Справа № 466/2966/25
Провадження № 2-а/466/122/25
04 листопада 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
31.03.2025 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Попівняк Н.М., звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №366 від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000грн., провадження у справі закрити, стягнути судові витрати.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 26.03.2025 стосовно громадянина ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №366, згідно з якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. У вказаній постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги абз.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», чим вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
16.07.2024 ОСОБА_1 вчасно оновив свої обліково-військові дані, що підтверджується копією витягу з додатку «Резер+».
Окрім того дана була винесена суб'єктом владних повноважень з процесуальними порушеннями, оскільки за місцем свого проживання та реєстрації ОСОБА_1 не отримував жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 31.01.2025р. о 14.00год. для уточнення даних ані особисто, ані засобами поштового зв'язку, позивач не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з'явитися, а також мету такої явки.
Вважає дану постанову незаконною з тих підстав, що йому жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило. Окрім того, ОСОБА_1 подано заяву про оформлення йому відстрочки від призову під час мобілізації, оскілки здійснює догляд за дитиною хворою на цукровий діабет 1 типу.
Вважає, що підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. у відповідача не має, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 01.04.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі (а.с.23).
04.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позову не визнає, оскільки постанова винесена в межах вимог діючого законодавства, є обґрунтованою та прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. 25.03.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та за результатами розгляду 26.03.2025 року винесено постанову №366 за справою про адміністративне правопорушення. З приписами ст. 268 КУАП ознайомлений під особистий підпис про що зазначено в протоколі. Згідно пояснень повістку не отримував. Протокол відповідає встановленій формі та змісту, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
В судове засіданні позивачта його представник не з'явились, однак подали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують повністю та просять такий задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився, в поданому відзиві просив розгляд справи проводити без його участі.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 25.03.2025 оператором групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3ст.210-1КУпАП, за те, що ОСОБА_1 не прибув по повістці в ТЦК на 31.01.2025р. о 14.00год. для уточнення даних.
26.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме не виконав вимоги абз.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», чим вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Указана правова норма є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативних актів, які встановлюють правила поведінки.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Відповідно до абз. 5 п. 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Форма повістки, розписки та їх зміст визначені в додатку 11 Порядку.
Згідно примітки до додатку 11 повістка вважається врученою:
рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу;
шляхом вручення під особистий підпис у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку).
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до ТЦК та СП законодавцем не встановлені.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З оскаржуваної постанови видно, що ОСОБА_1 не прибув 31.01 2025 року за викликом по повістці № 1994567.
Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем була отримана повістка за №1994567 що б свідчило про належне повідомлення позивача щодо дати та часу на який необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на 30.01.2025.
Відомостей та доказів належного вручення повістки в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 та в постанові від 26.03.2025 не зазначено.
Абзацом 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію закріплено правило, згідно якого у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до виписки із за стосунку «Резерв +» сформованого 18.03.2025 ОСОБА_1 уточнив дані 16.07.2024 року. Відстрочка до 07.09.2025 року.
Окрім того, ОСОБА_1 подано заяву про оформлення йому відстрочки від призову під час мобілізації, оскілки здійснює догляд за дитиною хворою на цукровий діабет 1 типу (а.с.12).
Відповідно до довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 26.03.2025р. № 900, ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військо у службу пі д час мобілізації на особливий період на підставі п. 6 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с13).
Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядникам і адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.1-3 ст.73КАСУкраїни встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Всупереч вказаним вимогам, представником відповідача суду не надано доказів про належне вручення ОСОБА_1 повістки № 1994567 з дотриманням вказаних вище вимог, та факту отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на 30.01.2025 в оскаржуваній постанові від 26.03.2025 не доведено, а також, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача про відсутність у нього умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що, відповідно, виключає склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 зазначила, що визначенийстаттею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17, від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Окрім того, у ст.62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.
Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи щодо притягнення до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, встановлені під час судового розгляду справи обставини вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9,19,77,139,229, 241-246,250, 255, 286, 293,295 КАС України,суд,-
ухвалив:
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №366 від 26.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУПАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ
Повний текст рішення складено 10.11.2025р.
Суддя В. В. Свірідова