1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11149/25 2-з/335/49/2025
про витребування доказів
11 листопада 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І. П. за участі секретаря судового засідання Сідніхіна В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 про витребування доказів до пред'явлення позову,
ОСОБА_1 звернулася до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя із заявою про витребування доказів до пред'явлення позову, в якій просить суд витребувати у Першої Запорізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 02884115, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3-В, телефон НОМЕР_2, електронна пошта: 1zdnk@ukr.net), інформаційну довідку із Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеною спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 , 1949 року народження, уродженця с. Розівка, Розівського району Запорізької області (РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_1 , та уповноважити її на отримання вищезазначених доказів.
В обґрунтування заяви зазначає, що у провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебувала кримінальна справа № 1-142/09 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За обставинами події - 29.08.2007 близько 23-00 год. по проспекту Соборному (на той час, проспекту Леніна) з боку пл. Пушкіна у напрямку вул. Української, сталося дорожня-транспортна пригода, ОСОБА_3 скоїв наїзд на ОСОБА_1 .
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2009 ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні злочину та засуджений. Вирок суду набрав законної сили 24.03.2010 (ухвала Апеляційного суду Запорізької області).
Вирішуючи справу у частині відшкодування моральної шкоди, суд постановив, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 188 714 гривень.
На виконання вироку, 13.04.2010 судом було видано виконавчий лист № 1-142/09, який було звернуто до виконання.
За вказаним виконавчим листом, у провадженні державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейка Д.Д. перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_3, ідентифікатор доступу - НОМЕР_4.
Станом на 01.11.2025 залишок боргу у цьому виконавчому провадженні складає 174 952,13 гривень. Фактичне судове рішення не виконується. З численних запитів державного виконавця - ОСОБА_3 в органах податкової служби, Пенсійного фонду України не зареєстрований, відкритих банківських рахунків не має, майна, за рахунок реалізації якого можливо здійснити відшкодування спричиненої шкоди, не має.
Як було встановлено, захист ОСОБА_3 у кримінальній справі здійснював адвокат ОСОБА_2, батько ОСОБА_3 .
У ході здійснення виконавчих дій стало відомо, що ОСОБА_2 , 1949 року народження, уродженець с. Розівка Розівського району Запорізької області (РНОКПП НОМЕР_1 ) помер. Внаслідок його смерті відкрилась спадщина.
ОСОБА_3 може являтися спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття.
За таких обставин, з'ясування питання спадкування майна ОСОБА_3 , в цілому та відмова від спадкування на користь інших спадкоємців, має значення для забезпечення прав ОСОБА_1 на присуджене судом відшкодування, у тому числі за рахунок майна, яке за законом має належати ОСОБА_3 , від якого останній відмовився з метою його укриття від примусової реалізації.
Реалізація таких прав полягатиме у визнанні відмови ОСОБА_3 від спадку на користь своєї матері ОСОБА_4 або інших спадкоємців, коло яких наразі не відомо, недійсною, як одностороннього фраудаторного правочину.
ОСОБА_1 має намір подати до суду позовну заяву про визнання недійсною відмову ОСОБА_3 від спадку, як одностороннього фраудаторного правочину.
Проте, їй невідомо: Чи залишив померлий після своєї смерті заповіт, чи спадкування відбувалось по закону? - відповідь на це питання дозволить визначитися чи є підстави для такого позову взагалі; чи входить до кола спадкоємців ОСОБА_3 ; чи відмовився ОСОБА_3 від своєї долі у складі спадщини, якщо так, то який її розмір та склад.
Відсутність цієї інформації не дозволяє ОСОБА_1 , захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки вона не володіє інформацією чи не приховує ОСОБА_3 успадковане майно від примусової реалізації. Відсутність інформації про склад успадкованого майна (рухоме, нерухоме майно), не дозволяє при поданні такого позову дотриматись правил територіальної підсудності та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові відповідної інформації. Витребувана інформація необхідна їй, як особі, яка може набути статусу позивача , для звернення до суду. ОСОБА_1 позбавлена можливості самостійно отримати необхідні документи, для захисту своїх прав та інтересів у судовому порядку, в силу закону.
Зазначає, що обмеження встановлені порядком до Спадкового реєстру, а також віднесення вказаних даних до персональної інформації, яка може бути поширена лише за попередньою згодою особи (безпосередньо ОСОБА_3 ), кого стосується ця інформація, не дозволяють отримати цей доказ самостійно.
ОСОБА_1 не належить до осіб, які мають право звернутися до реєстратора Спадкового реєстру. Вона не має можливості зазначити всі необхідні реквізити заяви про надання Інформаційної довідки, форма якої передбачена додатком 10 Положення про Спадковий реєстр.
Тому витребуваний доказ - інформаційна довідка із Спадкового реєстру, має пряме відношення до предмету спору та сприятиме можливості пред'явлення позову, а самостійно ОСОБА_1 отримати такі відомості не має можливості виходячи з вимог закону та порядку доступу до такої категорії інформації.
Заявник ОСОБА_1 та інші особи: ОСОБА_3 , державний виконавець Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейко Д. Д., Перша запорізька державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явилися, клопотань, заяв до суду не направляли.
Беручи до уваги, що правилами ч. 3 ст. 118 ЦПК України закріплено, що неявка заявника не перешкоджає розгляду поданої заяви, суд розглядає заяву за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено, серед іншого, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України).
Так, метою процесуального інституту витребування доказів є допомога сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов'язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Згідно із частиною третьою статті 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Вимоги, що ставляться до форми та змісту заяви про забезпечення доказів, визначені положеннями статті 117 ЦПК України.
Відповідно до пунктів чотири-п'ять частини першої статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Таким чином, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомога суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).
Як вбачається із поданої заяви, ОСОБА_1 має намір подати до суду позовну заяву про визнання недійсною відмову ОСОБА_3 від спадку, як одностороннього фраудаторного правочину.
Заявниця, звертаючись до суду, подала заяву про витребування доказів на підставі ч. 4 ст. 84 ЦПК України. При цьому вказала, що витребувана інформація необхідна особі, яка може набути статусу позивача, для звернення до суду з відповідним позовом. ОСОБА_1 позбавлена можливості самостійно отримати необхідні відомості із Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеною спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 , 1949 року народження, для захисту своїх прав та інтересів у судовому порядку.
Заявниця звертає увагу суду на те, що вона наразі позбавлена можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкування майна ОСОБА_3 , після померлого ОСОБА_2 , або відмови ОСОБА_3 від спадкування на користь інших спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача (ів). Пред'явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідача (ів), ЦПК України не допускається.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться у провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов'язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, Національному агентству з питань запобігання корупції - на його письмовий запит, здійснений з метою виконання повноважень, визначених Законом України «Про запобігання корупції», Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню - на їхню обґрунтовану письмову вимогу, направлену у зв'язку з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у встановлений органом Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення строк.
Таким чином, інформація про спадкоємців, які вступили у спадщину, є нотаріальною таємницею і може бути надана нотаріусом лише виключному колу осіб, яке визначене статтею 8 Закону України «Про нотаріат».
Відтак, вказані докази отримати самостійно ОСОБА_1 не може, оскільки запитувана інформація становить нотаріальну таємницю та може бути витребувана лише на обґрунтовану письмову вимогу суду.
Суд зауважує, що витребувані документи мають пряме відношення до предмету спору та сприятимуть можливості пред'явлення позову, а самостійно заявниця отримати такі відомості не має можливості.
Відтак заяву про витребування доказів слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 84, 116, 117, 118, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про витребування доказів до пред'явлення позову задовольнити.
Витребувати у Першої Запорізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 02884115, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3-В, телефон НОМЕР_2, електронна пошта: 1zdnk@ukr.net), інформаційну довідку із Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеною спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 , 1949 року народження, уродженця с. Розівка, Розівського району Запорізької області (РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Уповноважити ОСОБА_1 на пред'явлення даної ухвали та/або отримання нарочно витребуваних документів.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І. П. Соболєва