ЄУН 332/2502/25
№2/337/1831/2025
(заочне)
30 жовтня 2025 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Кабалюка Д.А.
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Соколової Н.І.
представника третьої особи - Іванченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
19.05.2025 позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Соколової Н.І. через систему «Електронний суд» звернулася до Заводського районного суду м.Запоріжжя з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05.03.2011, який було розірвано за рішенням суду в 2016. Від цього шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення шлюбних відносин проживає з нею і перебуває на її повному утриманні. Відповідач як батько не цікавиться вихованням, розвитком, навчанням та здоров'ям сина, протягом тривалого часу не спілкується з ним та не надає матеріальної допомоги. Вказані обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2025 позовна заява передана на розгляд за підсудністю до Хортицького районного суду м.Запоріжжя.
Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.06.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 04.09.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та третьої особи.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Соколова Н.І. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити повністю.
Додатково позивачка суду пояснила, що після розлучення з відповідачем вона вдруге уклала шлюб, в якому народився ще син. Вона та її чоловік ОСОБА_4 займаються вихованням, розвитком, підтриманням стану здоров'я її сина ОСОБА_5 . Її чоловік повністю взяв на себе виконання батьківських обов'язків. Вони повністю забезпечують розвиток дитини, його навчання, зайняття спортом, стан здоров'я. Відповідач як батько жодної участі у вихованні та утриманні сина не приймає. Жодних перешкод йому не чинилось. До 2021 року він іноді забирав дитину до бабусі, але після того, як під час таких відвідувань дитина травмувався і потребував оперативного втручання, відповідач усунувся від спілкування з сином, ухиляючись від відповідальності за його життя, здоров'я. З дитиною він взагалі не спілкується, не телефонує, не вітає з днем народженням та іншими святами. Матеріально також ніяк не допомагає. Жодних обставин, які б вказували на наявність об'єктивних причин неможливості спілкування з дитиною та її утримання, у відповідача немає. Він здоровий, працездатний, інших утриманців немає, знає, де мешкає син, сам мешкає на одному районі з ними. Вважає, що наявні усі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позов, зустрічного позову та інших заяв/клопотань по суті спору не подав.
Виходячи із завдань цивільного судочинства, з метою забезпечення своєчасності розгляду справи, яка стосується інтересів малолітньої дитини, беручи до уваги, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути у відсутність відповідача ОСОБА_2 в заочному порядку на підставі ст.280 ЦПК України.
Представник третьої особи Іванченко О.С. в судовому засідання позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що під час проведеної перевірки для надання суду висновку зі спірного питання було встановлено, що відповідач тривалий час не виконує батьківських обов'язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , не цікавиться його життям, не відвідує, не надає матеріальну та будь-яку іншу допомогу, не піклується про стан його здоров'я. Дитина всім забезпечена, потреби дитини задовольняє матір та її нинішній чоловік. Спеціалістами служби у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання дитини, в родині доброзичливі та теплі стосунки, хлопчик забезпечений усім необхідним, навчається в школі, відвідує спортивну секцію. Під час спілкування з ним він пояснив, що не бажає підтримувати стосунки з біологічним батьком, не пам'ятає його. Також спеціалісти служби у справах дітей намагались здійснити обстеження умов проживання відповідача та з'ясувати його думку щодо цього спору, але за місцем його фактичного мешкання двері ніхто не відчинив. На засідання комісії він також викликався, але не прибув. За висновком органу опіки та піклування визнано доцільним позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.8,9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.141,155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
При цьому, відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з ч.2,3 ст.171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.03.2011, який розірваний рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 21.06.2016, яке набрало законної сили 04.07.2016.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення шлюбних відносин мешкає разом з матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 .
Остання наразі перебуває у повторному шлюбі з ОСОБА_6 , має від цього шлюбу малолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Родина мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження умов проживання дитини від 18.07.2025, складеним спеціалістами відділу Служби (управління) у справах дітей ЗМР по Заводському району, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , відчимом ОСОБА_6 , братом ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира обладнана необхідними меблями та побутовою технікою. Дитина має окрему кімнату, яка обладнана меблями, побутовою технікою, усім необхідним для навчання та відпочинку, є одяг та взуття по сезону. З дитиною було проведено бесіду, під час якої він пояснив, що він давно не спілкується з батьком ОСОБА_2 . Батько йому не допомагає, не телефонує. У нього зараз добрі стосунки з вітчимом, який повністю займається його вихованням, забезпечує усім необхідним. Вважає, що батька слід позбавити батьківських прав.
Згідно з актом та висновком оцінки потреб сім'ї, складеними 11.09.2025 спеціалістами Запорізького міського центру соціальних служб ЗМР, складних життєвих обставин в родині неповнолітнього ОСОБА_3 не виявлено, потреби дитини повністю задоволено, наявні усі необхідні речі, предмети для навчання, відпочинку, хлопчик навчається в школі, відвідує спортивну секцію, стосунки в родині доброзичливі. Батько дитини проживає окремо та не цікавиться розвитком, станом здоров'я дитини, не підтримує з ним контакту, матеріально не допомагає.
Згідно інформації КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №2» ЗМР від 05.05.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом педіатричної служби вказаного підприємства, декларацію про вільний вибір сімейного лікаря укладено матір'ю ОСОБА_1 , батько дитини ОСОБА_2 до лікаря-педіатра з сином жодного разу не звертався, здоров'ям сина не цікавився. Лікуванням не займався.
Згідно інформації Запорізького навчально-виховного комплексу №67 ЗМР від 25.04.2025 ОСОБА_8 є учнем 7-В класу, навчається з першого класу. Батько дитини ОСОБА_2 участі у вихованні сина не бере, заклад освіти не відвідував, з педагогами та класним керівником не контактував, у батьківських зборах участь не приймав.
Згідно з характеристикою КУ «Заводський районний фізкультурно-спортивний комплекс» ЗМР від 17.07.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1., є вихованцем вказаної закладу, відвідує секцію футболу з 2023, зарекомендував себе відповідальним, старанним та дисциплінованим хлопцем, наполегливий у тренуваннях, проявляє лідерські якості, має спортивні досягнення, а також позитивне ставлення до спорту та здорового способу життя.
Згідно з інформацією ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 03.07.2025 протягом 2024 і до 02.07.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувались.
18.07.2025 та 25.07.2025 спеціалісти відділу Служби (управління) у справах дітей ЗМР по Заводському району виходили за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , але провести обстеження умов його проживання та поспілкуватись не вдалось, вдома нікого не було, залишено запрошено до відділу.
Згідно з висновком органу опіки та піклування в особі районної адміністрації ЗМР по Заводському району №1538/01-22/18.01-1401 від 26.08.2025 ним визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що її дитина навчається в одному класі з ОСОБА_8 . Вона знає його родину, живуть поруч, часто спілкуються і по школі, і так. Вона іноді буває вдома у ОСОБА_1 . Знає її колишнього чоловіка, ОСОБА_1 якось показала їй його, коли він проходив повз них, але той вже давно не спілкується з ОСОБА_3 , хоча живе на їх районі. Він ніколи не приходив до школи, на батьківські збори. Іноді вчителя їх просять щось допомогти організувати чи прибрати в школі. Цим завжди замається ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 . ОСОБА_3 ніколи не говорить про свого біологічного батька. У нього гарні стосунки з відчимом.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що знає родину ОСОБА_1 , її чоловіка, живуть в одному дворі, часто зустрічаються на прогулянці, коли вигулюють собак. Також знає колишнього чоловіка ОСОБА_1 , бачив його давно на своєму районі. З ОСОБА_3 часто зустрічаються на тренуваннях, оскільки його сина також займається футболом, але в іншій групі. Іноді буває вдома у ОСОБА_1 , ніколи не бачив там її колишнього чоловіка та нічого про нього від них не чув. ОСОБА_3 ніколи на розповідав про свого батька. Всім необхідним його забезпечують ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 .
Неповнолітній ОСОБА_3 в суді пояснив, що він вже погано пам'ятає свого батька, вони не спілкуються з 2021 року, після того, як батько забрав його до бабусі і він там травмував руку. Батько не дзвонить йому, не вітає з днем народження, нічого не дарує, грошима не допомагає. Все необхідне йому дають мама та вітчим. Він навчається в школі, займається футболом. Спілкуватись з батьком він не бажає і хоче, щоб його позбавили батьківських прав.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
П.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є не лише невиконання батьками/одним з них батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а саме факт ухилення від виконання цих обов'язків.
Чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення». У сучасній українській мові це слово тлумачиться як: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
З погляду на ці значення, словосполучення «ухилення від виконання обов'язків» слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) особи, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).
Як зазначено в п.16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ці чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України), тому вона підлягає застосуванню лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, лише при наявності вини в діях батьків, з урахуванням ставлення дітей до них, а також тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
При цьому, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та п.47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п.50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ також наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач ОСОБА_2 після припинення подружніх відносин з позивачкою свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 , тривалий час не зустрічається і не спілкується з сином, заходів для забезпечення належних умов розвитку та виховання дитини не приймає, навчанням та станом здоров'я не цікавиться, школу, лікарню не відвідує, матеріальної чи будь-якої іншої допомоги не надає, що свідчить про його ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, розвитку та утриманню дитини.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду письмовими доказами та поясненнями свідків, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення цього рішення.
Жодних доказів, які б спростували вказані обставини та свідчили про наявність у відповідача будь-яких істотних та об'єктивних, незалежних від його волі, перешкод для виконання батьківських обов'язків, вчинення ним активних дій, спрямованих на підтримку відносин з сином, суду не надано та судом не встановлено.
Ухвалюючи рішення, суд також враховує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Суд вважає вказаний висновок обґрунтованим, оскільки він складений за результатами ретельної перевірки умов життя неповнолітньої дитини і повністю узгоджується із обставинами, безпосередньо встановленими судом під час судового розгляду.
При цьому, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як під час бесіди зі спеціалістами служби у справах дітей, так і в суді підтвердив, що тривалий час не спілкується з батьком, той не зустрічається і не дзвонить йому, матеріальної допомоги не надає. Він не бажає підтримувати будь-які зв'язки з батьком та не заперечує, щоб того позбавили батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд вказаної цивільної справи, в судове засідання з невідомих причин не прибув, обґрунтованих заперечень проти позову не подав і жодним чином позовні вимоги не спростував.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із завдань та загальних засад цивільного судочинства, зокрема, принципів верховенства права, розумності та справедливості, з метою захисту якнайкращих інтересів дитини, суд вважає необхідним позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з ст.180 СК України на батьків покладений обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з вимог ст.182 СК України, принципів розумності та справедливості, і вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20грн. за подання позовних вимог немайнового характеру про позбавлення батьківських прав та на користь держави судовий збір в сумі 1211,20грн. за подання позовних вимог майнового характеру про стягнення аліментів, від сплати якого позивачка звільнена відповідно до закону.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.7,19,141,150,155,164,171 Сімейного кодексу України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,280,282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.05.2025 і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір в сумі 1211,20грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 07.11.2025.
Суддя Н.А.Мурашова
30.10.2025