Справа № 317/5037/25
Провадження № 3/317/2481/2025
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Нікітін В.В., розглянувши матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Посвідчення водія НОМЕР_2 від 21.06.2013. Інші відомості суду не відомі.
За правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП,
24.09.2025 о 07 год. 11 хв. ОСОБА_1 в Запорізькій області, Запорізькому районі, а/д Н-08 513 км керував т/з ВАЗ 212140 д.н.з. НОМЕР_3 на чорному фоні в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав та зазначив про щире каяття. Просив суд не позбавляти його прав керування, застосувати до нього принцип індивідуалізації, оскільки він є діючим військовослужбовцем, приймає участь у бойових діях, займає посаду водія, має посвідчення водія та використовує його безпосередньо для виконання бойових завдань підрозділу.
Крім того, до суду надійшло клопотання від військової частини, де проходить військову службу ОСОБА_1 з березня 2022 року, згідно якого керівництво військової частини просить суд не позбавляти прав керування ОСОБА_1 , який на теперішній час є єдиним наявним водієм в штаті роти. Він забезпечує напрямок логістики підрозділу, виконуючи виїзди на лінію бойового зіткнення, проводить ротації особового складу, евакуацію поранених, транспортування військовослужбовців до шпиталю.
Вина правопорушника ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 463335 від 24.09.2025; результатами тесту № 3789 приладу Драгер; довідкою бази даних підсистеми «Адмінпрактика»; відеозаписом події.
Як вбачається з довідки бази даних підсистеми «Адмінпрактика» ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має.
Результат тесту № 3789 приладу Драгер, проведеного 24.09.2025 о 07:15 год. ОСОБА_1 становить 0,91 проміле.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає як в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України
Так, відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення від 24.09.2025 року серії ЕПР1 № 463335, зафіксовано факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом по справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом тесту № 3789 приладу Драгер, проведеного 24.09.2025 о 07:15 год.
Крім того, факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння.
При призначенні виду адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з такого.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Частинами 1-2 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Згідно з ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. КУпАП не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Верховенство права це панування права в суспільстві і воно вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. Зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Безпосереднім вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності є реалізована в нормах КК України можливість особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, бути звільненою від кримінальної відповідальності.
Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 вказав, що закон не може ставити в більш несприятливе становище винних осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами, які вчинили більш тяжкі злочини. Не маючи можливості призначити більш м'яке покарання, суд не зможе належно індивідуалізувати покарання і забезпечити його справедливість.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року №4-р(II)/2022 щодо індивідуалізації юридичної відповідальності вказано, що Конституційний Суд України вкотре наголошує, що в законодавчому нормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності. Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб'єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №8-р(І)/2022 Конституційний Суд України зазначав, що встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (друге речення абзацу шостого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009); обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
У постанові ВС від 06.02.2021 у справі № 263/10894/20 зроблено висновок про те, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.
Процесуальні відмінності між провадженнями в межах КК й КПК України та КУпАП викликані переважно різницею в суспільній небезпечності правопорушень, які є підставою для адміністративної та кримінальної відповідальності - за вищої суспільної небезпеки правопорушення, настають суворіші санкції.
Зважаючи на сталий підхід Європейського суду з прав людини щодо визначення критеріїв «кримінального обвинувачення» у конкретній справі, висловлений у тому числі у рішеннях у справах «Енгель та інші проти Нідерландів», «Юсілла проти Фінляндії», «Кемпбел та Фелл проти Сполученого Королівства», «Лутц проти Німеччини», «Озтюрк проти Німеччини» та інших, при розгляді цієї справи суд враховує: внутрішньо-правову кваліфікацію діянь; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до особи.
Керуючись засадою верховенства права, при призначенні стягнення у цій справі суд враховує обставини справи, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, а також особу винного.
Суд враховує особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, учасником бойових дій, бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Статтею 69 КК України передбачено можливість за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті. За цих же підстав передбачена можливість не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов'язкове.
За наведених обставин, оскільки безальтернативність санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП не забезпечує досягнення справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом прав особи, наявні підстави в порядку застосування аналогії ст. 69 КК України, не накладати на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 38, 40-1, 130, 283, 284, 287, 289 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП України, та накласти адміністративне стягнення: у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) без позбавлення права керування транспортними засобами.
Протокол про адміністративне правопорушення - серії ЕПР1 № 463335 від 24.09.2025.
Для сплати штрафу кошти перерахувати: Отримувач ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача: 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету 21081300, «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (справа №317/5037/25).
Роз'яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.В. Нікітін