11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 908/691/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Бенедисюка І. М. та Власова Ю. Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус" (далі - Компанія)
на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025,
додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"
до Компанії
про стягнення 1 657 980,00 грн,
Компанія 24.10.2025 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у цій справі з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог та у задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити повністю.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, статтю 79 ГПК України за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та підлягають скасуванню на підставі пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, оскільки суд прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не бла залучена до участі у справі.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги Суд, враховуючи, що остання подана в межах строків, встановлених статтею 288 ГПК України та відповідає вимогам статті 290 ГПК України, дійшов висновку що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скарзі.
Разом з тим Компанія у касаційній скарзі заявила клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025, додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Клопотання мотивоване наявністю заяви позивача про видачу наказу на примусове виконання вказаного судового рішення та настанням негативних наслідків, які можуть виникнути у разі виконання судового рішення, внаслідок чого будуть списані грошові кошти з рахунків скаржника у значному розмірі, безпідставне та передчасне стягнення таких коштів, за твердженням скаржника, унеможливить поворот виконання рішення у разі його скасування.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Однак сама лише ймовірна наявність судового наказу на виконання рішення суду першої інстанції та настання негативних наслідків у зв'язку з його виконанням без надання жодних доказів (зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження), які підтверджували б необхідність зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення у цій справі, не можуть бути безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Керуючись статтями 234, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025 зі справи № 908/691/24.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 11 грудня 2025 року об 11:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 02 грудня 2025 року.
4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус" про зупинення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025, додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025 зі справи № 908/691/24 відмовити.
5. Витребувати матеріали справи №908/691/24 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус" про стягнення 1 657 980,00 грн.
6. Копію ухвали надіслати Господарському суду Запорізької області та Центральному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов