Справа № 461/2074/25
Провадження № 1-кп/461/394/25
05.11.2025 року Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ),
( ОСОБА_7 )
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України,-
Прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.
Подане клопотання мотивує тим, шо Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України..
Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому з урахуванням обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, вважає, що є достатні підстави стверджувати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави зможе запобігти вказаним ризикам. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього спливає 10.08.2025 року.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.
Захисник і обвинувачений відносно задоволення клопотання заперечували. Захисник зазначив, що викладені в обвинувальному акті та в клопотанні прокурора обставини не відповідають дійсності. Повідомлена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою та не підтверджується належними та допустимими доказами. У обвинувальному акті викладені обставини, які містять багато допущень та здогадок. Зокрема, з обвинувального акта вбачається, що обманом чи зловживанням довірою потерпілих займались не обвинувачені, а невстановлені слідством особи. Зазначив, що на його думку, передбачені ст. 177 КПК України ризики, станом на день розгляду вказаного клопотання прокурора, відсутні повністю та не підтверджуються жодними доказами. Окрім того, просив суд врахувати, що ОСОБА_6 перебуває під вартою тривалий строк, якого було цілком достатньо для вжиття стороною обвинувачення заходів для убезпечення від можливих ризиків.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
При цьому за змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і продовження такого, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.11.2024 року ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів. Строк дії ухвали становив шістдесят днів до 25.01.2025 включно. В подальшому, ухвалою слідчого судді від 22.01.2025 року та ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 19.03.2025 року, від 05.05.2025 року та від 12.06.2025 року строк дії вказаного запобіжного заходу було продовжено на 60 днів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання, а так само і продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (12) - (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд враховує, що слідчим суддею під час обрання та продовження запобіжного заходу було вирішено, а судом апеляційної інстанції перевірено питання обґрунтованості підозри.
Окрім того, ухвалами Львівського апеляційного суду було залишено апеляційні скарги захисника без задоволення, а ухвали Галицького районного суду м. Львова про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 без змін.
Вирішуючи питання щодо можливості подовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 разом з матеріалами кримінального провадження на його обґрунтування вказують на те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, не зменшилися, та у сукупності з іншими встановленими обставинами справи (тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, розмір неправомірної вгоди, майновий стан, соціальні зв'язки) є підставою для задоволення відповідного клопотання. Крім того, згідно з системним аналізом приписів ст. 333 КПК України, без відповідного дозволу суду під час розгляду кримінального провадження по суті прокурор не може здійснювати слідчі дії, у тому числі збирання нових доказів. Проте, зібрані прокурором під час досудового розслідування матеріали дають підстави стверджувати про наявність встановлених ризиків.
Ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, особливо тяжкого злочину проти власності, вчиненого організованою групою, у пособництві у вчиненні нетяжкого злочину у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. У разі визнання винуватим останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Суд враховує доводи сторони захисту про те, що тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, з урахуванням недоведеної вини обвинуваченого на даній стадії провадження. Однак, на переконання суду, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого може слугувати підставою для переховування від суду. Зокрема, під час досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрювався у вчиненні інкримінованих злочинів, а згодом було зібрано достатньо доказів для складання обвинувального акту за даним фактом.
На переконання суду обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на учасників кримінального провадження. Даний ризик підтверджується тим, що останній як організатор злочинів, маючи вплив на інших учасників злочинної організації та доступ до інформації про потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зокрема і осіб, які надавали дані своїх банківських карток, може змусити останніх змінити свої показання з метою його виправдування.
Крім того, суд звертає увагу сторони захисту на те, що незважаючи на завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, свідки в ході судового розгляду ще допитані не були, а тому з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України), надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
При цьому, суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом на даному етапі не встановлено.
На підставі наведеного, з врахуванням обставин вчинення злочинів, того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, особливо тяжкого злочину проти власності, вчиненого організованою групою, у пособництві у вчиненні нетяжкого злочину у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку; особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання, раніше не судимий суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк що не перевищує 60 днів..
Щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, суд приходить до висновку, щодо необхідності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, суд-
Клопотання прокурора- задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Повний текст ухвали проголошено 10 листопада 2025 року о 16 год. 15 хв.
.
Ухвала щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1