Справа № 303/5085/25
2/303/1822/25
11 листопада 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Другої Мукачівської державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Другої Мукачівської державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про те, що 06.06.2025 року він звернувся до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом за померлою дружиною ОСОБА_2 . Однак нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо через наявність накладеного арешту на спадкове майно, а саме будинку за адресою АДРЕСА_1 . Арешт на цей будинок був накладений 03.10.2006 року. В той час будинок за адресою АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та, який є батьком померлої дружини ОСОБА_4 . Отримавши від нотаріуса інформацію стосовно наявності арешту позивач звернувся у виконавчу службу із заявою про скасування арешту. Однак 20.06.2025 року отримав відповідь, що у відділі ДВС у місті Мукачеві виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 відсутні і для вирішення питання зняття арешту він має право звернутися до суду.
Ухвалою суду від 04.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Підготовче судове засідання призначено на 31.07.2025 року.
Ухвалою суду від 31.07.2025 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 22.09.2025 року, відкладено на 04.11.2025 року та на 11.11.2025 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Мушак К.М., не з'явилися, від представника до суду надійшла заява в якій просить розгляд справи провести у їх відсутності, позов задовольнити з наведених в ньому підстав.
Представник відповідача Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача Другої Мукачівської державної нотаріальної контори, державний нотаріус Шпеник М.Ю. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вирішення позовних вимог залишає на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення № 491 від 12.12.1999 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.02.1999 року, будинок за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.02.2012 року, актовий запис № 151.
На час смерті ОСОБА_3 разом з ним в будинку за адресою АДРЕСА_1 , проживала, зокрема, його дочка ОСОБА_2 . Вказане підтверджується довідкою № 3-020858 від 25.04.2018 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 23.03.2008 року.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 02.12.2024 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1345. При цьому встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 16.04.2002 року.
Після смерті дружини ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (заява від 06.06.2025 року, спадкова справа № 1/2025 СР №73500471). При цьому встановлено, що позивач ОСОБА_1 на час смерті дружини ОСОБА_2 проживав разом з нею в будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 3-03426 від 17.07.2024 року.
Крім того з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 430295034 від 06.06.2025 року щодо об'єкту нерухомого майна, а саме будинку за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що наявний запис про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 3826392), накладений на підставі постанови 4-501 від 18.04.2001 року Мукачівського міськвідділу виконавчої служби. При цьому встановлено, що арешт накладено на будинок, боржником зазначено ОСОБА_3 .
Відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 3-4414/45604 від 20.06.2025 року позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно з перевіркою бази АСВП та бази АСПВ (спецпідрозділ) виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , у відділі ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - не перебували та не перебувають. Для вирішення питання щодо зняття арешту з нерухомого майна рекомендовано звернутися до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи зазначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У ст. 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. У ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. В той же час, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За наведеного судом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом прийняла спадщину за померлим батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , так постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В свою чергу позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом прийняв спадщину за померлою дружиною ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , так постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, будинок за адресою АДРЕСА_1 , належить як спадкове майно позивачу ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Вирішуючи цей спір суд також враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Такі мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 року у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, із врахуванням відсутності будь-яких майнових претензій стягувача, а також того, що у титульного власника будинку за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , відсутні будь-які боргові зобов'язання, а позивач ОСОБА_1 не може скористатися своїм правом на оформлення своїх спадкових прав, суд приходить до висновку про наявність підстав для зняття арешту. У зв'язку таким висновком позов слід задовольнити та зняти арешт з будинку за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 3826392, накладений підставі постанови 4-501 від 18.04.2001 року, виданої Мукачівським міськвідділом виконавчої служби.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 285, 289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Зняти арешт з будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 3826392 (архівний запис), накладений на підставі постанови № 4-501 від 18.04.2001 року, виданої Мукачівським міськвідділом виконавчої служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).
Представник позивача: Мушак Катерина Михайлівна ( АДРЕСА_2 ).
Відповідачі:
Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Валенберга, 31, м. Мукачево, Закарпатська область).
Друга Мукачівська державна нотаріальна контора (пл. Кирила і Мефодія, 30, м. Мукачево, Закарпатська область).
Суддя А.М.Заболотний