ЄУН: 336/5518/25
Провадження №: 2/336/3028/2025
11.11.25
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Степливої Т.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Головіної І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача,
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 з 20.11.2009 по 11.07.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 24.02.2022, під час виконання бойового завдання поблизу м.Василівка Запорізької області був збитий невстановленим водієм невстановленої бойової машини РСЗВ «Ураган», внаслідок чого отримав тяжкі травми - множинні переломи попереко-крижового відділу хребта та кісток тазу, після чого до 14.05.2022 безперервно перебував на стаціонарному лікуванні. 23.06.2022 рішенням ВЛК визнаний непридатним до військової служби. У зв'язку з тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог законодавства, на той час не проводив розслідування обставин отримання позивачем травми, ОСОБА_1 не зміг представити на розгляд ВЛК акт про нещасний випадок. Тому в рішенні ВЛК в частині причинного зв'язку вказано «Захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, акт про нещасний випадок не наданий». 19.07.2022, майже через п'ять місяців, відповідач повідомив про факт ДТП керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури в оборонній та військовій сфері. За даним фактом зареєстровано кримінальне провадження №42022081370000312, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України «Порушення правил водіння або експлуатації машин», яке триває. В даному кримінальному провадженні, позивач є потерпілим.
20.07.2022 рішенням МСЕК позивач визнаний інвалідом другої групи, із втратою працездатності 75 відсотків, причина отримання інвалідності - «проходження військової служби». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі №280/573/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незавершення з 23.07.2022 по теперішній час розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочатого згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №523 від 19.07.2022; військова частина НОМЕР_1 НГУ зобов'язана протягом трьох діб з дня набрання законної сили рішенням суду завершити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочате згідно наказу командира військової частини №523 від 19.07.2022 та надати ОСОБА_1 за наслідками такого розслідування документи відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України №1346 від 27.12.2002.
05.10.2024, через 32 місяці після отримання позивачем травми, виконуючи рішення суду, відповідач завершив розслідування обставин отримання травми та надав позивачу акт про нещасний випадок (в т.ч. поранення) №96/24 за формою Н1, в якому вказано, що нещасний випадок стався під час проходження служби та пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Після розгляду акту, 16.10.2024 М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» була винесена постанова №265, в якій зазначено «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Рішення медичної (військово-лікарської) комісії у частині причинного зв'язку, зазначеного у Свідоцтві про хворобу від 23.06.2022 №158/с, скасувати». 21.10.2024 ці документи були розглянуті МСЕК № 2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, після чого причина отриманої позивачем інвалідності у 2022 році була також змінена на «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини». Відповідні зміни внесені до акту огляду МСЕК.
Позивач зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача щодо незавершення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем тривала з 23.07.2022 по 05.10.2024 (більше 26 місяців). Весь цей час відповідач не надавав позивачу взагалі ніяких документів про обставини отримання травми та унеможливив отримання позивачем: статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та всіх пільг, які визначені статтею 13 закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні, будь-яких страхових виплат, належної пенсії, тощо. Позивач стверджує, що відповідач свою протиправну поведінку обґрунтовував тим, що на його думку для закінчення розслідування обставин отримання позивачем травми, в кримінальному провадженні №42022081370000312, в якому він є потерпілим, має бути доведено, що під час наїзду на позивача, він не скоїв адміністративного або кримінального правопорушення і цей факт має бути підтверджений постановою слідчого або рішенням суду. У чисельних відповідях на звернення позивача, на наданий висновок судової інженерно-транспортної експертизи, на отримані від слідчого відомості щодо обставин ДТП, з'ясованих під час проведення досудового розслідування - відповідач протиправно вимагав закриття кримінального провадження №42022081370000312, наполягаючи на тому, що тільки так ОСОБА_1 зможе довести, що під час наїзду на нього він не скоїв адміністративного або кримінального правопорушення. Такі дії, на твердження позивача протирічать поняттю презумпції невинуватості особи і є прямим порушенням його Конституційних прав. Позивач вказує, що внаслідок такої поведінки Відповідача, який не визнавав факт отримання ним травми під час захисту Батьківщини і, фактично, таким чином робив з нього «ухилянта», який при незрозумілих («мутних») обставинах під час війни звільнився з військової служби, - він весь цей час я перебував у стані постійного приниження та стресу, терпів фізичні, моральні і психічні страждання.
Обґрунтовуючи свої фізичні страждання та моральні переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, позивач вказує на те, що після того, як він був збитий водієм бойової машини РСЗВ «Ураган», внаслідок отриманих травм, він безперервно перебував на стаціонарному лікуванні майже три місяці по 14.05.2022, з котрих перший місяць провів лежачі, не маючи змоги не тільки встати, а навіть поміняти положення в ліжку. З 16.05.2022 Позивачу була надана відпустка за станом здоров'я на 30 діб, під час якої він знов був змушений звернутися за медичною допомогою і відправлений на стаціонарне лікування. Психічне і фізичне здоров'я взаємопов'язані. Важкі тілесні ушкодження та каліцтва впливають на психіку будь-якої людини, а психічний стан впливає на швидкість одужання після травми. Сильний, тривалий біль викликає потужний стрес, посилює відчуття самотності, закинутості й зради, відповідно підтримка близьких, друзів і колег, знаки уваги і турботи підвищують поріг болю і покращують імунітет. І навпаки, здатність людини переживати та долати травматичні ситуації значно зменшується підлими, несправедливими вчинками останніх. Враховуючи те, що на момент отримання травми Позивач безперервно проходив службу і ділив всі тягарі військового повсякдення у військовій частині НОМЕР_1 більше 12 років, підтримка з боку Відповідача (за принципом «своїх не кидаєм») була для нього надважлива. Протиправна бездіяльність щодо призначення, а потім проведення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, невизнання з боку відповідача того факту, що травма Позивачем була отримана під час захисту Батьківщини, намагання переконати Позивача, що він в усьому винен сам, звинуватити його в тому, що він отримав травму внаслідок порушення ним самим військової дисципліни та Правил дорожнього руху не просто погіршували і без того важкий фізичний і психічний стан ОСОБА_1 . Своїми протиправними, аморальними діями, фактично кидаючи у біді свого військовослужбовця, Відповідач наносив Позивачу додаткову потужну психологічну травму.
Щодо приниження честі та гідності, позивач вказує, що кожного разу на протязі майже трьох років, які тривала протиправна бездіяльність Відповідача, спілкуючись із своїми рідними, друзями, знайомими, колегами, приходячи до лікувального закладу або на співбесіду щодо працевлаштування, він мав відповідати на прості запитання, розповідаючи, що з ним сталося і при яких обставинах. І раз за разом виправдовувати свої принижені честь і гідність, пояснюючи невизначені обставини своєї травми. Невизначеними ці обставини робила саме протиправна бездіяльність Відповідача, тому що дуже важко пояснити, чому в нього немає ніяких документів які б підтверджували, що він отримав травму саме під час захисту Батьківщини, а всі документи, які він мав на той час (висновок ВЛК, рішення МСЕК, пенсійне посвідчення), вказували протилежне - що травму він отримав просто під час проходження військової служби. Це все визивало у позивача постійні моральні страждання, почуття несправедливості і образи, пригнічення, тривогу, принизливі спогади, невпевненість у власних силах, почуття незрозумілої провини. Протиправна бездіяльність щодо проведення розслідування нещасного випадку, який стався Позивачем, невизнання з боку Відповідача того факту, що травма Позивачем була отримана під час виконання обов'язків військової служби, намагання звинуватити Позивача в тому, що він отримав травму внаслідок порушення ним самим військової дисципліни та Правил дорожнього руху - це все як раз і є заперечення факту захисту Батьківщини Позивачем, під час якого він отримав важку травму, тобто заперечення його позитивних з точки зору суспільства дій (приниження честі) та намагання принизити самооцінку (приниження гідності). Наслідками такого приниження честі та гідності Позивача стали чисельні відмови в спілкуванні, працевлаштуванні з боку знайомих та роботодавців. Тоді позивач не розумів причини цих відмов, і це викликало в нього ще більшу невпевненість в своїх силах.
Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач не міг отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, пільг, додаткової винагороди, страхових виплат, належної пенсії тощо, зокрема він був позбавлений права на позачергове забезпечення житлом, яке він мав отримати на протязі двох років з моменту проходження МСЕК. Все це додатково руйнувало психічне здоров'я Позивача.
Крім нанесення моральних страждань, обмеженні в праві на отримання медичної допомоги, нестачі фінансів протиправна бездіяльність Відповідача спонукала позивача постійно займатися захистом своїх прав, добиватися відновлення справедливості. Позивач звертався на гарячі лінії НГУ, писав звернення та адвокатські запити, найняв адвоката, звертався до суду.
Позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій Відповідача він живе в стані постійного стресу, депресії, почуття несправедливості щодо себе, має проблеми фінансового характеру, не може знайти роботу. На думку позивача, прямим наслідком плачевного психологічного стану, в якому він перебував завдяки протиправним діям Відповідача стали сварки і конфлікти з дружиною, яка 24.05.2023 подала на розвід та шлюб був розірваний.
З 2023 року і до тепер позивач проходить психотерапію.
Також 18.02.2025 Позивач звернувся до судового експерта та отримав висновок, згідно з яким у нього наявні негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та його наслідків; позивачу спричинені суттєві страждання; орієнтовний розмір відшкодування моральних страждань може становити 344 мінімальних заробітних плат.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 31000,00 грн. витрачених на психологічну допомогу внаслідок завданої моральної шкоди; стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю в період з 23.07.2022 по 05.10.2024 в розмірі 344 мінімальних заробітних плат на день винесення судового рішення.
Ухвалою судді Приходько В.А. від 17.06.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено час та місце підготовчого судового засідання.
18.08.2025 від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Сотника К.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. У відзиві підтверджує той факт, що станом на 24.02.2022 позивач дійсно проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 НГУ та після оголошення воєнного стану убув для виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації у Запорізькій області, поблизу населеного пункту Мелітополь. Близько 23.00 години, поблизу населеного пункту Василівка здійснювалось розвантаження техніки самохідного гаубично-артилерійського дивізіону, керівництво яким здійснював Позивач. Перебуваючи в районі перехрестя доріг на відстані приблизно 9 км. від населеного пункту Василівка по трасі M18 в бік м.Запоріжжя, Позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме невстановлений водій невстановленого автомобіля невстановленої бойової машини РСЗВ «Ураган» здійснив на нього наїзд, внаслідок чого останній отримав тяжкі травми. Детально описує обставини, за яких проводилось службове розслідування, вказуючи причини, які зумовили його тривалість.
Щодо вимог позивача стягнути з відповідача завдану моральну шкоду, вважає її недоведеною. Позивач вказує, що внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у: фізичних стражданнях та моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; приниженні честі та гідності; порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя; порушенні стосунків в родині і руйнування шлюбу.
Зазначає, що позивач не навів в чому саме полягає шкода, завдана бездіяльністю Відповідача, та у яких формах фізичного страждання та моральних переживань вона виявилась. Вважає, що висновок експертного дослідження, в першу чергу, вказує на отримання тяжкої травми, як першоджерело фізичних страждань та моральних переживань Позивача, та не наводить співвідношення між моральною шкодою, заподіяною травмою та діями (бездіяльністю) відповідача, окремо.
Також, Позивачем не було додано до позовної заяви доказів, які б свідчили, що діями (бездіяльністю) Відповідача було спричинено шкоди честі та гідності Позивача. Позивач зазначає, що наслідками приниження честі та гідності, стали чисельні відмови в спілкуванні, працевлаштуванні з боку знайомих та роботодавців, але доказів на підтвердження такої позиції не надає. При цьому у листуванні Відповідача з Позивачем жодного разу не було висловлено думки про те, що травма, отримана Позивачем, не пов'язана із виконанням ним військового обов'язку та захисту Батьківщини. Позивач, після звільнення з військової служби та виключення зі списків особовогоскладу військової частини НОМЕР_1 НГУ, був знов прийнятий на військову службу в лавах НГУ та вже тривалий час знов проходить військову службу.
У позовній заяві, Позивач покладає провину про руйнування сім'ї виключно на Відповідача, зазначаючи, що протиправна бездіяльність Відповідача щодо проведення розслідування нещасного випадку призвела до позбавлення фінансового благополуччя, що стало причиною психоемоційного стану, який призвів до розірвання шлюбу та руйнування сім'ї. Проте доказів, що саме дії (бездіяльність) відповідача призвели до виникнення конфліктних ситуацій у родині Позивача, надано не було.
Представник відповідача вважає, що позивач просить покласти на відповідача весь тягар відшкодування шкоди, завданої діями іншої особи, тобто водія, який збив позивача у ДТП.
Також, Позивачем не доведено, що витрати пов'язані із психологічної допомогою, стали виключно наслідком дій (бездіяльності) Відповідача, а не були заподіяні отриманням тяжкої травми внаслідок ДТП.
25.08.2025 на підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Приходько В.А., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 справу передано головуючому судді Коваленко П.Л.
Ухвалою судді від 01.09.2025 справу прийнято у своє провадження, визначено час та місце проведення підготовчого судового засідання.
29.09.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якому він вказує, що службове розслідування проводилось формально, ніяких заходів щодо встановлення винної особи у ДТП відповідачем не вживалось, а все розслідування зводилося до пошуку порушень в діях позивача, що спричиняло позивачу додаткові моральні страждання. Вважає, що відповідач своєю бездіяльністю зробив все, щоб допомогти винній у ДТП особі уникнути покарання.
Ухвалою суду від 03.10.2025 закрите підготовче засідання у справі, призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, надавши до початку засідання клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , призваний на військову службу 01.08.1999. З 20.11.2009 по 11.07.2025 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Зазначене підтверджується витягом з послужного списку ОСОБА_1 (Г-046858).
24 лютого 2022 року приблизно о 23 годині поблизу м.Василівки Запорізької області військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 потрапив у ДТП в якості пішохіда. Невстановлений водій невстановленої бойової машини РСЗВ «УРАГАН» порушив правила водіння, внаслідок чого підполковнику ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, а саме: множинні переломи попереково-крижового відділу хребта та кісток тазу, травма голови, струс головного мозку, політравма, ЗЧМТ, забійна рана лобної ділянки, закрита травма грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів, закрита травма живота без пошкодження внутрішніх органів, закритий багато уламковий перелом вертлюогової западини справа, стан після вивиху правого стегна. Внаслідок отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 проходив лікування з 25.02.2022 по 14.05.2022, що підтверджується випискою №575 із медичної карти амбулаторного хворого, випискою №2351 із медичної карти стаціонарного хворого, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4373, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №483, випискою з історії хвороби №255 (827470).
25.02.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №217 було призначено службове розслідування за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. 19.07.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №523 було створено комісію для проведення розслідування нещасного випадку. 19.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №42022081370000312 за ч. 1 ст. 415 КК України.
ОСОБА_1 надав суду докази, що він звертався на гарячу лінію МВС України та до відповідача, надаючи документи для завершення службового розслідування, такі як інформаційний лист старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Мелітополі, висновок експерту №СЕ-19/108-23/6263-ІТ від 16.05.2025.
Позивачем надано свідоцтво про хворобу №158/с від 23.06.2022, в якому у пункті 12 «Діагноз військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва)» зазначено: «Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі №280/573/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не завершення з 23.07.2022 по теперішній час розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочатого згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №523 від 19.07.2022; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 НГУ протягом трьох діб з дня набрання законної сили рішенням суду завершити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочате згідно наказу командира військової частини №523 від 19.07.2022 та надати ОСОБА_1 за наслідками такого розслідування документи відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України №1346 від 27.12.2002. Постановою третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 зазначене рішення залишено без змін.
05.10.2024 складений та затверджений Акт №96/24 про нещасний випадок (у тому числі поранення), який стався внаслідок ДТП з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Постановою №265 від 16.10.2024 Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», щодо травми ОСОБА_1 зазначено «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини». В розділі «Примітка» зазначено: «Рішення медичної (військово-лікарської) комісії у частині причинного зв'язку, зазначеного у Свідоцтві про хворобу від 23.06.2022 №158/с, скасувати».
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №630322 серії 12 ААВ ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина «Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби» - закреслено, зазначено «Травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини», протипоказані шкідливі умови праці, легка праця за індивідуальним графіком.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Устатті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 24.02.2024 ОСОБА_1 був збитий невстановленим водієм невстановленої бойової машини РСЗВ «Ураган». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження та з 25.02.2022 по 14.05.2022 проходив лікування.
Оскільки військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України тривалий час проводила розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , позивач був змушений звернутись до Запорізького окружного адміністративного суду, який своїм рішенням визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незавершення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 .
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву детально описує обставини та причини, які перешкоджали йому завершити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 . Всім цим обставинам надано оцінку Запорізьким окружним адміністративним судом при розгляді справи №280/573/24.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом досліджений висновок експерта № 4 за результатами проведення експертного психологічного дослідження від 31.03.2025, яким встановлено, що:
- у ОСОБА_1 наявні негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та його наслідків;
- ситуація отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . ОСОБА_1 спричинені страждання (на моральному рівні), які з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей, за параметрами глибини та тривалості змін у діяльності є суттєвими;
- орієнтовний розмір відшкодування ОСОБА_1 моральних страждань, що виникли внаслідок отримання тяжкої травми та протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України може становити 344 мінімальних заробітних плат.
Із зазначеного вище висновку експерта слідує, що моральні страждання ОСОБА_1 отримав як внаслідок тяжкої травми, так і внаслідок бездіяльності відповідача.
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Оскільки вимога у справі, що розглядається, стосується відшкодування моральної шкоди, відтак, встановленню підлягають підстави цивільно-правової відповідальності за завдання такої шкоди.
Протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди - це поведінка, яка заборонена законом, а протиправна бездіяльність - невчинення особою дій, які вона зобов'язана за законом вчинити. Це протиправні як дія і бездіяльність, так і рішення. Бездіяльність протиправна, якщо особа повинна була вчинити дію, але не вчинила. При цьому частина перша статті 1167 ЦК України, пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не дають підстав говорити про наявність презумпції протиправності дії (бездіяльності) завдавача моральної шкоди.
В справі, що розглядається, протиправність бездіяльності відповідача встановлена рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 і не потребує додаткового доведення.
Причинний зв'язок з'ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою, як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Це відповідає концепції причини-умови, яка існує у праві. Тобто, зміст причинного зв'язку полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.
Також, має бути встановлена вина особи, яка завдала моральної шкоди.
З досліджених матеріалів справи, в тому числі висновку експерту № 4 від 31.03.2025 за результатами проведення експертного психологічного дослідження, встановлено, що головною причиною, яка призвела до завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди є саме факт його збиття водієм бойової машини РСЗВ «Ураган» та отримання тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до тривалого лікування, втрати працездатності, отримання інвалідності, неспроможності позивачем забезпечити в повному обсязі свою родину, порушення його звичного укладу життя. Ушкодження здоров'я позивача ОСОБА_1 сталось саме з вини водія, а не з вини відповідача. Саме травма та її наслідки стали першопричиною моральних страждань позивача.
Протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України лише частково завдала моральної шкоди позивачу на тлі обставин нещасного випадку, який з ним стався. Суд визнає, що тривале службове розслідування та ненадання ОСОБА_1 всіх необхідних документів для отримання пільг, належної пенсії, страхових виплат та відшкодувань як факт протиправної бездіяльності відповідача безспірно заподіяло позивачу певну моральну шкоду, але вона не є співмірною з моральною шкодою, завданою йому водієм, дії якого призвели до заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень та тягар її відшкодування не може бути стовідсотково покладений на відповідача.
Позивач вважає, що бездіяльністю відповідача було принижено його честь та гідність. Це виявилось в тому, що йому не було надано документів, які б підтверджували отримання ним травми саме під час захисту Батьківщини. Крім того відповідач намагався звинуватити позивача в тому, що він отримав травму внаслідок порушення ним самим військової дисципліни та правил дорожнього руху. Однак, зазначене не підтверджується матеріалами справи. Судом досліджені відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на звернення позивача, в яких відсутні будь-які звинувачення ОСОБА_1 в порушенні ним військової дисципліни чи правил дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди за його участі. У листі ІНФОРМАЦІЯ_1 (вих.№3/9/5-1552 від 15.09.2022) допущено припущення, що ДТП можливо трапилась внаслідок порушення правил дорожнього руху та особистої безпеки підполковником ОСОБА_1 . Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 не є відповідачем у даній справі.
У постанові Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» йдеться про те, що наразі чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Тож, гідністю є визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності; з честю пов'язана позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Сам факт протиправної бездіяльності відповідача щодо незакінчення службового розслідування не може свідчити про приниження честі та гідності позивача, оскільки ніяким чином не принижує ані унікальну цінність позивача, ані соціальну оцінку оточуючих до нього.
Позивач стверджує, що наслідком такого приниження честі та гідності стали чисельні відмови в спілкуванні, працевлаштуванні з боку знайомих та роботодавців. При цьому доказів цього позивачем не надано. Також, у висновку експерту № 4 від 31.03.2025 викладені цитати з розмови з позивачем, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначає, що він все таки зміг відновитись на військовій службі.
Також, позивач зазначає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача він був змушений захищати свої права, в тому числі і в судовому порядку, витрачаючи на це час, замість того, щоб витрачати цей час на спілкування з рідними та друзями, на покращення відносин в родині, на відпочинок, відновлення свого здоров'я. Вважає, що відповідач позбавив його такої можливості. При частковому задоволенні позовних вимог, судом враховується той факт, що позивач був змушений докладати зусиль за для захисту та відновлення своїх прав, але не погоджується з тим, що відповідач позбавив його можливості спілкування з рідними, покращення відносин в родині, відновлення здоров'я, тощо, оскільки захист своїх прав є правом позивача, крім того, позивачем не доведено, що він витрачав на це весь свій вільний час, та був позбавлений можливості налагоджувати соціальні зв'язки, тощо.
Крім того, позивач вважає, що його шлюб було розірвано з ініціативи дружини, оскільки між ними почали виникати сварки і конфлікти внаслідок його «плачевного психологічного стану», до якого призвели саме протиправні дії відповідача. З висновку експерту № 4 за результатами проведення експертного психологічного дослідження від 31.03.2025, встановлено, що позивач мав відносини зі своєю дружиною ще з 2018 року, а після отримання ним травми внаслідок ДТП, вона підтримувала його, тобто була обізнана про його фізичний та психологічний стан. Шлюб між нею та позивачем було укладено лише влітку 2022 року, тобто тоді, коли позивач вже зазнав й тяжке тілесне ушкодження, й його наслідки у вигляді моральних страждань, втрати непрацездатності. Тобто всі ці фактори вже були наявні при укладенні шлюбу. Оскільки укладення шлюбу відбувається за добровільною згодою сторін, суд доходить висновку, що колишня дружина позивача добровільно погодилась на укладення шлюбу з позивачем, який вже перебував у певному фізичному та психологічному стані, який став наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Доказів, що шлюб позивача було зруйновано саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача суду не надано.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанові від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21), позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
У постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц Велика палата Верховного Суду виснувла, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Щодо розміру моральної шкоди, заявленого до відшкодування та визначеного у висновку експерта, суд зазначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості. Такі висновки викладені у постанові ВП ВС від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, той факт, що першопричиною завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди та страждань було отримання тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а протиправна бездіяльність відповідача щодо незакнічення службового розслідування лише додало негативного впливу на психічний стан позивача, зумовивши необхідність вчинення ним ряду дій для захисту своїх прав та інтересів, суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок відповідача у сумі 100 000,00 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 31000,00 грн., витрачених на психологічну допомогу внаслідок завданої моральної шкоди. За змістом позовної заяви вартість психологічної допомоги, направленої на відновлення психологічного здоров'я, порушеного внаслідок протиправних дій відповідача становить 16000,00 гривень. Суду надано копії платіжних інструкцій про сплату позивачем зазначених послуг на рахунок ФОП ОСОБА_3 в кількості 16 шт по 1000,00 грн кожна, на загальну суму 16000,00 грн.
Згідно з довідкою про психічний стан особи, наданою психологом Оленою КОМАРОВОЮ 22.10.2024, у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до неї за психологічною допомогою зі скаргами на депресію, поганий настрій, порушення сну, відсутність радості у своєму житті, значне зниження лібідо. За змістом довідки ОСОБА_1 сам інтерпретував своє самопочуття як наслідки важкої травми, відсутність підтримки з боку колег, руйнування шлюбу. У ОСОБА_1 відзначена депресія, апатія, тривожний розлад. Психотерапія проходила протягом 11 місяців. Суд відмовляє в частині задоволення цих вимог, оскільки в довідці, наданій психологом чітко зазначено, що ОСОБА_1 сам інтерпретував своє самопочуття як наслідки важкої травми, відсутність підтримки з боку колег, руйнування шлюбу. Доказів, що позивач звертався за психологічною допомогою внаслідок протиправних дій відповідача суду не надано.
Вартість проведення експертного судово-психологічного дослідження для встановлення і оцінки моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача складає 15 000,00 грн (ця сума є складовою загальної суми у розмірі 31000,00 заявленою позивачем до стягнення). На підтвердження проведення експертизи та її оплати суду надано: заяву про проведення судово-психологічного дослідження з метою звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, договір на проведення психологічного дослідження від 20.02.2025, копію свідоцтва №131-22Ж, яким присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз на ім'я ОСОБА_4 , висновок експерта №4 за результатами проведення експертного психологічного дослідження від 31.03.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Тобто витрати, понесені позивачем на проведення експертного дослідження підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 3,63% (100 000,00 грн*100%/2752000,00 грн (344*8000 (мінімальна заробітна плата на день винесення рішення))), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на проведення експертного судово-психологічного дослідження у сумі 580,80 грн. (16000,00 грн. * 3,63%).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 2, 11, 16, 23, 1167 ЦК України, статтями 4, 12,19,76,77,81,133,141,263-265,268, 273,354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення моральної шкоди, яка була заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного судово-психологічного дослідження у сумі 580 (пястот вісімдесят) гривень 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя П.Л. Коваленко