Справа №461/8042/25
Провадження №2/461/3762/25
05 листопада 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
за участі:
представника відповідачки Цапа М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
01.10.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» - адвокат Ушакевич М.П. через систему Електронний Суд звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №240426-001 від 26.04.2024 за період з 26.04.2024 по 26.04.2025 в розмірі 75017,41 грн, суму сплаченого судового збору у ромірі 2422,40 грн та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №240426-001. Згідно умов вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 47368,42 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. Кредитний договір №240426-001 від 26.04.2024 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором N17140 (26.04.2024 9:36:27). Згідно умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, з позичальника стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 24% (сума одноразової комісії складає 11368,42 грн). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, вносити платежі щомісячно до 26 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 36 000 грн, із врахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 11368,42 грн. Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором №240426-001 від 26.04.2024 станом на 13.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» становить 75017,41 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 34162,89 грн; простроченої заборгованості за процентами - 40854,52 грн.
Ухвалою судді від 07.10.2025 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено судове засідання.
24.10.2025 представником відповідачки - адвокатом Цапом М.П. подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з наступних підстав. Позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості та її розміру, а саме, виписки по рахунку, яка є первинним документом та належним підтвердженням наявності та розміру заборгованості. Розрахунок, довідки, складені позивачем, за відсутності визнання таких відповідачкою, не є підтвердженням вказаних обставин. Всі власні розрахунки ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» розраховані з загального розміру кредиту 47368,42 грн, однак позивачем не враховано вимог закону «Про споживче кредитування», яким визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Як зазначено позивачем та підтверджено доданою до позову платіжною інструкцією (яка не є доказом отримання кредитних коштів), відповідачці надано 36000 грн, відповідно, сума споживчого кредиту наданого відповідачці становить 36000 грн, а не 47368,42 грн. Окрім цього, долучив до матеріалів справи власний розрахунок заборгованості за кредитним договором, яка становить 33239,41 грн. Крім того у власному розрахунку позивач не враховує оплату у зменшення заборгованості з наступного дня після оплати, а лише через декілька днів. Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, вважає розмір таких завищений та неспівмірний складності справи.
Представник позивача ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позовній заяві просить здійснювати розгляд справи без її участі.
В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Цап М.П. щодо задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 26.04.2024 між ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №240426-001, який підписано одноразовим ідентифікатором N17140 (26.04.2024 9:36:27) (а.с.32-40).
Згідно довідки ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» про укладення кредиту від 13.05.2025 №13/05/-10, підтверджено що акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 здійснювавсяв інформаційно-телекомунікаційній системі за допомогою одноразового ідентифікатора N17140.
Відповідно до п.3 кредитного договору, сума кредиту - 47368,42 грн (п.3.1. договору); сума на карту - 36000 грн (п.3.2. договору); кількість щомісячних платежів - 12 (п.3.3. договору); комісія за видачу кредиту, % від суми кредиту - 24,00%, порядок сплати комісії за видачу кредиту - утримується на користь кредитодавця від суми кредиту в момент видачу кредиту (п.3.4. договору); строк, на який надається кредит - 365 днів (п.3.9. договору); процентна ставка за перший місяць, за всі наступні місяці, процентів річних - 146,00, 361,35 (п.3.10. договору); денна процентна ставка - 0,67%, денна процентна ставка при дотриманні акційних умов - 0,33% (п.3.6., 3.7. договору).
Відповідно до п.1.1. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором.
Пунктом 9.4.2. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Пунктами 5.3. - 5.5. кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику шляхом перерахування на банківський (картковий) рахунок позичальника. Позичальнику надається кредит в розмірі, передбаченому п.3.1. договору. Позичальнику перераховується на його картковий рахунок сума зазначена в пункті 3.2. договору в день укладенння договору. Різниця між сумою зазначеною в п.3.1. договору та сумою зазначеною в п.3.2 є комісією за видачу кредиту, входить до тіла кредиту і утримується з позичальника за рахунок кредиту в день видачі кредиту.
Відповідно до п.6.1. договору, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок суми кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом.
Разом з договором про надання кредиту №240426-001 від 26.04.2024 ОСОБА_1 також підписано графік платежів за договором та орієнтовний графік платежів за договором при застосуванні акційних умов (а.с.41-44).
Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача (а.с.45-47).
Як видно із платіжного доручення №663 від 26.04.2024 на банківський рахунок відповідачки перераховано кредитні кошти у розмірі 36000 грн згідно договору про надання кредиту №240426-001 від 26.04.2024, з вирахуванням стягнутої комісії за видачу кредиту в розмірі 11368,42 грн (а.с.48).
Всупереч умов договору №240426-001 від 26.04.2024 відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 13.05.2025 утворилася заборгованість у розмірі 75017,41 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 34162,89 грн; простроченої заборгованості за процентами - 40854,52 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку та розрахунком заборгованості (а.с.64, 73-74).
06.06.2025 ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» направив на адресу відповідачки досудову вимогу, яка залишена останньою без належного реагування.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, судом встановлено, що між відповідачекою ОСОБА_1 та ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» було укладено кредитний договір №240426-001 від 26.04.2024 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Відповідно до умов договору ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» надало відповідачці кошти в сумі 47368,42 грн, а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, розмір яких визначений договором.
У підписаному відповідачкою кредитному договорі №240426-001 від 26.04.2024 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Суд вважає безпідставними покликання представника відповідачки на те, що позивачем не надано виписки по рахунку в підтвердження наявності та розміру заборгованості, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» долучено до позовної заяви виписку з особового рахунку за кредитним договором №240426-001 від 26.04.2024, в якій зазначено дати здійснення платежів за кредитним договором та сума заборгованості.
Щодо тверджень представника відповідачки про те, що сума споживчого кредиту наданого відповідачці становить 36000 грн, а не 47368,42 грн, як вважає позивач, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 кредитного договору №240426-001 від 26.04.2024, сума кредиту - 47368,42 грн (п.3.1. договору); сума на карту - 36000 грн (п.3.2. договору); комісія за видачу кредиту, % від суми кредиту - 24,00%, порядок сплати комісії за видачу кредиту - утримується на користь кредитодавця від суми кредиту в момент видачу кредиту (п.3.4. договору).
Пунктами 5.4. - 5.5. кредитного договору визначено, що позичальнику надається кредит в розмірі, передбаченому п.3.1. договору. Позичальнику перераховується на його картковий рахунок сума зазначена в пункті 3.2. договору в день укладенння договору. Різниця між сумою зазначеною в п. 3.1. договору та сумою зазначеною в п.3.2 є комісією за видачу кредиту, входить до тіла кредиту і утримується з позичальника за рахунок кредиту в день видачі кредиту.
Відповідно до п.7.4. договору, за видачу кредиту позичальник сплачує комісію в розмірі, встановленому договором, яка утримується з позичальника в день видачі кредиту за рахунок кредитних коштів.
Таким чином, доводи представника відповідачки стосовно того, що сума споживчого кредиту наданого відповідачці становить 36000 грн, до уваги прийматися не можуть, оскільки такі не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами кредитного договору.
Окрім цього, згідно платіжного доручення №663 від 26.04.2024 на банківський рахунок відповідачки перераховано кредитні кошти у розмірі 36000 грн згідно договору про надання кредиту №240426-001 від 26.04.2024, з вирахуванням стягнутої комісії за видачу кредиту в розмірі 11368,42 грн.
До того ж, суд зазначає, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Разом з тим, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у 24,00% від початкової суми кредиту за видачу кредиту.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за видачу кредиту є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
З цих же підстав суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, долученим представником відповідачки, оскільки такий не ґрунтується на положеннях кредитного договору.
Враховуючи що відповідачка, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №240426-001 від 26.04.2024 в розмірі 75017,41 грн.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» - адвокатом Ушакевич М.П. долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023, укладений між Адвокатським об'єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» та ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС», з долученими до такого формою реєстру боржників, формою акту приймання-передачі справ на надання правової допомоги, реєстром погашеної заборгованості, актом приймання-передачі наданої правової допомоги; додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023; наказ (розпорядження) №01-К від 28.06.2024, про прийняття на роботу адвоката Ушакевич М.П.; довіреність від 01.02.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6416.
Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.
З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, та того, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2000 грн витрат на правничу допомогу, та суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.2, 10, 12, 141, 258, 259, 274-279, 354 ЦПК України, cуд, -
позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» заборгованість за кредитним договором №240426-001 від 26.04.2024 у розмірі 75017,41 грн (сімдесят п'ять тисяч сімнадцять гривень сорок одна копійка).
Стягнути із до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» 2422,40 грн судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.11.2025.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС», 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд.36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531;
представник позивача: Ушакевич Марина Петрівна, 02094, м. Київ, а/c 57, пр.-т. Л. Каденюка (Ю. Гагаріна), 23, РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону: НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер телефону: НОМЕР_4 .
Суддя Ольга КРОТОВА