Справа № 522/8724/25
Провадження № 2/522/5342/25
10 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в інтересах позивача представником - адвокатом Ярмолович О.Є., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Позовна вимога про стягнення аліментів обґрунтована тим, що позивач та відповідач проживали однією сім'єю та мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на момент подання позовної заяви сімейні відносини між сторонами припинились, спільне господарство не ведеться. Відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 03.07.2025.
У судове засідання 03.07.2025 сторони не з'явилися, повідомлялися про дату, час, місце розгляду справи належним чином. 30.06.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань без участі позивача та його представника, у якому зазначено про підтримання позову у повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. Відповідач про причини неявки суду не повідомила, клопотання та заяви не подавала. Розгляд справи відкладено на 21.08.2025.
У судове засідання 21.08.2025 сторони не з'явилися. Відповідач про причини неявки суду не повідомила, клопотання та заяви не подавала. Розгляд справи відкладено на 23.10.2025 .
У судове засідання 23.10.2025 сторони не з'явилися, повідомлялися про дату, час, місце розгляду справи належним чином. Відповідач про причини неявки суду не повідомила, клопотання та заяви не подавала.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судовий розгляд, однак відповідач до суду не з'являлась, про причини неявки до суду не повідомляла, не подала відзив, враховуючи відсутність заперечень представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, повідомленого про дату, час та місце розгляду справи судом належним чином, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 23.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 10.11.2025, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній відпустці з 03.11.2025 по 07.11.2025 (включно).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закону України № 2402-III) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України № 2402-III на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд встановив, що у позивача та відповідача народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 16.09.2008 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 1068, місце державної реєстрації народження: Третій відділ реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.09.2008 Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 344/10971/16-ц аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
З матеріалів справи, зокрема копії довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 11.11.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № Д1-257093-ф/о вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом із батьком та матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд враховує, що відповідач не скористалась своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, не надала доказів на спростування обставин, наведених позивачем та наявності істотних обставин, які мають бути враховані під час визначення розміру аліментів.
У матеріалах справи відсутні докази досягнення згоди батьками з приводу матеріального утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Враховуючи викладене, з метою недопущення порушення прав дитини на належне утримання, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Визначаючи спосіб виконання обов'язку по утриманню дитини, суд враховує заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення аліментів саме у частці від доходу.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягенню аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів.
Згідно з п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Таким чином, судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, ст. ст.180-182, 183, 191 СК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення з цим позовом до суду, тобто з 21.04.2025, та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), в дохід держави суму судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Юлія ЧОРНУХА