Справа №333/5200/25
Провадження №2/333/3517/25
05 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,
представника позивача Штаудінгер А.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод», код ЄДРПОУ: 25480917, місцезнаходження: пр. Соборний, 8, м. Запоріжжя, 69600
до відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
про стягнення майнової шкоди,
16.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод»звернулося до Комунарського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 023 612,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.08.2024 о 16 год. 30 хв. в м. Знам'янка Кропивницького району Кіровоградської області сталася ДТП за участі ОСОБА_2 . Водій, керуючи автомобілем МАЗ 544008, д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом МАЗ 975830, д.н.з. НОМЕР_3 , не слідкував за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху в результаті чого допустив виїзд на узбіччя та перекидання транспортних засобів, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та вантажу з матеріальними збитками. Постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.09.2024 (справа №389/2934/24), ОСОБА_2 визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за протоколом серії ААД № 544661 від 16.08.2024. ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКИЙ АВТОМОБІЛЕБУДІВНИЙ ЗАВОД», працюючи водієм 2 класу транспортного цеху. ДТП сталася під час виконання ОСОБА_2 службових обов'язків при здійсненні перевезення вантажу ВЛВ за маршрутом м. Запоріжжя - м. Вінниця - м. Бердичів - м. Запоріжжя на підставі наказу №443/1 від 07.08.2024 та посвідчення про відрядження №000478, термін відрядження 07.08.2024 по 10.08.2024. в результаті ДТП з вини ОСОБА_2 позивачу було нанесено збитків від пошкодження вантажу на загальну суму 1 023 612,56 грн. З урахуванням викладених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 1 023 612,56 грн.
Ухвалою суду від 17.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
24.07.2025 через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача, адвоката Гладких В.К.надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Заперечуючи щодо заявлених позивачем вимог про стягнення матеріальної шкоди зазначає, що позивачем належними доказами не доведено підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності. Нормами ст.132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов договору. Таким чином, з урахуванням вище викладеного, не може бути покладено на відповідача матеріальна відповідальність у повному обсязі за заподіяну позивачеві з його вини шкоди.
Ухвалою суду від 13.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу 46-к від 16.02.2022, прийнято водієм автотранспортних засобів (вантажного автомобіля) 2 класу транспортного цеху до ПРАТ «ЗАЗ».
Згідно з подорожнього листа вантажного автомобіля від 07.08.2024 № 00213, ОСОБА_2 , як водій ПРАТ «ЗАЗ» в період з 07.08.2021 по 11.08.2021 зобов'язаний був доставити вантаж за наступним маршрутом м. Запоріжжя - м. Вінниця, м. Вінниця - м. Бердичев, м. Бердичев - м. Кіровоград.
Як пояснював представник позивача в ході розгляду цієї справи, постачання вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_2 за товаро-транспортними накладними від 08.08.2024 №Р17843 та від 08.08.2024 №Р16342 на виконання укладених ТОВ «Запорізький автомобільний завод» договору поставки від 04.04.2023 № 04/04/23 з ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» та договору купівлі продажу від 10.01.2022 № 2202 з ПП «Капітан».
З товаро-транспортної накладної від 08.08.2024 № Р16342 вбачається, що відпущено вантажу на загальну суму 1 436 584,01 грн., у графі отримав водій/експедитор ОСОБА_2 - підпис останнього відсутній. Водночас, у графі товаро-транспортної накладної «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)» значиться прізвище « ОСОБА_3 », поруч з яким стоїть підпис.
Також, відповідно до товаро-транспортної накладної №Р17843 від 08.08.2024 відпущено вантажу на загальну суму 80 500 грн., у графі отримав водій/експедитор ОСОБА_2 - підпис останнього відсутній. При цьому, у графі товаро-транспортної накладної «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)» значиться прізвище « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 », поруч з якими стоїть підпис.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №544661 від 16.08.2024 встановлено, що 09.08.2025 о 16 год. 30 хв. на 740 км + 300 м автодороги М-30 ОСОБА_2 керуючи автомобілем МАЗ - 544008, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом МАЗ-975830, державний номерний знак НОМЕР_3 , не слідкував за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого допустив виїзд на узбіччя та перекидання транспортних засобів, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та вантажу з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3.б., 12.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
Постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.09.2024 по справі №389/2934/24, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з довідки про збитки, складеною ПрАТ «ЗАЗ», стосовно ДТП за участю водія транспортного цеху ОСОБА_2 09.08.2024, який виконував перевезення вантажу за маршрутом м. Бердичів - м. Запоріжжя, сумарний збиток від пошкодження вантажу склав 1 023 612,56 грн. без ПДВ.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (ч. 1). При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (ч. 2).
Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (ч. 2 ст. 131 КЗпП).
Згідно з ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ч. 1). Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ч 2).
Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;
10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.
Повна матеріальна відповідальність настає у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.
У відповідності до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як роз'яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Як встановлено судом в ході розгляду цієї справи, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 як працівник ТОВ «Запорізький автомобільний завод» на посаді водія має нести повну матеріальну відповідальність у зв'язку з пошкодженням вантажу в результаті ДТП, що відбулось 09.08.2024.
Так, враховуючи норми ст. 134 КЗпП України, позивачем не доведено наявності випадків, встановлених вказаною вище статтею, на підтвердження настання у ОСОБА_2 матеріальної відповідальність у повному розмірі шкоди, зокрема, наявності укладеного між сторонами письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; одержання працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами майна та інших цінностей; шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; шкоду завдано не при виконанні трудових обов'язків; наявності вини службової особи в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; шкоду завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу тощо.
Також, позивачем в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ОСОБА_2 на посаді водія відноситься до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року № 14, за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов договору.
При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності та те, що позивачем не доведено, що відповідач на посаді водія, є працівником, який несе повну матеріальну відповідальність, суд вважає за необхідне даний позов задовольнити частково, а саме: у розмірі середнього заробітку в сумі 8 924 грн. 31 коп., який визначений судом на підставі довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод» від 25.09.2025 №00000000017. У задоволенні іншої частини позову судом відмовляється.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 133 грн. 86 грн. (8 924,31х15 354,19/1023612,56).
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод» (код ЄДРПОУ: 25480917, місцезнаходження: пр. Соборний, 8, м. Запоріжжя, 69600) - 8 924 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 31 коп. матеріальної шкоди та 133 (сто тридцять три) грн. 86 коп судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2025.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова