Справа № 505/2043/25
№ 2/505/2559/2025
03 листопада 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Федорцової І.С.,
представника позивача - адвоката Дрогобецької Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Фатіми Йосипівни про зняття заборони відчуження нерухомого майна,
встановив:
В червні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої дії представник позивача - адвокат Дрогобецька Т.Ю., звернулась в суд з позовом до приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й., в якому просить зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , згідно договору довічного утримання (догляду) від 20.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Котовського міськрайонного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за реєстровим № 2344 та рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2007 року по справі № 2-1755/2007 з виключенням запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 листопада 2006 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання ВЕІ № 435238-435239, який 21.11.2006 року був посвідчений приватним нотаріусом Котовського міськрайонного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. та зареєстрований в реєстрі за № 2344.
Згідно зазначеного Договору ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали у власність в рівних частинах кожний, домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 558 кв.м., яке належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності ( НОМЕР_1 ), виданого виконавчим комітетом Котовської міської Ради Одеської області від 02 березня 2004 року. Натомість ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов'язані були матеріально забезпечувати з утримання (догляду), яке щомісячно мало надаватися ОСОБА_2
21 листопада 2006 року приватним нотаріусом Котовського міськрайонного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й, на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат», накладено заборону відчуження на вищезазначене домоволодіння до припинення дії цього договору, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 10088395 від 21.11.2006 року реєстраційний номер 4087810.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 серпня 2007 року (справа № 2-1755/2007) розірвано договір довічного утримання (догляду) від 20.11.2006 року, в частині отримання у власність ОСОБА_3 1/2 частки домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 558 кв.м., та покладення на нього обов'язків по догляду за ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на частки цього домоволодіння, з покладенням на ОСОБА_1 обов'язків по догляду за ОСОБА_2 .
Таким чином, з 28.08.2007 року позивач стала єдиним набувачем домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами з обов'язками по догляду за ОСОБА_2 , згідно Договору довічного утримання (догляду). На протязі всього часу Позивач виконувала свої обов'язки сумлінно та старанно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відчужувач ОСОБА_2 померла, , про що 16.11.2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 519 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ). Після смерті відчужувача, ОСОБА_1 володіла, користувалась та утримувала своє майно. Наразі Позивач має намір розпорядитись своїм майном, тому 08.05.2025 року звернулась до відповідача для зняття заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, отримала відмову від 12.05.2025 року № 167/01-16 у вчиненні нотаріальної дії, зі змісту якої якою вбачається, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням таких особливостей (заборон): 1) незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою-агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» зупиняються. Що зазначені обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, та не поширюються на звернення юридичних осіб, визначених абзацами шостим і сьомим підпункту 1 пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, та на нотаріальні дії щодо: (абзац перший підпункту 1 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 року № 1038, від 12.12.2023 року № 1309) засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації; видачі свідоцтва про право на спадщину; посвідчення заповіту військовополоненого (підпункту 1 пункту 1 у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 року № 712, від 10.03.2023 року № 213).
Позивачу рекомендовано звернутися до Подільського міськрайонного суду Одеської області за захистом своїх інтересів, як власника нерухомого майна. З даною відмовою позивач не згодна, вважає її не обґрунтованою з неправильним застосування норм матеріального права. Однак, на даний час обтяження не знято, а наявність заборони порушує права та законні інтереси позивача, та позбавляє можливості у повному обсязі користуватись та розпоряджатись своїм нерухомим майном.
Свою відмову у знятті заборони на відчуження нерухомого майна нотаріус обґрунтовує посиланням на зупинення незавершених нотаріальних дій за зверненням осіб, пов'язаних з державою-агресором, що не відповідає дійсним обставинам справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась в Одеській області, але має громадянство російської федерації. У 1998 році переїхала з Росії в Україну на постійне місце проживання до Котовського району Одеської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує посвідка на постійне місце проживання від 10.07.2012 року № НОМЕР_3 , видана ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області на підставі Закону України «Про імміграцію», з безстроковим строком дії, отже позивач знаходиться на території України на законних підставах.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дрогобецька Т.Ю. позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.
Крім того, представник позивача подала до суду письмові пояснення від 03 листопада 2025 року, в яких послалася на інформаційний лист Нотаріальної палати України від 23 травня 2022 року «Щодо постанови Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» від 19 квітня 2022 року №480 у питанні вчинення нотаріальних дій», яким надано роз?яснення, зокрема щодо зупинення нотаріальних дій, яка стосується лише незавершених нотаріальних дій, діє незалежно від того, чи такі особи звертаються особисто чи через представника, а також що такі дії не зупиняються, якщо за їх вчиненням звернувся громадянин російської федерації, який проживає на території України на законних підставах або юридична особа, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є громадянин російської федерації, який проживає на території України на законних підставах. Та зазначила, що незважаючи на зазначені роз?яснення, деякі нотаріуси досі неправильно трактують Постанову №187, та застосовують дію зазначеного мораторію а громадян російської федерації, що проживають на території України на законних підставах.
Позивачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась.
Відповідач приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. в судове засідання не з'явилася, надала до суду пояснення, згідно яких проти позову не заперечує, справу просить розглядати без її участі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено та визнається сторонами, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання від 10.07.2012 року № НОМЕР_3 , за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивачем в органах податкової служби України 18 вересня 2009 року отримано картку платника податків № НОМЕР_4 .
Згідно договору довічного утримання (догляду) від 20.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Котовського міськрайонного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за реєстровим № 2344 ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали у власність в рівних частинах кожний, домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 558 кв.м., яке належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності ( НОМЕР_1 ), виданого виконавчим комітетом Котовської міської Ради Одеської області від 02 березня 2004 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов'язані були матеріально забезпечувати з утримання (догляду), яке щомісячно мало надаватися ОСОБА_2 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати з урахуванням індексації та інфляції.
Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 10088395 від 21.11.2006 року реєстраційний номер 4087810 приватним нотаріусом Котовського міськрайонного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. накладено заборону на нерухоме майно договір довічного утримання (догляду) ВЕІ №435238-435239 від 21 листопада 2006 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
28 серпня 2007 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області у справі № 2-1755/2007 розірвано договір довічного утримання (догляду) від 20.11.2006 року, укладений між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з другого боку - в частині отримання у власність ОСОБА_3 1/2 частки домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 558 кв.м., та покладення на нього обов'язків по догляду за ОСОБА_2 .
З відповіді приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. № 167/01-16 від 12.05.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 на її звернення від 08 травня 2025 року про зняття заборони на відчуження нерухомого майна (житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), належного згідно договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріаіьного округу Одеської області Сівун Ф.Й. за реєстровим номером 2344 та рішення (справа №2-1755/2007) Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2007 року, яке набрало чинності 10.09.2007 року, у зв'язку з смертю відчужувача було роз?яснено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням таких особливостей (заборон): 1) незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою-агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» зупиняються. Зазначені обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, та не поширюються на звернення юридичних осіб, визначених абзацами шостим і сьомим підпункту 1 пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, та на нотаріальні дії щодо: (абзац перший підпункту 1 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 року № 1038, від 12.12.2023 року № 1309) засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації; видачі свідоцтва про право на спадщину; посвідчення заповіту військовополоненого (підпункту 1 пункту 1 у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 року № 712, від 10.03.2023 року № 213).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат», та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 ст.1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
У Постанові Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 № 2 зазначено, що можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Обов'язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії, передбачений ч.3 ст.49 Закону України «Про нотаріат», якою встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.
Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст.49 Закону України «Про нотаріат» та не є вичерпним.
За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», положеннями якої встановлено, певні обмеження щодо вчинення нотаріальних дій в умовах воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» від 19 квітня 2022 року № 480 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» та відновлено проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Відновлення доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дозволило нотаріусам посвідчувати договори відчуження нерухомого майна, що в свою чергу сприяло відновленню функціонування ринку нерухомості в умовах воєнного стану, а громадянам України дозволило розпоряджатися своїм майном, як це визначено у статті 41 Конституції України.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» від 19 квітня 2022 року № 480 запроваджено обмеження щодо вчинення нотаріальних дій за зверненнями громадян російської федерації та їх юридичних осіб. Так, незавершені нотаріальні дії за зверненням громадянина російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, юридичної особи, утвореної та зареєстрованої відповідно до законодавства російської федерації, або юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, утворена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, зупиняються до прийняття та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором. У разі звернення за вчиненням нотаріальної дії громадянина російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, юридичної особи, утвореної та зареєстрованої відповідно до законодавства російської федерації, або юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше %, якої є громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, утворена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. Це обмеження діє до прийняття та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, та не поширюється на нотаріальні дії із засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства російської федерації та посвідчення заповіту військовополоненого.
У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» № 719 від 24.06.2022 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якими передбачено, що незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою-агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» зупиняються. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє у її вчиненні. Ці обмеження діють до прийняття та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, та не поширюється на нотаріальні дії із засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства російської федерації та посвідчення заповіту військовополоненого.
Положення Постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року № 480, яким передбачалось, що «у разі звернення за вчиненням нотаріальної дії громадянина Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, юридичної особи, утвореної та зареєстрованої відповідно до законодавства Російської Федерації, або юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, утворена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. Це обмеження діє до прийняття та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, та не поширюється на нотаріальні дії із засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації та посвідчення заповіту військовополоненого» виключено на підставі Постанови КМУ № 719 від 24.06.2022.
Відповідно до підпункт 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 № 187 , в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі Постанова № 187) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:
виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.
Згідно з підпунктами 2, 3 пункту 1 Постанови № 187 встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:
відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов'язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна;
відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, або на користь російської федерації.
Пунктом 2 Постанови № 187 установлено, що:
1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними;
2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» проживання на території України на законних підставах проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.
Разом з тим, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що є спеціальним в частині визначення їх статусу.
Випадки проживання іноземців на території України на законних підставах визначені частинами 1 3, 17, 19 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме:
іноземці, які іммігрували в Україну на постійне проживання, що підтверджується посвідкою на постійне проживання;
іноземці, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця;
іноземці, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні;
іноземці, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні;
іноземці, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України. Тимчасове проживання на території України таких іноземців підтверджується військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу.
Іноземці, які прибули в Україну та отримали посвідку на тимчасове проживання, перебувають в Україні з інших підстав, відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вважаються такими, що перебувають на території України на законних підставах.
З системного аналізу в сукупності наведених положень чинного законодавства України, враховуючи широкий перелік категорій іноземців, визначених частинами 4 16, 18, 20 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що вважаються такими, що перебувають на території України на законних підставах, широкий перелік підстав, які дають право на отримання посвідки на тимчасове проживання, високовартісність операцій з нерухомістю та корпоративними правами; наявність законодавчої колізії у регулюванні даного питання, застосування терміну «проживання на території України на законних підставах» відповідно до частини 1 Закону України «Про громадянство України» без урахування положень статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не є безспірним.
При цьому суд зауважує, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6 Конституції України), та суд не може втручатися у діяльність законодавчого органу державної влади та заповнювати прогалини у законах.
Вирішуючи даний спір, суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів, передбачених цими Законами, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи встановлені для громадян російської федерації обмеження, та відсутність станом на день звернення позивача до приватного нотаріуса щодо вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна, відповідного закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державною-агресором, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. діяла у межах і спосіб, визначені чинним законодавством України.
Як вже було зазначено вище, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6 Конституції України), та суд не може втручатися у діяльність законодавчого органу державної влади та заповнювати прогалини у законах.
Щодо тверджень позивача про те, що відмова у вчиненні нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, порушує один із конституційних принципів, відповідно до якого громадяни мають право вільно здійснювати право власності щодо належного їм майна: використовувати його для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, передавати у тимчасове користування іншим громадянам, юридичним особам та державі, вільно відчужувати, суд зазначає про таке.
Право володіння визначається як самостійний різновид речових прав, або як одна із правомочностей права власності. Право володіння встановлена законом можливість фактично панувати над річчю, мати її в себе.
Статтею 1 (Захист власності) Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Водночас, пунктом першим статті 15 ЄКПЛ визначено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.
Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7 (пункт 2 статті 15 ЄКПЛ).
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що внаслідок оспорюваної відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії право позивача на володіння на належний їй будинок, яке не передбачає правомочності щодо розпорядження нею, не порушено, суд відхиляє твердження позивача в цій частині як безпідставні.
Зважаючи на вищевикладене, суд висновує, що у задоволенні позову належить відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача.
Керуючись ст. 89, 141, 229, 247, 263, 264, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Фатіми Йосипівни про зняття заборони відчуження нерухомого майна, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: Приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Фатіма Йосипівна, місце знаходження: вул. Вокзальна, 10-а, м. Подільськ, Одеська область, 66302.
Текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Ващук