Єдиний унікальний номер №943/802/25
Провадження № 2/943/988/2025
03 листопада 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Кос І. Б.
за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-
позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із цим позовом. Просить визнати за ним право власності на спадкове майно (земельну ділянку). В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 , позивач є спадкоємцем майна після його смерті за заповітом, в порядку спадкової трансмісії після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач - Буська міська рада Золочівського району Львівської області явку свого повноважного представника суду не забезпечив, направив суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутності представника.
Запити до державного нотаріуса здійснювалися неодноразово, проте відповіді не надходили, а тому суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів, що відповідають положенням ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встанолено, що згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , видане Олеською селищною радою від 09.12.1997 року, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .
Спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпорядився усім своїм майном в користь ОСОБА_2 (батька позивача), склавши заповіт від 24.11.1997 року, посвідчений Олеською селищною радою, зареєстрований в реєстрі за № 108.
Батько позивача ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 (спадкодавця), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Буською державною нотаріальною конторою 02.06.2010 року, а також заявою про прийняття спадщини від 02.06.2010 року, проте батько позивача за життя не встиг оформити свої спадкові права на середню земельну частку (пай), належну ОСОБА_3 (спадкодавцю).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 підтверджується, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Олеською селищною радою Буського району Львівської області від 26.02.2018 року підтверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батько позивача ОСОБА_2 за життя розпорядився усім своїм майном в користь позивача ОСОБА_1 , склавши заповіт від 13.07.2016 року, посвідчений Олеською селищною радою, зареєстрований в реєстрі за № 35.
Спадкове майно після смерті ОСОБА_3 складається із права на середню земельну частку (пай) площею 2,204 умовно кадастрових га, з них ріллі - 1,000 га, кормові угіддя - 1,204 га, що розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області та належали померлому на підставі сертифікату серії ЛВ № 368 від 05.03.1997 року № 44 із земель НААГ «Теребежівське».
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.03.2025 року слідує, що на ім'я ОСОБА_3 був зареєстрований сертифікат про право на середню земельну частку (пай) серія ЛВ № 368 від 05.03.1997 року № 44 із земель НААГ «Теребежівське» на підставі розпорядження голови Буської райдержадміністрації від 25.10.1996 року № 411 загальною площею 3,7 умовних кадастрових га.
Згідно розпорядження голови Буської райдержадміністрації 06.03.2000 року № 111 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) і видачі державних актів на право приватної власності на землю НААГ «Теребежівське» на ОСОБА_3 розрахована частка 2,204 умовно кадастрових га, з них рілля - 1,000 га, кормових угідь- 1,204 га.
Крім того, судом встановлено, що свідоцтвом про право на спадщину, виданим Буською держнотконторою від 03.12.2018 року, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 за заповітом, згідно ст. 1269 ЦК України.
Таким чином, позивач має право на спадщину після смерті ОСОБА_2 за заповітом, після смерті його брата ОСОБА_3 , в порядку спадкової трансмісії, згідно ст. 1276 ЦК України.
За вимогами ст. 328 ЦК України, право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.
Частина 1 ст. 1225 ЦК України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують своє право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України відомо, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України щодо прийняття спадщини відомо, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Згідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Відповідно до п. 15 розділу Х “Перехідні положення» ЗК України земельні частки (паї) можуть бути передані у спадщину.
Згідно ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.
З огляду на те, що позивач є спадкоємцем за заповітом, який вступив в управління спадковим майно, прийняла спадщину в силу вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Частина 1 ст. 1225 ЦК України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Крім того, земельна частка (пай) може бути предметом спадкування, оскільки в розумінні ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, а право власності на землю гарантується Конституцією України в ч. 2 ст. 373 ЦК України.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тобто права та обов'язки власника (спадкодавця) переходять до позивача (спадкоємця), а тому за позивачем слід визнати право власності на спадкове майно (земельну ділянку), за заповітом, яке належало померлому батькові ОСОБА_2 , в порядку спадкової трансмісії після смерті дядька ОСОБА_3 що належали йому на праві приватної власності.
Відтак, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.
Ураховуючи викладене, на підставі ст. ст. 524, 525, 526, 527, 529, 548, 549, 550 ЦК УРСР 1963 року, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-80, 89, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право на середню земельну частку (пай) площею 2,204 умовно кадастрових га, з них ріллі - 1,000 га, кормові угіддя - 1,204 га, що розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області та належали померлому на підставі сертифікату серії ЛВ N? 368 від 05.03.1997 року №44 із земель НААГ «Теребежівське», в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Буська міська рада Золочівського району Львівської області (80500, м. Буськ, площа 900-річчя Буська,1, Львівської області, код ЄДРПОУ 26307575).
Повний текст рішення складено 11.11.2025 року.
Суддя: І. Б. Кос