Справа № 297/2009/25
05 листопада 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Борисова Ігоря Вікторовича до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Борисова І.В. звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Зокрема, позивач просить суд:
-визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь та репутацію, інформацію, яка була поширена в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи « ОСОБА_3 )» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: відео « ОСОБА_4 вона математик в школі номер 1, не знаю математик чи не математик, але людина потребує втручання значить помойому мені здається сексопатолога, вона виявляється слухайте неадекватна повністю абсолютно на сто відсотків, коли я інколи знаєте на своєму приватизованому подвір'ї не встигаю побігти в туалет попісяти і пісяю під кущик винограду, так вона відкриває двері і знімає відео, мій пісюн на відео, вечором мабуть я так думаю переглядає і любується моїм пісюном, но він не є такий якийсь дуже популярний, так нехай спитає мене»;
-зобов'язати відповідача у 5-денний строк після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом опублікування у соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи « ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 )» тексту наступного змісту «Інформація та факти, поширені ОСОБА_7 на сторінці групи « ОСОБА_5 (Маркшейдер)» за ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: відео « ОСОБА_4 вона математик в школі номер 1, не знаю математик чи не математик, але людина потребує втручання значить помойому мені здається сексопатолога, вона виявляється слухайте неадекватна повністю абсолютно на сто відсотків, коли я інколи знаєте на своєму приватизованому подвір'ї не встигаю побігти в туалет попісяти і пісяю під кущик винограду, так вона відкриває двері і знімає відео, мій пісюн на відео, вечором мабуть я так думаю переглядає і любується моїм пісюном, но він не є такий якийсь дуже популярний, так нехай спитає мене» є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижують честь, гідність, репутацію ОСОБА_1 та публічно вибачитись перед нею шляхом публікації на сторінці групи « ОСОБА_3 )»»;
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 , моральну шкоду в розмірі 100000 гривень;
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 , процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 10000 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2025 року через соціальну мережу Facebook, ОСОБА_8 , користувач ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) з кількістю підписників понад 2000 осіб опублікував образливе відео з неправдивою інформацією відносно ОСОБА_1 (позивача), що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, чим завдав останній значної шкоди.
Крім цього, позивачка зазначила, що її педагогічний стаж становить 40 років і вона навчає дітей, які також є користувачами соціальної мережі Facebook та могли бачити дане відео, яке у вільному доступі, що порочить ділову репутацію позивачки. Також, з боку ОСОБА_9 вже були образливі висловлювання в бік ОСОБА_1 та навіть погрози фізичною розправою, у зв'язку з чим остання зверталася до Берегівського районного відділу поліції із заявою та за даним фактом працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173 КУпАП, а постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 травня 2025 року ОСОБА_10 було визнано винним в даному правопорушенні, притягнуто до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.07.2025 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.08.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Борисов І.В. в судове засідання не з'явились. Про місце, дату і час проведення судового засідання були повідомлені належним чином. При цьому, представником було подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 22.07.2025 року, 27.08.2025 року, 19.09.2025 року та 05.11.2025 року не з'явився. Про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
В межах вимог ст. 280 ЦПК України, суд у даній справі на підставі наявних у ній документів ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позаяк, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин і без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечив проти такого вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи « ОСОБА_5 (Маркшейдер)» було поширено відео наступного вмісту: « ОСОБА_4 вона математик в школі номер 1, не знаю математик чи не математик, але людина потребує втручання значить помойому мені здається сексопатолога, вона виявляється слухайте неадекватна повністю абсолютно на сто відсотків, коли я інколи знаєте на своєму приватизованому подвір'ї не встигаю побігти в туалет попісяти і пісяю під кущик винограду, так вона відкриває двері і знімає відео мій пісюн на відео, вечором мабуть я так думаю переглядає і любується моїм пісюном, но він не є такий якийсь дуже популярний, так нехай спитає мене» (а.с. 11, 18).
Згідно характеристики, виданої Берегівським ліцеєм імені Ф. Потушняка Берегівської міської ради Закарпатської області від 06 травня 2025 року встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює на посаді вчителя математики у вказаному закладі понад 20 років, є керівником кабінету математики, знаходить взаєморозуміння з батьками, що сприяє створенню належних умов для організації освітнього процесу. ОСОБА_1 у стосунках з колегами дотримується професійної етики, з повагою ставиться до людей, дослухається до інших думок і поглядів, користується заслуженою повагою серед учнів і батьків. Також, ОСОБА_1 нагороджена Почесною грамотою управління освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, Почесною Грамотою Міністерства освіти і науки України, Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (а.с. 9-10).
Статтею 275 ЦК України визначено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 277 ЦК України).
Статтею 280 ЦК України передбачено: якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню.
Статтями 297 та 299 ЦК України гарантоване право кожного має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканність своєї ділової репутації.
Цими правовими нормами встановлено, що гідність та честь фізичної особи є недоторканними, і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а також про захист своєї ділової репутації.
У постанові від 21.11.2019 року у справі №927/791/18 Верховний Суд зазначив, що за приписами статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Крім того, у постанові від 18.03.2021 року у справі №927/791/18 Верховний Суд зазначив, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об'єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Також, вищевказані спірні висловлювання не є критикою, оскільки містить твердження про конкретні фактичні обставини.
У законодавстві не міститься визначення такого поняття як критика. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови (укладач і головний редактор В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с. - ISBN 966-569-013-2) надано визначення критики як розгляду і оцінки когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. В свою чергу, «твердження» визначено як думка, положення, вислів, що доводить, підтверджує що-небудь, лежить в основі чогось; логічний вираз, який вважається істинним.
У своїй практиці ЄСПЛ визначив низку відповідних критеріїв, за допомогою яких урівноважуються права на свободу вираження поглядів та на повагу до приватного життя, зокрема: чи вплинула оскаржувана публікація на обговорення, яке становило суспільний інтерес; чи добросовісно діяла особа, яка висловила твердження; наскільки відомою є особа, якої стосується публікація, та що є предметом публікації; контекст, в якому були висловлені оскаржувані твердження; зміст, форма та наслідки публікації; попередня поведінка відповідної особи; метод отримання інформації та її достовірність; а також характер і тяжкість накладеного покарання (рішення у справі «Аксель Шпрінгер АГ проти Німеччини» (Axel Springer AG v. Germany), пункти 89-95, та рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 і № 60641/08, пункти 108-113, ЄСПЛ, 2012).
ЄСПЛ наголошував, що для того, аби втручання в право на свободу вираження поглядів було пропорційним законній меті захисту репутації інших осіб, необхідним елементом є існування об'єктивного зв'язку між оскаржуваним твердженням та особою, яка подала позов про захист честі та гідності. Простих особистих припущень чи суб'єктивного сприйняття публікації як наклепу недостатньо, аби встановити, що відповідна особа безпосередньо постраждала від публікації. В обставинах конкретної справи має існувати щось, аби змусити пересічного читача відчути, що твердження безпосередньо стосується конкретного позивача, або що він або вона були піддані критиці (рішення у справі «Куніцина проти Росії» (Kunitsyna v. Russia), заява № 9406/05, пункти 42 і 43, від 13 грудня 2016 року).
З аналізу наведених вище норм та досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що висловлювання відповідача ОСОБА_2 поширені в мережі Інтернет через соціальну мережу «Facebook» в сторону позивачки ОСОБА_1 містять недостовірну інформацію та є негативними по відношенню до останньої, оскільки створюють у стороннього об'єктивного спостерігача її негативний образ як викладача ліцею.
Так, суд вважає, що поширена відповідачем інформація стосується позивача; така інформація була доведена до відома хоча б одній особі; поширена інформація не відповідає дійсності; поширення відповідачем інформації порушує особисті немайнові права позивачці. Позаяк, відповідачем ОСОБА_2 не спростовано протилежного, не подано до суду жодних належних і допустимих доказів на його висвітлені твердження стосовно позивачки ОСОБА_1 у поширеному в мережі Інтернет через соціальну мережу «Facebook» відео.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація стосовно позивачки ОСОБА_1 порушує її особисті немайнові права, чим принижує її честь, гідність та ділову репутацію.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» приниження честі та гідності й ділової репутації фізичної особи внаслідок протиправних дій є підставою захисту порушених прав та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Абзац 2 частини 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Саме такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №712/10999/22 (провадження № 61-13517св23), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.3, 9 Постанови №4 від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи заявлені позивачкою позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок поширення відповідачем інформації, яка містить принизливі висловлювання та образливі вирази щодо позивачки, принижено її честь, гідність і ділову репутацію чим завдано позивачці моральну шкоду, яка виразилася у стресі, тривозі за подальшу викладацьку діяльність та очікуванні непрогнозованого реагування громадськості на поширену щодо неї інформацію, а також тривалій невизначеності часом та місцем на таке реагування.
Тому, з урахуванням обставин справи та зібраних у справі доказів, характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних страждань від поширення щодо неї інформації образливого характеру та дотримуючись вимог розумності, справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 100 000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, суд вважає, що заявлений розмір витрат позивача на правову допомогу є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботи (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторін. З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5450 гривень 40 копійок.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи вищенаведене, суд з дотриманням вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 вимоги доведені належними, допустимими доказами та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 200, 201, 275, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.ст. 79-1, 116, 122, 152 ЗК України, ст.ст. 137, 141, 263, 264, 265, 280, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в особі представника адвоката Борисова Ігоря Вікторовича (м. Мукачево, вул. Павлюка Олександра, 14, Закарпатської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь та репутацію, інформацію, яка була поширена в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи « ОСОБА_3 )» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 05.05.2025 року, а саме: відео « ОСОБА_4 вона математик в школі номер 1, не знаю математик чи не математик, але людина потребує втручання значить помойому мені здається сексопатолога, вона виявляється слухайте неадекватна повністю абсолютно на сто відсотків, коли я інколи знаєте на своєму приватизованому подвір'ї не встигаю побігти в туалет попісяти і пісяю під кущик винограду, так вона відкриває двері і знімає відео, мій пісюн на відео, вечором мабуть я так думаю переглядає і любується моїм пісюном, но він не є такий якийсь дуже популярний, так нехай спитає мене».
Зобов'язати ОСОБА_2 , у 5-денний строк після набрання судовим рішенням законної сили, спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом опублікування у соціальній мережі «Facebook» на своїй сторінці групи « ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 )» тексту наступного змісту: «Інформація та факти, поширені ОСОБА_7 на сторінці групи « ОСОБА_5 (Маркшейдер)» за ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на відео з озвученим текстом: «Як сусідка ОСОБА_11 вона математик в школі номер 1, не знаю математик чи не математик, але людина потребує втручання, значить помойому мені здається, сексопатолога. Вона виявляється, слухайте, неадекватна повністю абсолютно на сто відсотків. Коли я інколи, знаєте, на своєму приватизованому подвір'ї не встигаю побігти в туалет попісяти і пісяю під кущик винограду, так вона відкриває двері і знімає відео. Мій пісюн на відео, вечором мабуть, я так думаю, переглядає і любується моїм пісюном, но він не є такий якийсь дуже популярний, так нехай спитає мене» є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ».
Зобов'язати ОСОБА_2 публічно вибачитись перед ОСОБА_1 шляхом публікації на своїй сторінці групи «Вася Моцяк (Маркшейдер)».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 , моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 , процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН