Справа № 522/9906/24-Е
Провадження № 2/522/2817/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Коновал Д. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позов мотивовано тим, що він є власником автомобіля марки AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
29 вересня 2020 року унаслідок падіння дерева його транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2025 у справі № 522/25329/21, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16.04.2024, стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на його користь матеріальну шкоду у розмірі 88 966,67 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.
Рішення виконано у повному обсязі 10.06.2024.
Зазначає, що оскільки фактично матеріальна шкода завдана йому 29.05.2020, а відшкодування матеріальної шкоди здійснено лише 10.06.2024, він має право на компенсацію інфляційних втрат за вказаний період, а також стягнення з відповідача 3% річних в порядку ст. 625 ЦПК України.
На підставі наведеного просить стягнути з відповідача на його користь 57 983,91 грн, з яких 47 209,87 грн - інфляційні втрати та 10 774,04 - 3 % річних.
У відзиві на позовну заяву Виконавчий комітет Одеської міської ради просить у задоволенні позову відмовити.
Указує, що на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси перебували три справи за позовами ОСОБА_1 до різних відповідачів про відшкодування шкоди за пошкодження транспортного засобу унаслідок події, що сталася 29.05.2020. Так, у справі № 522/20672/20 рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради відмовлено; у справі № 522/25329/21 позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради задоволено частково та стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради 88 966 грн 67 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди; у справі № 522/17355/22 заочним рішенням стягнуто з Департаменту міського господарства Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 88 966 грн 67 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати, справа перебуває у провадженні Одеського апеляційного суду.
Посилається на те, що вважаючи, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, що є підставою для відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем не враховано обставини, які передували поданню позивачем позовної заяви саме до Виконавчого комітету Одеської міської ради, а також власне зловживання процесуальними правами, яке полягало в поданні аналогічних позовних заяв до різних органів міської ради та тривалість розгляду вказаних справ у суді.
Указує, що представник позивача визначав коло відповідачів у справі протягом декількох років, і тому зараховувати вказаний період до розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат є неприпустимим.
Крім того вважає, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України насамперед передбачають наявність договірних правовідносин, тоді як правовідносини між ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Одеської міської ради є деліктними.
З розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, слідує, що період розрахунку процентів за користування коштами починається з 29.05.2020, тобто з моменту падіння дерева на автомобіль позивача та закінчується 10.06.2024 - датою надходження суми стягнення на рахунок позивача, а період розрахунку інфляційних втрат починається з 01.06.2020 та закінчується 30.04.2024.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, вкладену в постанові від 03.04.2019 у справі № 757/3725/15-ц указує, що тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.
При цьому підставою виникнення зобов'язання у даній справі є рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023, яке набрало законної сили 16.04.2024.
Указує, що механізм виконання рішення суду про стягнення коштів з місцевого бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, відповідно до п. 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установа, організацій).
Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Згідно з п.п. 41, 42 Порядку № 845 орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. У разі здійснення безспірного списання коштів місцевих бюджетів згідно з пунктом 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, внаслідок прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
За змістом абз. 2 п. 48 Порядку № 845 перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
Указує, що прострочення боржника (органу місцевого самоврядування) у спірних деліктних правовідносинах настає за сукупності юридичних фактів, таких як: стягувач подав до органу казначейства документи, визначені п. 6 Порядку № 845 та орган Казначейства за виконавчим документом не перерахував кошти протягом трьох місяців з дня надходження поданих стягувачем документів.
Зазначає, що приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником за рахунок коштів місцевого бюджету поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання з відшкодування завданої цим органом місцевого самоврядування шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення стягувачем до органу казначейства відповідних документів і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06.12.2023 у справі № 522/12406/22.
При цьому листом від 06.06.2024 № 02-06-15-06/1171 Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області повідомило Виконавчий комітет Одеської міської ради про отримання 06.06.2024 заяви адвоката Шахновського О. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , від 03.06.2024 стосовно виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 у справі № 522/25329/21 про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 88 966 грн 67 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Листом від 06.06.2024 № 02.2-08/136 Виконавчий комітет Одеської міської ради надав Управлінню державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області реквізити для здійснення стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради грошових коштів на виконання рішення суду.
11.06.2024, тобто через тиждень після звернення представника ОСОБА_1 до органу державної казначейської служби, органом казначейства здійснено безспірне списання коштів з рахунку Виконавчого комітету Одеської міської ради на рахунок ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем.
На підставі наведеного вважає, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому в останнього не виник обов'язок зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних на користь ОСОБА_1 .
У відповіді на відзив позивач щодо доводів відповідача про зловживання процесуальними правами з боку позивача, яке полягало в поданні аналогічних позовних заяв до різних органів міської ради зазначає, що під час розгляду цих справ судами не виявлено жодного зловживання процесуальними правами з боку позивача, так само як і відповідачі не заявляли про такі порушення.
Зверненню до суду з відповідними позовами передували звернення позивача до цих органів у позасудовому порядку та жодний з цих відповідачів не визнав себе винуватим у завданні матеріальної шкоди позивачу, натомість вказані органи перекладали відповідальність один на одного.
Позивач звертався до Виконавчого комітету Одеської міської ради з претензією про відшкодування майнової шкоди, проте листом від 01 грудня 2021 року № 01-69/1853 Департамент міського господарства Одеської міської відмовився відшкодувати збитки, запропонувавши звернутися до суду.
Зазначає, що недобросовісна поведінка з боку органу місцевого самоврядування та створених ним формувань, яка проявилась у відмові брати відповідальність за завдання збитків позивачу, систематичне неправдиве повідомлення позивача про коло осіб, відповідальних за збереження та утримання зелених насаджень у місті Одесі та, як наслідок, осіб, відповідальних за завдання матеріальних збитків, змусили позивача вживати відповідних заходів для захисту його інтересів та відновлення порушених прав шляхом звернення до суду із відповідними позовами.
Станом на 01.12.2021 відповідач був обізнаний про факт спричинення матеріального збитку позивачу, його розмір та спосіб відшкодування, але ухилився від виконання зобов'язання.
Вважає, що наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов'язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
На його думку, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Щодо періоду прострочення виконання грошового зобов'язання зазначає, що помилковими є доводи відповідача про те, що період розрахунку процентів за користування коштами починається з 29.05.2020, тобто з моменту падіння дерева на автомобіль позивача та закінчується 10.06.2024 - датою надходження суми стягнення на рахунок позивача, у той же час, період розрахунку інфляційних втрат починається з 01.06.2020 - з дня, наступного після настання події та закінчується 30.04.2024, оскільки місяці, в яких індекс інфляції є меншим або дорівнює 1 не включаються до періоду нарахування інфляційних втрат.
Також вважає помилковим висновок відповідача, що підставою виникнення зобов'язання у даній справі є рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023, яке набрало законної сили 16.04.2024, в той час як дійсною підставою виникнення зобов'язання є сам факт спричинення матеріальної шкоди, а звернення позивача до суду є способом захисту порушених прав у зв'язку з відмовою відповідача добровільно відшкодувати завдані матеріальні збитки.
Крім того, на думку позивача, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником за рахунок коштів місцевого бюджету поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання з відшкодування завданої цим органом місцевого самоврядування шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення стягувачем до органу казначейства відповідних документів і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення, оскільки в даному випадку позивачем визначено інші фактичні підстави позову.
Позивачем не оскаржується порядок виконання рішення суду, натомість позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат внаслідок неправомірної та недобросовісної поведінки відповідача.
Звернення позивача до суду та подальше примусове виконання рішення не впливає на природу заборгованості за фактом завдання збитків.
Вважає, що будь-який особливий порядок виконання судових рішень органами місцевого самоврядування не змінює цивільне зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання, не припиняє дію деліктного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Позивач у судове засідання не з'явився, у відповіді на відзив просив розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 04.03.2025 оголосила вступне слово, у задоволенні позову просила відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
У подальшому представник відповідача у судове засідання не з'явилася, просила провести судове засідання в її відсутність.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 11.11.2025.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням належного йому транспортного засобу через падіння дерева 29.05.2020.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 у справі № 522/25329/21 позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 88 966, 67 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.04.2024 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 залишено без змін.
З листа Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області від 06.06.2024 № 02-06-15-06/1171 слідує, що 06.06.2024 Управлінням отримано заяву адвоката Шахновського О. О. в інтересах ОСОБА_1 від 03.06.2024 стосовно виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2024 у справі № 522/25329/21 щодо стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 88 966,67 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 3 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до листа від 06.06.2024 № 02.2-08/136 на адресу начальника УДКСУ у м. Одесі Одеської області, Виконавчий комітет Одеської міської ради з метою забезпечення виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2024 у справі № 522/25329/21 надав реквізити для здійснення стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 88 966,67 грн та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до виписки за 11.06.2024, з рахунку Виконавчого комітету Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_1 10.06.2024 здійснено безспірне списання коштів на виконання судового рішення у справі 522/25329/21 у розмірі 91 966,67 грн.
Виконання рішення 10.06.2024 не заперечується позивачем.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зобов'язання виникають і із завдання шкоди.
Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов'язання, оскільки одна сторона зобов'язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 у справі № 522/25329/21, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16.04.2024, стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 88 966 грн 67 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Фактично рішення суду виконано в повному обсязі 10.06.2024, що не заперечується сторонами.
При цьому суд ураховує, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (частина друга та четверта статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р оку № 845 (далі - Порядок № 845).
Висновок про застосування Порядку № 845 викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 200/7261/13.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
За змістом пункту 41 Порядку № 845 (розділ «Безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам») орган казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
За пунктом 42 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів місцевих бюджетів згідно з пунктом 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку до органу казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, внаслідок незаконного прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей (абзац 2 пункту 48 Порядку № 845).
У даній справі кошти в рахунок відшкодування шкоди позивачу стягнуто з місцевого бюджету, а отже відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» таке рішення виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у відповідності до Порядку № 845 на підставі звернення стягувача та на підставі наданих ним відповідно до вказаного порядку документів.
З огляду на вказаний припис абзацу 2 пункту 48 Порядку № 845 Порядку прострочення боржника у спірних правовідносинах настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу казначейства документи, визначені пунктом 6 Порядку; (2) Казначейство за виконавчим документом не перерахувало кошти протягом трьох місяців з дня надходження поданих стягувачем документів. Отже, припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником за рахунок коштів місцевого бюджету поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання з відшкодування завданої цим органом місцевого самоврядування шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення стягувачем до органу казначейства відповідних документів і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Отже, виконання судового рішення про стягнення коштів з місцевого бюджету здійснюється органами Казначейства на підставі звернення стягувача та на підставі наданих ним відповідно до вказаного порядку документів протягом тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей, а тому саме з моменту звернення стягувача із заявою про виконання судового рішення та зі спливом тримісячного строку з дня надходження такої заяви та необхідних документів виникає прострочення виконання зобов'язань з виплати коштів, стягнутих судовим рішенням.
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 522/12406/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шахновського О. О. звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області 03.06.2024 для стягнення коштів за судовим рішенням у справі № 522/25329/21, орган Казначейства перерахувало кошти позивачу 10.06.2024, тобто у тримісячний строк, визначений абзацом 2 пункту 48 Порядку № 845.
Відтак, правові підстави, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат і трьох процентів річних відсутні.
Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сум, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України з 29.05.2020, тобто з моменту заподіяння шкоди, не ґрунтуються на вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Виконавчий комітет Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 04056919, адреса: м. Одеса, Думська площа, 1.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА
11.11.25