Справа №522/16054/24
Провадження № 2-п/522/122/25
06 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
До суду звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 20.09.2024 року з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року позовні вимоги, були задоволені.
До Приморського районного суду міста Одеси надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2025 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено у його відсутність та з рішенням не згоден. При цьому, вказано, що судом не досліджено факт переходу до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за кредитними договорами та факт перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги.
ОСОБА_1 подано до суду заяву про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату та час судового засідання належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали вищезазначеної цивільної справи, та докази, надані сторонами, суд вважає, що дана заява задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси 26 червня 2025року було ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, 11.11.2015, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, 30) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 47864 від 23.09.2021 в розмірі 26240,00 гривень та за договором позики № 3642708713/736259 від 30.09.2021 в розмірі 7985,00 гривень, а всього в розмірі 34 135,00 гривень., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
В подальшому, 14.08.2025 року до суду представником товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подано заяву про видачу виконавчого листа.
25 серпня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Як слідує з матеріалів справи, судові повістки по справі № 522/16054/24 та копія рішення направлялася судом першої інстанції відповідачу , на його поштову адресу, яку позивачем зазначено у позовній заяві та підтверджено відповідним витягом з Єдиного державного демографічного реєстру № 799421 від 23.09.2024 року, поштове повідомлення повернулося на адресу суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18.
Між тим, Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 07.04.2020 року у справі № 10/249-10/19, № 911/3142/19 від 18.03.2021 року).
Таким чином ,Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Жодного доказу на підтвердження поважності причин нез'явлення в судове засідання та неподання заперечень на позов заявником не надано.
Крім того, з заяви відповідача ОСОБА_1 слідує, що про рішення суду від 26 червня 2025 року йому стало відомо через застосунок «Дія», що на переконання суду, додатково свідчить про те, що інформація про справу та процесуальні документи мала б також надходити в застосунок «Дія», а відтак сторона була обізнана про слухання справи й могла з'явитись в неодноразово призначені судові засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Однією з засад цивільного судочинства, згідно п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93).
Також, суд враховує, що заявником не додано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача та які мають мати істотне значення для правильного вирішення спору для можливості скасування заочного рішення відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Неподання суду доказів, якими заявник обґрунтовує необхідність скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2025 року, унеможливлює встановлення їх наявності та істотності значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
З урахуванням наведеного вище суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, у зв'язку із чим заява підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись: ст.ст. 4,12,13,76,258-261,287, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2025 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Роз'яснити учасникам судового процесу, що у відповідності до ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: