереження речового доказу.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом, відповідно до ст.174 КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1