10 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5288/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)
у справі №910/5288/25
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплекс "Анастасія"
до 1. Державної казначейської служби України,
2. Головного управління Національної поліції в Київській області,
3. Київської обласної прокуратури
про стягнення 13 912 045,30 грн,
Короткий зміст обставин справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" (далі за текстом також - ТОВ "АК-Газпрогрес") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомплекс "Анастасія" ( далі за текстом також - ТОВ "Автокомплекс "Анастасія") звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області (далі за текстом також - Національна поліція), Київської обласної прокуратури (далі за текстом також - прокуратура) про:
- стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "АК-Газпрогрес" матеріальної шкоди в сумі 1 564 077,02 грн та моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн;
- стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Автокомплекс "Анастасія" матеріальної шкоди в сумі 1 536 768,07 грн, упущеної (втраченої) вигоди в сумі 8 811 200,25 грн та моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн.
2. Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.05.2025 у справі №910/5288/25 позовну заяву та додані до неї документи повернув ТОВ "АК-Газпрогрес" та ТОВ "Автокомплекс "Анастасія".
3. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що:
(1) за поданою позивачами позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів, оскільки об'єднання таких вимог в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, в свою чергу, може зумовити затягування вирішення спору. Сумісний розгляд об'єднаних позивачами вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті;
(2) позивачі не дотрималися вимог пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК) та не навели зміст позовних вимог щодо кожного з трьох відповідачів. Як наслідок, у порушення вимог пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК відсутній також обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (з кожного з відповідачів).
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.07.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/5288/25 скасував, а справу повернув до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
5. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що:
(1) позивачі у позовній заяві зазначають, що права та обов'язки останніх виникли з однієї підстави (вилучення за адміністративною процедурою та неповернення майна позивачам), а предметом спору в цьому випадку є однорідні права і обов'язки, тобто спільний матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник конфлікт між позивачами та Державою Україна, який, у свою чергу, підтверджено єдиними доказами за ідентичними обставинами, якими позивачі обґрунтовують свої правові позиції, що зібрані у період 2017-2025 років у межах одного спірного правовідношення;
(2) аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК у системному співвідношенні з приписами частини шостої статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 ГПК та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження, тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
6. Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №910/5288/25 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 про повернення позовної заяви.
7. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в аспекті застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК у системному співвідношенні з нормами статті 173 ГПК, а також у контексті неврахування вимог пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 ГПК.
8. Доводи скаржника по суті відображають зміст ухвали суду першої інстанції та зводяться до згоди з висновками останнього, наведеними в пункту 3 цієї постанови.
9. ТОВ "Автокомплекс "Анастасія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, оскаржувану постанову залишити без змін.
10. Доводи позивача 2 зводяться до того, що:
(1) обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, скаржник не навів жодних висновків щодо застосування норм права у побідних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які не врахував апеляційний суд, що є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК;
(2) у розумінні статті 47 ГПК є всі правові підстави для подання спільного позову до Держави Україна щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок неповернення вилученого у них майна правоохоронними органами, так як:
- права та обов'язки позивачів виникли виключно з однієї підстави (вилучення за адміністративною процедурою та неповернення майна), так як у цьому випадку мають місце спільні правовідносини з однаковим часом їх виникнення, зміни та припинення для позивачів, які спільно тривали протягом 2017-2025 років;
- предметом спору в цьому випадку є однорідні права та обов'язки, тобто спільний матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник конфлікт між позивачами та Державою Україна, який, в якою чергу, підтверджується єдиними доказами за ідентичними обставинами, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги, які (докази) зібрані у період 2017-2025 років у межах одного спірного правовідношення;
- розгляд спільної позовної вимоги у повній мірі забезпечить справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення цього спору;
(3) при розгляді двох окремих спорів як для суду, так й для учасників справи буде подвійне навантаження, зокрема через необхідність підготовки двох екземплярів позовної заяви з додатками, кожен з яких складатиме 764 аркушів, направлення одним і тим же сторонам по два екземпляри позовної заяви, а також через подвійне (недоцільне) витрачання часу, зокрема задля участі у судових засіданнях у двох окремих справах, тобто в цьому випадку фактично буде дублювання судового процесу, що негативно відобразиться на судовій та правоохоронній системах. Тоді як спільний розгляд цієї позовної заяви навпаки призведе до оптимізації судового розгляду вказаного спору та усунення надмірного навантаження для суду та учасників справи;
(4) висновки суду першої інстанції стосовно ненаведення змісту позовних вимог щодо кожного з трьох відповідачів, відповідно щодо відсутності обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються з кожного з відповідачів, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, зокрема з огляду на характер спірних правовідносин та предмет спору, який заявлено саме до Держави Україна, тобто відповідачем у цьому випадку є виключно держава як учасник цивільних відносин, а не Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Київській області, Київська обласна прокуратура.
11. Київська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного суду - скасувати із залишенням ухвали суду першої інстанції без змін.
12. Доводи прокуратури за текстом відзиву, як і касаційна скарга Національної поліції, відображають зміст ухвали суду першої інстанції та зводяться до згоди з висновками останнього, наведеними в пункту 3 цієї постанови
Позиція Верховного Суду
13. Предметом касаційного перегляду в цій справі є постанова апеляційного суду, якою останній скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК.
14. За змістом пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
15. Згідно з частиною першою статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
16. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
17. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
18. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
19. Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Схожі за змістом висновки викладені в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та в постановах Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.03.2019 у справі №910/15326/18.
20. За змістом частини першої статті 173 ГПК порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги:
(1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними);
(2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
21. Крім цього не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті (об'єднані вимоги, (1) які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; (2) щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам).
22. Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК.
23. Водночас аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
24. Отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 ГПК та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22.
25. Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини шостої статті 173 ГПК як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов
26. Як зазначалось, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК, суд першої інстанції зазначив лише про те, що за поданою позивачами позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів, проте жодним чином не аргументував свої висновки в цій частині, зокрема в аспекті аналізу (1) заявлених позивачами вимог на предмет їх однорідності та/або співвідношення між собою як основна та похідна; (2) наведених позивачами підстав заявлених позовних вимог (фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивачів) та їх обґрунтувань, а також наданих на їх підтвердження доказів.
27. Тоді як апеляційний суд, скасовуючи вказану ухвалу, цілком обґрунтовано врахував, що позивачі у позовній заяві зазначають, що права та обов'язки останніх виникли з однієї підстави (вилучення за адміністративною процедурою та неповернення майна позивачам), а предметом спору в цьому випадку є однорідні права і обов'язки, тобто спільний матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник конфлікт між позивачами та Державою Україна, який, в свою чергу, підтверджується єдиними доказами за ідентичними обставинами, якими позивачі обґрунтовують свою правову позиції, які (докази) зібрані в період 2017-2025 років у межах одного спірного правовідношення.
28. Висновки суду першої інстанції стосовно того, що об'єднання таких вимог в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, в свою чергу, може зумовити затягування вирішення спору, Суд вважає безпідставними, так як застосована судом першої інстанції норма (пункт 2 частини першою статті 174 ГПК) не передбачає повернення позовної заяви з таких мотивів.
29. При цьому Суд зважає, що про відповідне суд першої інстанції виснував безвідносно цієї справи, заявлених у її межах вимог, наведених позивачами підстав (фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивачів) та їх обґрунтувань, а також наданих на їх підтвердження доказів.
30. У контексті зазначеного Суд звертає увагу на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21, згідно з якою обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об'єднання/роз'єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК. А тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об'єднання позовних вимог.
31. Суд першої інстанції вказане не врахував, як залишив поза увагою й те, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).
32. Крім цього Суд вважає безпідставними висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивачі не дотрималися вимог пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК та не навели зміст позовних вимог щодо кожного з трьох відповідачів, та, як наслідок, у порушення вимог пункту 4 частини третьої цієї статті не надали обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (з кожного з відповідачів), так як ці висновки суд першої інстанції також взагалі не мотивував, зокрема в аспекті заявлених у цій справі вимог про стягнення на користь позивачів матеріальної та моральної шкоди саме з Державного бюджету України (позивачі не заявляють вимог (не розділяють їх) відносно кожного з відповідачів, а просять стягнути заявлені ними грошові кошти саме з Державного бюджету України), що, в свою чергу, свідчить про те, що позовні вимоги позивачі заявили не до конкретно визначених ними органів, а до Держави Україна в особі цих органів, що не потребує надання розрахунку сум щодо кожного з відповідачів.
33. Вищенаведене свідчить про те, що суд першої інстанції безпідставно, а саме без належного та достатнього мотивування, повернув позовну заяву на підставі пункту 2 частини першої статті 174 ГПК, а також зазначив про недотримання позивачами пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 ГПК, що й стало підставою для скасування відповідної ухвали судом апеляційної інстанції, з огляду на необхідність забезпечити позивачам гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, чого суд першої інстанції не зробив через допущені ним порушення норм процесуального права.
34. При цьому Суд враховує, що скаржник за текстом касаційної скарги відповідні висновки апеляційного суду не спростовує, його доводи, як зазначалось, по суті відображають зміст ухвали суду першої інстанції та зводяться до згоди з висновками останнього, наведеними в пункту 3 цієї постанови.
35. Водночас Суд відхиляє доводи позивача 2 щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження з посиланням на те, що обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, скаржник не навів жодних висновків щодо застосування норм права у побідних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, так як підставою касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в аспекті застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК у системному співвідношенні з нормами статті 173 ГПК, а також у контексті неврахування вимог пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 ГПК, що узгоджується з абзацом другим частини другої статті 287 ГПК, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
38. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
39. За результатами касаційного перегляду постанови апеляційного суду, якою останній скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення апеляційним судом норм процесуального права, відповідно підстав для її зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційній скарзі.
Розподіл судових витрат
40. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №910/5288/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець