Справа № 522/15800/25
Провадження по справі № 3/522/5378/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Тетькової В.М., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працюючої медсестрою в КНП ДКДЦ ім. Резнікова, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,-
15.05.2025, приблизно о 16 год. 00 хв., громадянка ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в присутності малолітнього сина вчинила фізичну агресію відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
15.05.2025 приблизно о 16 год. 00 хв., громадянка ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в присутності малолітнього сина вчинила фізичну агресію відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не визнала, просила провадження по справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Свої доводи мотивувала тим, що відомості, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення не відповідають дійсності та не підтверджені належними і допустимими доказами, ґрунтуються лише на припущеннях та не містять конкретних фактів.
Зазначила, що вони з чоловіком розлучились та саме він постійно вчиняв відносно неї та їх малолітніх дітей домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Її колишній чоловік ОСОБА_3 навмисно вигадує факти домашнього насильства з її боку та викликає працівників поліції. Наголосила на тому, що ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 с т. 173-2 КУпАП. ОСОБА_1 зазначила, що вона займається вихованням дітей, забезпечує їх та ніколи не вчиняла відносно дітей домашнього насильства.
Також наголосила на тому, що 15.05.2025 близько 12 год. 53 хв., вона із дітьми знаходилась на огляді у лікаря.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що між ним та ОСОБА_1 завжди виникають конфлікти в присутності їх малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що виражається в висловлюванні дружиною нецензурної лайки, криків. Пояснив, що на теперішній час діти проживаються разом із ним, він возить їх до школи та на різні гуртки. Вони часто їздять на різні прогулянки, катаються на велосипедах та відпочивають. 15.05.2025 близько 16 год. 00 хв. він виходив з під'їзду разом із дітьми, та до них підбігла ОСОБА_1 та почала голосно кричати, бити його руками по шиї та спині, що відбувалось в присутності дітей. Чому що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не знає, але наполягав на тому, що вказана подія відбулась саме о 16 год. 00 хв. 15.05.2025.
Також ОСОБА_3 наголосив на тому, що у дітей бачив на спині та плечах синяки, та діти пояснили йому, що мама їх побила.
У судовому засіданні було допитано психолога центру соціально-психологічної підтримки «Барнахус» ОСОБА_6 , яка проводила опитування неповнолітніх дітей щодо їх психологічного стану, на підставі чого склала висновок від 17.06.2025.
У судовому засіданні психолог ОСОБА_6 зазначила, що 17.06.2025 проводила опитування неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо їх психологічного стану по відношенню до їх матері та батька. Діти повідомили психологу, що мама їх б'є, батьки між собою часто сваряться. На теперішній час діти знаходяться з батьком ОСОБА_3 , оскільки він їх не б'є та виявляють бажання жити саме з батьком. Також зазначила, що діти бояться залишатися з матір'ю наодинці, оскільки вона їх б'є. Щодо приємних спогадів дітей відносно матері зазначили лише те, що вони ходять разом по магазинам. Також діти чули, як ОСОБА_5 казала про них своєму колишньому чоловіку: « ОСОБА_7 їх собі, вони мені не потрібні». Щодо насильства з боку матері відносно батька психолог робила висновки лише з пояснень дітей.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 також просив допитати малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак ОСОБА_1 категорично заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання, мотивуючи тим, що у дітей порушений психічний стан та на теперішній час вони проходять реабілітацію.
Згідно висновку психолога центру соціально-психологічної підтримки «Барнахус» ОСОБА_6 виявлено комплекс ознак психологічного та фізичного насильства відносно дітей як з боку матері ОСОБА_1 так і з боку батька ОСОБА_3 під час суспільного проживання дітей з батьками, а саме: фізичне покарання дітей батьками, вербальна агресія в бік дітей, вияснення стосунків між батьками з проявами фізичної агресії в присутності дітей, систематична вербальна агресія між батьками у присутності дітей, систематичний вплив на дітей з боку одного з батьків для формування негативного сприйняття другого з батьків.
Доводи ОСОБА_1 , що 15.05.2025 близько 12 год. 53 хв., вона із дітьми знаходилась на огляді у лікаря не спростовують можливості вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства о 16 год. 00 хв., яке вказано в протоколах про адміністративне правопорушення.
Дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали адміністративної справи, заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно дост. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 є винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП: домашнє психологічного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме в присутності малолітніх дітей вчинила фізичну агресію відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_8 , що викладене в протоколах про адміністративні правопорушення не відповідає дійсності та не підтверджені належними і допустимими доказами, а ґрунтується лише на припущеннях та не містить конкретних фактів, суд не бере до уваги, оскільки згідно протоколів про адміністративне правопорушення та доданих до них матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє психологічного характеру відносно своїх малолітніх дітей, що також підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_3 та психолога ОСОБА_6 , письмовими висновками психолога, а отже працівниками поліції було вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Таким чином, з урахуванням, що справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП одночасно розглядаються Приморським районним судом м. Одеси, суд вважає за необхідне об'єднати їх в одне провадження та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього, згідно з вимогами ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Вирішуючи питання щодо направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників в порядку, передбаченому ст. 39-1 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд враховує характер дій, вчинених ОСОБА_1 , які не потягнули за собою тяжких наслідків для потерпілої особи, відтак, суд не вбачає підстав для направлення ОСОБА_1 на проходження такої програми.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для запобігання вчинення нею нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у виді штрафу.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Докази про можливість звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні та під час розгляду справи особою надано не було.
На підставі викладеного і керуючись ст. 9, 24, 33, 34, 173-2, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -
Матеріали провадження №№ 3/522/5378/25, 3/522/5379/25про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2 ст. 173-2 КУпАП, - об'єднати в одне провадження.
Об'єднаним матеріалам присвоїти номер справи № 522/15800/25, провадження №3/522/5378/25.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 510,00 гривень в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ