Дата документу 10.11.2025
Справа № 206/5216/25
Провадження № 2/334/4939/25
10 листопада 2025 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М. розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-
10 листопада 2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю з Самарського районного суду м. Дніпра надійшли матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, у якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 9 884,31 гривень, а також судові витрати.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Філіповій І.М.
Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 зазначається про те, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є заборгованість за житлово-комунальні послуги, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 , що не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Саме тому, суд вважає, що дана справа була помилково передана за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, а справа територіально підсудна Самарському районному суду м. Дніпро.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У статті 32 ЦПК України вказує на те, що не допускаються спори між судами про підсудність.
У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а у випадку їх неврахування, повинен це обгрунтувати.
Згідно Постанови ВП ВС від 26.08.2019 по справі № 855/364/19, якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Враховуючи викладене, підстави для розгляду цивільної справи №206/5216/25 Дніпровським районним судом м. Запоріжжя відсутні, а справа підлягає передачі за підсудністю, на розгляд до територіальної юрисдикції Самарського районного суду міста Дніпра.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 353, 378 ЦПК України, суд,-
Матеріали цивільної справи № 206/5216/25 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії передати за підсудністю до Самарського районного суду міста Дніпра.
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.
Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя: Філіпова І. М.