Справа №303/8041/25
2/303/3067/25
10 листопада 2025 року м.Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Куцкір Ю.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні неповнолітнього сина та його утримання, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні неповнолітнього сина та його утримання.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтею 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення та зміна правовідношення.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У частині першій статті 158 СК України зазначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Частиною другою статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/19, провадження № 61-6769св19.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша-третя статті 157 СК України).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти також мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення ЄСПЛ у справі "Олссон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі "Йогансен проти Норвегії").
У свою чергу, позивач ОСОБА_1 подав позовну заяву, яка не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: в позовній заяві зазначив вимоги, які за своїм змістом суперечать обґрунтуванню та мотивам поданого позову, тобто позивач просить суд визначити спосіб самостійної участі у вихованні та утриманні неповнолітнього сина шляхом йому передачі та встановлення самостійного виховання та утримання сина в той час, як зазначений неповнолітній син проживає разом із ним, і позивач, як сам зазначив у позові, самостійно його виховує та утримує. На підтвердження таких обставин позивач додав до позовної заяви також заяву від імені ОСОБА_2 , яка підтвердила зазначені позивачем обставини, що у свою чергу свідчить тільки про те, що в даному випадку, між сторонами відсутній спір. Крім цього, позивач не зазначив зміст позовних вимог щодо відповідача.
Також, позивач не зазначив всіх учасників справи, оскільки у даній категорії справ участь Органу опіки та піклування представленого належною юридичною особою є обов'язковою.
Окрім цього, позивач у позовній заяві не зазначив відомості вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Крім цього, позивач зазначив у позовній вимозі дві вимоги немайнового характеру, а судовий збір сплатив тільки за одну, а тому позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі та на реквізити, сплачені ним за першу вимогу.
Відповідно до вимог ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно із ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч.2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні неповнолітнього сина та його утримання - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали та одночасно роз'яснити, що у випадку, якщо у встановлений судом строк не буде усунено ці недоліки, позовна заява буде вважатися не поданою і повернута позивачу
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Ю. Куцкір