10 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 922/744/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Латек»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В.)
у справі №922/744/25
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латек»
про стягнення 3 227 332,43 грн,
Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - ДП «Агенція оборонних закупівель», позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Латек» (далі - ТОВ «Латек», відповідач) 3 227 332,43 грн, з яких: 1 828 237,58 грн пені та 1 399 094,85 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.
Рішенням від 03 червня 2025 року у справі №922/744/25 Господарський суд Харківської області позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 182 823,75 грн пені, 139 909,49 грн процентів за користування коштами попередньої оплати та 40 522,90 грн судового збору. Решту позовних вимог залишив без задоволення.
Місцевий господарський суд встановив, що оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, позовні вимоги про стягнення пені та процентів за користування коштами обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, оцінюючи наявні матеріали даної справи, доводи відповідача, беручи до уваги інтереси позивача, враховуючи виконання основного зобов'язання за договором в повному обсязі, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо належного виконання контракту, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір пені та процентів за користування коштами на підставі частини третьої статті 551 ЦК України на 90% на підставі клопотання відповідача.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 18 вересня 2025 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у стягненні 1 259 185,36 грн процентів за користування коштами попередньої оплати та ухвалив у цій частині нове рішення, яким задовольнив цю позовну вимогу. Стягнув з ТОВ «Латек» на користь ДП «Агенція оборонних закупівель» 1 259 185,36 грн процентів за користування коштами попередньої оплати. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2025 року у справі №922/744/25 залишив без змін. Здійснив розподіл судових витрат.
Залишаючи без мін рішення суду першої інстанції в частині зменшення на 90% розміру пені, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на очевидність, надзвичайність та невідворотність усіх вказаних обставин, відповідач мав право посилатися на них, як на форс-мажорні та як на правомірну підставу невиконання своїх обов'язків у договірних взаємовідносинах з позивачем у вказаний контрактом строк та можливість зменшення штрафних санкцій.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності зменшення суми пені, оскільки з урахуванням обставин в їх сукупності та ступеню виконання зобов'язання, існує виключність обставин цієї справи, що надавала підстави для зменшення пені на 90%, а тому відхилив доводи ДП «Агенція оборонних закупівель» щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискреційні повноваження для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
У частині ж зменшення на 90% розміру заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами апеляційний господарський суд не погодився із висновком суду першої інстанції з тих підстав, що правовідносини сторін справи у відповідній частині позову регулюються приписами статті 536 та частини третьої статті 693 ЦК України, тоді як суд першої інстанції висновку про можливість зменшення розміру заявленої суми дійшов з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, що за певних умов дозволяє суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Апеляційний господарський суд зазначив, що з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки не є штрафною санкцією, відсотками, які нараховуються відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, тобто відсутні правові підстави для зменшення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 551 ЦК України та 233 ГК України.
20 жовтня 2025 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ТОВ «Латек», в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року та залишити рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2025 року у справі №922/744/25 в силі; стягнути з ДП «Агенція оборонних закупівель» на користь скаржника судові витрати. Розгляд справи здійснювати в закритому судовому засіданні.
В системі «Електронний суд» документ сформований 17 жовтня 2025 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 жовтня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі №922/744/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05 листопада 2025 року №32.2-01/2819 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №922/744/25 у зв'язку з відпусткою судді Колос І.Б.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2025 року справу №927/994/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т. М.
Згідно з частиною першою та другою статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. До відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.
Заперечень проти відкриття касаційного провадження не надходило.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу. Положеннями частини четвертої статті 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
ТОВ «Латек» в касаційній скарзі зазначає, що відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. На підставі викладеного скаржник вважає, що наявні підстави для касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суд від 18 вересня 2025 року у справі № 922/744/25.
ТОВ «Латек» звертає увагу Суду на те, що перераховані позивачем кошти попередньої оплати за Державним контрактом є державними коштами, можуть використовуватися виключно за цільовим призначенням, що унеможливлює їх використання у якісь іншій сфері, що відрізняє їх від звичайних обігових коштів компаній приватної форми власності. Тому використовувати ті ж самі норми та принципи для оцінки діяльності пов'язаної з державними та приватними коштами не є доречним, а тим паче застосування статті 536 ЦК України, оскільки використовуючи державні кошти, їх розпорядник має на меті не отримання прибутків, а використання їх за цільовим призначенням та отримання відповідного результату, а саме отримання певних товарів або послуг, яких потребує Держава.
Скаржник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції базується на постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18 та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі №910/14180/18. Проте, згідно із доводами скаржника в цих постановах не розглядалося та не надавалася оцінка державним (бюджетним) коштам, як окремому спеціальному об'єкту, оскільки правовідносини з цим об'єктом мають окрему регуляцію, а тому є недоцільним і неправильним ототожнювати їх в усіх аспектах з звичайними обіговими коштами та потребує окремого більш детального розгляду.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Латек» на рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №922/744/25 відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми та змісту, а подані матеріали достатні для касаційного розгляду.
Частиною третьою статті 301 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши клопотання скаржника про розгляд справи №922/744/25 у закритому судовому засіданні, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з таких підстав.
Відповідно до частини восьмої статті 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, виходячи із положень статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові судів попередніх інстанцій, додатково перевіряти докази чи приймати до розгляду нові докази.
Верховний Суд враховує, що в судах першої та апеляційної інстанцій судові засіданні у справі №922/744/25 проводилися у відкритих судових засіданнях, а в апеляційному господарському суді, крім іншого, представник позивача брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, тоді як частиною одинадцятою статті 8 ГПК України встановлено, що використання систем відеоконференц-зв'язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускаються.
Частиною дванадцятою статті 8 ГПК України також передбачено, що якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Оскільки встановлення обставин справи №922/744/25 та дослідження доказів у цій справі відбувалося у відкритих судових засіданнях із використанням систем відеоконференц-зв'язку, тобто є публічно-доступною інформацією, а також те, що Верховний Суд є судом права, а не факту, відсутні підстави для розгляду цієї справи у закритому судовому засіданні.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Керуючись статтями 8, 234, 235, 287, 290, 294, 301, 314 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №922/744/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Латек» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року.
2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Латек» про розгляд справи №922/744/25 у закритому судовому засіданні.
3. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 11 грудня 2025 року о 12:30 г. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, каб. №302.
4. Інші учасники справи можуть подати відзив на касаційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі №922/744/25. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
5. Довести до відома учасників справи, що явка їх представників у судове засідання є необов'язковою.
6. Витребувати з Господарського суду Харківської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/744/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова