Справа № 308/5188/25
10 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
за участі секретаря судових засідань Мурги С.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача за довіреністю Шкапенко Олександр Віталійович, що представляє інтереси акціонерного товариства «Акцент-Банк», звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором кредитним договором № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 у розмірі 145 502,69 грн., та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 (далі по тексту - Клієнт, Позичальник, Відповідач) звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
13.09.2023, будучи клієнтом Банку, позичальник уклав з Банком кредитний договір № АBH0CT155101694628453430 щодо надання останній кредиту в розмірі 148 400,00 грн. строком на 24 місяці (тобто до 12.09.2025 року) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом 11.04.2025 складає суму в розмірі 145 502,69 грн., яка складається з:
110 448,98999999999 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
35 053,70 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.
0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією.
0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення на його користь з відповідача заборгованості станом на 11.04.2025 за кредитним договором № АBH0CT155101694628453430 в загальному розмірі 145 502,69 грн.
Ухвалою суду від 16.05.2025 позовну заяву залишено без руху, надано час на усунення недоліків. 22.05.2025 вказані в ухвалі недоліки були усунуті.
26.05.2025 Ужгородським міськрайонним судом відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.
10.11.2025 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача адвоката Дубровської О.М., в якому остання зазначила, що відповідачка позов визнає у повному обсязі, просила розгляд справи провести за відсутності відповідача та її представника.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
У судове засідання відповідач, представник відповідача не з'явилися, при подачі клопотання щодо визнання позову представник відповідача просив суд розглянути справу без їх участі.
З огляду на наведене, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України, передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно зі ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частина 1 статті ст. 206 ЦПК України регламентує, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що 11.10.2021 відповідач підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банк з метою отримання банківських послуг.
13.09.2023 ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АBH0CT155101694628453430, та погодилася, що заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір. Цією заявою відповідач висловила бажання отримати в АТ «А-банк» кредит за послугою «Швидка готівка» в розмірі 148 400,00 грн. (п. 4 заяви) на строк 24 місяці, з фіксованою процентною ставкою 55% на рік (п. 6 заяви) та зазначила, що сума кредиту зараховується на платіжну картку № НОМЕР_1 (п. 9 заяви), а погашення заборгованості здійснюється шляхом зарахування коштів на вказаний рахунок (п. 11 заяви). Розмір щомісячного платежу становить 10 392,15 грн.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит доведено до відома відповідача інформацію про дати платежів, кількість днів у розрахунковому періоді, суми, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту.
Згідно із меморіальним ордером від 13.09.2023 ОСОБА_1 було видано кредит згідно договору № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 в сумі 148 400,00 гривень.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за вищевказаним договором станом на 11.04.2025 заборгованість становить 145 502,69 гривень, з яких: 110 448,98999999999 грн. заборгованість за тілом кредиту; 35 053,70 грн. - заборгованість за процентами.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, згідно із статтею 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення.
При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, картку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив ряд дій, спрямованих на укладення кредитного договору, і підписав договір № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. В свою чергу позикодавцем було проведено ідентифікацію та верифікацію клієнта - відповідача.
Судом прийнято до уваги, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт банку за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитодавцем та відповідачем не був би укладений. Відповідно, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, судом встановлено, що договір № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 укладено між відповідачем та фінансовою установою в електронній формі, при укладенні якого його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.
З розрахунку заборгованості здійсненого позивачем станом на 11.04.2025 заборгованість становить 145 502,69 гривень, з яких: 110 448,98999999999 грн. заборгованість за тілом кредиту; 35 053,70 грн. - заборгованість за процентами.
Вищевказане узгоджується з випискою по кредиту від 11.04.2025, що за своєю суттю є також розрахунком заборгованості.
З'ясовуючи обставини, пов'язані із правильністю здійснення розрахунку заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідачка могла б викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими вона не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористалась. Відповідачем не оспорювався факт отримання ним кредиту, а також розмір заборгованості, визначений позивачем. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».
На підтвердження виконання умов договору № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 позивачем суду надано меморіальний ордер від 13.09.2023, згідно якого 13.09.2024 відповідачу було видано кредит в сумі 148 400,00 гривень.
З розрахунку заборгованості вбачається часткове погашення відповідачем заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
У постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачем кредиту за договором № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 в сумі 148 400,00 гривень.
Відповідачем не спростовано факт отримання ним кредитних коштів за вищевказаним договором, а також розмір заборгованості, визначений позивачем за тілом кредиту.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по тілу кредиту за договором № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023, становить 110 448,98999999999 гривень.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.
Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами кредитного договору, і порядок нарахування відсотків за користування кредитом.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
Судом встановлено неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Належних розрахунків відповідач не веде, відповідно ухиляється від виконання зобов'язань, взятих на себе згідно з вищевказаним договором.
Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем в частині нарахування відсотків за користування кредитом і встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства України та умовам договору № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023.
Відповідачем заявлений позивачем розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом не спростовано.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача за договором № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 підлягає стягненню заборгованість станом на 19.04.2025 в розмірі 145 502,69 гривень, з яких: 110 448,98999999999 грн. заборгованість за тілом кредиту; 35 053,70 грн. - заборгованість по відсотках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вимогами ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, інтереси інших осіб, тому визнання позову відповідачем слід прийняти.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 260, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АBH0CT155101694628453430 від 13.09.2023 в загальному розмірі 145 502,69 (сто сорок п'ять тисяч п'ятсот дві гривні 69 копійок) грн., станом на 11.04.2025, яка складається з:
- 110 448,98999999999 (сто десять тисяч чотириста сорок вісім гривень 98999999999 копійок) гривень - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
- 35 053,70 (тридцять п'ять тисяч п'ятдесят три гривні 70 копійок) гривень - заборгованість за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місце знаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11;
Представник позивача: Шкапенко Олександр Віталійович, представник за довіреністю від 23.01.2024.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя І.О. Шепетко