07 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/553/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.07.2025 (суддя Бацуца В.М.)
за скаргою Приватного акціонерного товариства "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС) Черненко Алли Анатоліївни
у справі №911/553/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто" (далі - ПрАТ "Кінто")
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго")
про стягнення 877 715,05 грн,
Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень
1. Господарський суд Київської області рішенням від 07.07.2022 у справі №911/553/22 позов задовольнив. Стягнув з ПАТ "Центренерго" грошові кошти як невиплачені в строк дивіденди за 2018 рік, на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" від 30.04.2021, оформленого протоколом №2 річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" від 30.04.2021, на відкриті для обліку операцій з активами рахунки, згідно з переліком у загальному розмірі 877 715,05 грн, 13 165,73 грн судового збору, а також 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
2. 26.08.2022 на виконання вказаного рішення суд видав відповідні накази.
3. Державний виконавець ВДВС постановою від 01.09.2022 відкрив виконавче провадження ВП №69755819 з примусового виконання наказу №911/553/22 про стягнення з ПАТ "Центренерго" грошових коштів, як невиплачених в строк дивідендів за 2018 рік, на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" від 30.04.2021, оформленого протоколом №2 річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" від 30.04.2021, на відкриті для обліку операцій з активами рахунки, згідно з переліком у загальному розмірі 877 715,05 грн, за відповідною заявою ПрАТ "Кінто" про відкриття виконавчого провадження.
4. Державний виконавець ВДВС постановою від 01.09.2022 відкрив виконавче провадження ВП №69756832 з примусового виконання наказу №911/553/22 про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ПрАТ "Кінто" 13 165,73 грн судового збору, 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, за відповідною заявою ПрАТ "Кінто" про відкриття виконавчого провадження.
5. 01.09.2022 державний виконавець ВДВС виніс постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП №69755819, ВП №69756832.
6. Державний виконавець ВДВС постановою від 05.09.2022, на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону "Про виконавче провадження", зупинив виконавче провадження ВП №69755819 з примусового виконання наказу №911/553/22 про стягнення з ПАТ "Центренерго" грошових коштів як невиплачених в строк дивідендів за 2018 рік, на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" від 30.04.2021, оформленого протоколом №2 річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" від 30.04.2021, на відкриті для обліку операцій з активами рахунки, згідно з переліком у загальному розмірі 877 715,05 грн до закінчення строку дії обставин, що зумовило зупинення виконавчих дій.
7. Державний виконавець ВДВС постановою від 05.09.2022, на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону "Про виконавче провадження", зупинив виконавче провадження ВП №69756832 з примусового виконання наказу №911/553/22 про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ПрАТ "Кінто" 13 165,73 грн судового збору, 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката до закінчення строку дії обставин, що зумовило зупинення виконавчих дій.
8. У жовтні 2024 року позивач звернувся до ВДВС із заявою від 07.10.2024 №20, у якій просив поновити виконавчі провадження ВП №69755819, ВП №69756832, невідкладно вжити всі необхідні заходи, передбачені Законом "Про виконавче провадження". В інтересах стягувачів за виконавчими провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832 накласти арешт на грошові кошти, належні до стягнення ПАТ "Центренерго" з ТОВ "Енерджі Маркет Ассістант" в межах відповідного виконавчого провадження.
9. У відповідь на заяву від 07.10.2024 №20 ВДВС звернувся до позивача з листом від 23.10.2024 №107625, у якому зазначив, що відсутні підстави для винесення постанов про поновлення виконавчих дій та вжиття заходів примусового виконання рішень.
10. ПрАТ "Кінто" звернулось до Господарського суду Київської області із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просило:
- визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС щодо зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832 постановами від 05.09.2022 та бездіяльність державного виконавця щодо ненакладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника та третьої особи, належні до стягнення на користь боржника, в межах загальної суми стягнення та невчинення інших дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022 у справі №911/553/22, передбачених Законом "Про виконавче провадження";
- зобов'язати державного виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право ПрАТ "Кінто") шляхом поновлення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832 та вчинення дій по примусовому виконанню наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022 у справі №911/553/22, передбачених Законом "Про виконавче провадження";
- накласти арешт на грошові кошти ПАТ "Центренерго" у національній і іноземній валютах, інші цінності на рахунках ПАТ "Центренерго" у банках та інших фінансових установах, а також на грошові кошти, що підлягають передачі (сплаті) згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2024 у справі №908/813/22 ПАТ "Центренерго" в рахунок задоволення вимог ПАТ "Центренерго" по виконавчому провадженню №73375321 і знаходяться у нього або у ТОВ "Енерджі Маркет Ассістант", а також на кошти ТОВ "Юнайтед Енерджі", належні до стягнення на користь ПАТ "Центренерго" за постановою Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №911/2231/23 в межах загальної суми стягнення у справі №911/553/22 у розмірі 902 880,78 грн.
11. В обґрунтування вищенаведеної скарги позивач посилається на те, що дії державного виконавця ВДВС щодо винесення постанов про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП №69755819, ВП №69756832 і, відповідно, його бездіяльність щодо поновлення вказаних виконавчих проваджень та вчинення відповідних виконавчих дій є неправомірними та такими, що вчинені та допущені всупереч положенням Конституції України.
12. Позивач, зокрема, зазначає таке:
- боржник має грошові кошти, достатні для виконання зобов'язання, але не виконує його протягом 5-ти років та більше двох років не виконує судове рішення про стягнення на користь ПрАТ "Кінто" заборгованості по виплаті дивідендів за 2018 рік;
- неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справах "Бурдов проти росії" від 07.05.2002, "Войтенко проти України" від 29.06.2004);
- у цій справі на стадії виконання судового рішення державним виконавцем порушуються права стягувача, гарантовані статтями 6, 13 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу Конвенції;
- у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, яка підтримана постановою Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024, міститься правовий висновок Верховного Суду, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" є таким, що обмежує право осіб на справедливий суд, яке гарантоване статтею 6 Конвенції та є однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129 і 129-1 Конституції України, тому він застосуванню не підлягає.
13. Скаржник вважає, що оскільки обов'язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій щодо боржника (з 2019 року), відсутність правової визначеності щодо строку, на який зупинено виконавчі дії (строки, визначені планом приватизації державної частки в ПАТ "Центренерго" завершились 31.12.2021, Фонд державного майна України не вчиняє жодних дій щодо приватизації державного пакету акцій ПАТ "Центренерго" у спосіб, встановлений законом (аукціон, викуп), і водночас Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) як центральний орган виконавчої влади прийняв розпорядження від 05.10.2020 №1215-р, яким передбачив реорганізацію, а не приватизацію ПАТ "Центренерго"), наявність правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить приписам статті 8, частини другої статті 19, частин першої і другої статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частин першої і другої статті 129-1 Конституції України) і тому не підлягає застосуванню (постанова Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №335/1961/23), Суд має задовольнити цю скаргу, визнати дії та бездіяльність державного виконавця протиправними і, застосувавши статті 129, 129-1 Конституції України як норми прямої дії, зобов'язати державного виконавця відновити виконавчі дії за провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832, накласти арешт та звернути стягнення на грошові кошти ПАТ "Центренерго" та/або третіх осіб, які мають заборгованість перед ПАТ "Центренерго".
14. Господарський суд Київської області ухвалою від 01.07.2025 у справі №911/553/22, яку Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 01.09.2025, скаргу ПрАТ "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС задовольнив частково:
- визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС щодо невчинення дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022 у справі №911/553/22, передбачених Законом "Про виконавче провадження";
- зобов'язав державного виконавця ВДВС усунути допущене порушення (поновити порушене право ПрАТ "Кінто" шляхом поновлення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832 та вчинення дій по примусовому виконанню наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022 у справі №911/553/22, передбачених Законом "Про виконавче провадження".
У задоволенні інших вимог скарги відмовив.
15. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення скарги стягувача мотивовані таким:
- державним виконавцем ВДВС правомірно та із дотриманням вимог положень Закону "Про виконавче провадження" та за наявності відповідних підстав і необхідних повноважень (станом на момент їх винесення) було винесено постанови від 05.09.2022 про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП №69755819, ВП №69756832 на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону "Про виконавче провадження", а самі постанови державного виконавця ВДВС від 05.09.2022 про зупинення виконавчих дій є такими, що відповідали вимогам законодавства України (станом на момент їх вчинення), оскільки боржник - ПАТ "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045) є господарським товариством, 78,288996% акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності;
- ураховуючи, що обов'язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов'язано відновлення виконавчих дій, а також сумніви щодо існування легітимної мети такого зупинення, колегія суддів доходить висновку, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії, з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств (висновок з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 у справі №335/1961/23);
- Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 26.06.2024 у справі №335/1961/23 постановив звернутися до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (відповідності Конституції України) пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження". Постановою Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024 вирішено звернутись до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо конституційності (відповідності Конституції України) пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження". 06.11.2024 за результатами розгляду вказаного подання Друга колегія суддів Першого сенату у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" відкрила конституційне провадження (справа №4/343 (24)), однак на час розгляду скарги ПрАТ "Кінто" на дії/бездіяльність державного виконавця ВДВС, питання конституційності зазначеного пункту ще не вирішено;
- враховуючи вищевикладене та висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у його постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, положення постанови Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024, а також те, що обов'язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов'язано відновлення виконавчих дій, значну тривалість процедури (понад 7 років) та бездіяльність держави в особі відповідних органів щодо забезпечення приватизації державного пакета акцій ПАТ "Центренерго" (понад 4 роки), що порушує права та інтереси позивача (стягувача) в частині належного виконання рішення суду у даній справі (порушення принципу правомірних, легітимних очікувань), суд дійшов висновку, керуючись нормами Конституції України як нормами прямої дії, що наявні всі правові підстави для поновлення органом державної виконавчої служби виконавчих проваджень ВП №69755819, ВП №69756832 та вжиття державним виконавцем виконавчих дій та заходів, направлених на подальше виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2022 у цій справі;
- суд не вбачає підстав для реалізації положень частини шостої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) з огляду на відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження (справа №4/343 (24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження";
- у зв'язку із тим, що позивач (стягувач) не зазначив достатніх обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача (стягувача) про забезпечення виконання рішення суду на даній стадії розгляду справи без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги. Розгляд заяв/клопотань.
16. ПАТ "Центренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду №911/553/22 від 01.09.2025 в частині задоволення скарги ПрАТ "КІНТО" і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПрАТ "КІНТО" в повному обсязі.
17. ПАТ "Центренерго" підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (пункт 12 частини першої статті 34, частини п'ятої статті 35, частини сьомої статті 35 Закону "Про виконавче провадження") та порушення норми процесуального права (частини шостої статті 11 ГПК). Також скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах №908/1525/16 від 07.12.2022, №910/22858/17 від 07.09.2022, №911/862/22 від 06.12.2023 (боржник ПАТ "Центренерго"); №911/223/22 від 27.11.2023 (боржник ПАТ "Центренерго"); №7/191-04 від 18.12.2024, №905/183/18 від 11.09.2020, №924/705/20 від 23.02.2023, №906/547/23 від 22.04.2024, №910/17385/19 від 22.03.2024, №904/11045/15 від 24.05.2023, №904/1182/20 від 17.01.2023, №906/136/23 від 15.05.2024, щодо застосуванням до правовідносин пункту 12 частини першої статті 34, частини п'ятої статті 35, частини сьомої статті 35 Закону "Про виконавче провадження".
18. ПрАТ "Кінто" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у справі №911/553/22. У разі відмови у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження, ухвалу Господарського суду Київської області від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 1.09.2025 у справі №911/553/22 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" без задоволення.
19. У відзиві, позивач, зокрема, зазначає таке:
- постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційних скаргах, стосуються правовідносин, які не є подібними зі справою 911/553/22, де:
1) приватизація єдиного (цілісного) майнового комплексу ПАТ "Центренерго" була проведена 30 років тому назад, у 1995 році. В державній власності залишився пакет акцій 78,289%. Решта акцій ПАТ "Центренерго" - 21,72% належить приватним інвесторам. Єдиний майновий комплекс належить товариству (ПАТ "Центренерго") на праві приватної власності;
2) з 2022 року припинено державою в особі уповноважених органів вчинення будь-яких дії щодо "приватизації" (конкурентного продажу на аукціоні) державного пакета акцій в ПАТ "Центренерго". Згідно розпорядження КМУ від 05.10.2020 №1215-р "Деякі питання утворення акціонерного товариства за участю державних вугледобувних підприємств" реалізується план реорганізації (об'єднання ПАТ "Центренерго" з державними шахтами; створення вертикально інтегрованої енергетичної компанії, до статутного капіталу якої буде передано державний пакет акцій в ПАТ "Центренерго");
3) не застосовувались пункт 11 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження", стаття 336 ГПК та статті 53 Закону "Про виконавче провадження", норми Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
- Верховний Суд у постанові від 24.06.2024 у справі №335/1961/23 сформував правовий висновок щодо неконституційності та незастосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" як такого, що суперечить статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України та порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Цей правовий висновок підтримано постановою Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024. З огляду на викладене державний виконавець та Суд не можуть керуватись вказаною нормою закону, як законною підставою зупинення та непоновлення вчинення виконавчих дій;
- судовий контроль через скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця є єдиним ефективним способом захисту права стягувачів в умовах, коли зобов'язання з виплати дивідендів та судові рішення не виконуються боржником ні добровільно (прострочено з 31.10.2021), тобто вже 4 років, ні примусово, а легітимність правової підстави зупинення вчинення виконавчих дій спростовується більш пізніми нормативно-правовими актами;
- в цій справі №911/553/22 не підлягає застосуванню правовий висновок щодо застосування норми права (пункт 12 частини першої статті 34, частини сьомої статті 35 Закону "Про виконавче провадження") у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №911/862/22 та від 27.11.2023 у справі №911/223/22: "приватизація ПАТ "Центренерго" триває; … державним виконавцем правомірно та із дотриманням вимог положень Закону України "Про виконавче провадження" та за наявності відповідних підстав і необхідних повноважень винесено постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону "Про виконавче провадження"." Підставами незастосування є неефективність та застарілість, зміни законодавства, необхідність урахування рішень Конституційного Суду України, Верховного Суду та ЄСПЛ, зміна у праворозумінні, пов'язана з розвитком принципів права (справедливість, добросовісність, розумність, рівність прав акціонерів);
- суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними і неконституційними не визнавались;
- щодо стверджуваного скаржником порушення судом частини шостої статті 11 ГПК, то воно спросовується тим, що суб'єктом права на конституційне подання до Конституційного Суду України є Верховний Суд (стаття 52 Закону "Про Конституційний Суд України"). Інші суди (судді) таким правом не наділені;
- зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 12 статті 34 Закону "Про виконавче провадження") не перешкоджає ПАТ "Центренерго" вибірково виконувати окремі рішення судів та окремі зобов'язання, наприклад, виплачувати дивіденди державі; а посадові особи компанії часто діють всупереч інтересам товариства, акціонерів та кредиторів, заподіюючи значні збитки;
- право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і суб'єктів господарювання, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
20. Також у відзиві на касаційну скаргу позивач просить розгляд касаційної скарги ПАТ "Центренерго" здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Позивач посилається на частину шосту статті 301 ГПК та вказує, що справа №911/553/22 має вагоме значення та значний суспільний інтерес з урахуванням тривалого зупинення виконавчих дій у значній кількості виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів з ПАТ "Центренерго".
21. Щодо клопотання ПрАТ "Кінто" про здійснення розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи, колегія суддів зазначає таке.
22. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Київської області від 01.07.2025 у справі №911/553/22 за скаргою ПрАТ "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черненко Алли Анатоліївни
23. Порядок розгляду касаційної скарги врегульовано статтею 301 ГПК, згідно з частиною першої якої у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
24. Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
25. Частиною шостою статті 301 ГПК передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
26. Частиною тринадцятою статті 8 ГПК унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
27. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що межі розгляду справи судом касаційної інстанції передбачені у статті 300 ГПК, згідно якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
28. Верховний Суд, в даному випадку не встановив підстав для розгляду касаційної скарги ПАТ "Центренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.07.2025 у справі №911/553/22 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позиція Верховного Суду
29. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).
30. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
31. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
32. Основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).
33. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частини перша, друга статті 129-1 Конституції України).
34. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону "Про виконавче провадження").
35. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону "Про виконавче провадження").
36. Відповідно до статті 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
37. У статті 26 Закону "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
38. Верховний Суд у постанові від 18.12.2024 у справі №7/191-04 зазначив, що в силу приписів вищезазначених положень законодавства, що регулює порядок вчинення виконавчих дій державним виконавцем, останній повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
39. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.
40. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження").
41. У випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації (частина сьома статті 35 Закону "Про виконавче провадження").
42. У питанні застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" суд касаційної інстанції враховує позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, згідно з якою:
- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 06.12.2023 у справі №911/862/22, від 22.04.2024 у справі №906/547/23);
- положеннями Закону "Про виконавче провадження" передбачено обов'язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 22.03.2024 у cправі №910/17385/19, від 06.12.2023 у справі №911/862/22);
- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (постанови від 24.05.2023 у справі №904/11045/15, від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 22.03.2024 у cправі №910/17385/19, від 15.05.2024 у справ №906/136/23);
- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника - державного підприємства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідність зупинення виконання таких дій на період відповідного включення, а пунктом 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" передбачено загальне правило щодо зупинення усіх виконавчих дій без розмежування окремих видів стягнення (постанови від 11.09.2020 у справі №905/183/18, від 23.02.2023 у справі №924/705/20).
43. Отже, пункт 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" покладає на виконавця обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій; до того ж, ця норма не містить жодного розмежування виконавчих проваджень, які мають бути зупинені, як і не визначає суті виконавчих дій (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №7/191-04).
44. Розглядаючи подану ПрАТ "Кінто" скаргу, суди попередніх інстанцій установили, що згідно з довідкою №97559 від 13.01.2023 Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" - боржник - ПАТ "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045) є господарським товариством, 78,288996% акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України.
45. Розпорядженням КМУ №358-р від 10.05.2018 "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 р." затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році згідно з додатком, серед яких визначено ПАТ "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045), 78,289% акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України.
46. Розпорядженням КМУ №36-р від 16.01.2019 "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності" затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено згідно з додатком, серед яких визначено ПАТ "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045), 78,289% акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України.
47. Наказом Фонду державного майна України №1275 від 23.07.2021 "Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" наказано прийняти рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу ПАТ "Центренерго", що становить 289 205 117 штук акцій; приватизувати державний пакет акцій ПАТ "Центренерго" шляхом продажу на аукціоні з умовами; затвердити план розміщення акцій ПАТ "Центренерго" згідно з додатком тощо.
48. Тобто суди встановили, що боржник - ПАТ "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045) є господарським товариством, 78,288996% акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
49. Отже, як вбачається із матеріалів виконавчих проваджень ВП №69755819, ВП №69756832 та встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем ВДВС правомірно та із дотриманням вимог положень Закону "Про виконавче провадження" та за наявності відповідних підстав і необхідних повноважень (станом на момент їх винесення) було винесено постанови від 05.09.2022 про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП №69755819, ВП №69756832 на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону "Про виконавче провадження", а самі постанови державного виконавця від 05.09.2022 про зупинення виконавчих дій є такими, що відповідають вимогам законодавства України, оскільки боржник - ПАТ "Центренерго" є господарським товариством, 78,288996% акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
50. Частиною п'ятою статті 35 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
51. Водночас суди попередніх інстанції не встановили настання обставин, визначених частиною сьомою статті 35 Закону "Про виконавче провадження", які є підставами для поновлення виконавчого провадження.
52. З огляду на викладене, з урахуванням наведених норм права та встановлених судами обставин, відмова державного виконавця у поновленні виконавчих проваджень є обґрунтованою, оскільки підстави, відповідно до яких виконавчі провадження були зупинені, не припинились.
53. Зазначене безпідставно не було враховано судами, як і відповідні, наведені вище, правові позиції Верховного Суду.
54. Доводи ПрАТ "Кінто", викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що у спірних правовідносинах процес приватизації ПАТ "Центренерго" є фактично припиненим та наразі має місце реорганізація, а не приватизація ПАТ "Центренерго", колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи виходять за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
55. Оцінивши наявні у справі докази, суди попередніх інстанцій не встановили наведених ПрАТ "Кінто" обставин. Водночас ПрАТ "Кінто" не скористалось правом подати касаційну скаргу з підстав незгоди з мотивувальними частинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 та ухвали Господарського суду Київської області від 01.07.2025, порушення норм процесуального права внаслідок ненадання оцінки наданим заявником доказам тощо.
56. Частинами першою, другою статті 300 ГПК встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Посилання ПрАТ "Кінто" на те, що наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду викладені щодо правовідносин, які не є подібними з тими, які виникли між сторонами у справі №911/553/22, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вказаних постановах узагальнено викладені висновки, зміст яких відображає правило про можливість державним органам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас наведені заявником відмінності у фактичних обставинах порівнюваних справ не впливають на застосування наведених загальних висновків до правовідносин, які виникли щодо виконавчих дій у справі №911/553/22.
58. Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом цього спору є питання щодо законності дій/бездіяльності державного виконавця, при його вирішенні суди мали досліджувати саме правомірність дій виконавця щодо примусового виконання рішення та в залежності від вказаних обставин вирішувати відповідний спір. Тоді як оцінка відповідності Конституції України та якості закону, який встановлює імперативний обов'язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, врахування обставин фактичного виконання судового рішення, не можуть бути самостійною підставою для задоволення відповідної скарги на дії виконавця у разі встановлення виконання такою посадовою особою імперативних вимог чинних нормативних актів.
59. У постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 17.09.2021 у справі №905/2999/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого чинне законодавство, зокрема Закон "Про виконавче провадження", встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.
60. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення скарги позивача на дії/бездіяльність державного виконавця ВДВС, оскільки суди не встановили порушень державним виконавцем будь-яких норм права як щодо зупинення виконавчих проваджень, так і щодо відмови у їх поновленні.
61. Водночас, посилання судів в обґрунтування висновку про задоволення скарги на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, яка дійшла висновку про те, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить приписам статті 8, частини другої статті 19, частин першої, другої статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України), колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.
62. Під час розгляду справи №908/1525/16 за скаргою на дії державного виконавця Велика Палата Верховного Суду вирішувала виключну правову проблему щодо забезпечення ефективності судового захисту прав стягувачів у правовідносинах із державними підприємствами, які тривалий час не виконують рішень судів про стягнення коштів у добровільному порядку та включені до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що зумовлює зупинення вчинення виконавчих дій відносно таких боржників на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII та унеможливлює виконання судових рішень про стягнення коштів із цієї категорії боржників за рахунок бюджету в порядку статті 4 Закону №4901-VI.
63. У межах зазначеної справи перед Великою Палатою Верховного Суду постали наступні питання: щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння майном (коштами); чи ґрунтувалося втручання у право мирного володіння майном на законі; чи переслідувало втручання у право мирного володіння майном (коштами) легітимну мету, що випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції; чи застосовні гарантії щодо виконання судових рішень, передбачені Законом №4901-VI, до державних підприємств, які включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; чи є встановлені законом обмеження щодо виконання судових рішень, боржником за якими є ЗДП "Кремнійполімер", пропорційними легітимній меті втручання у право кредитора цього підприємства на мирне володіння майном.
64. Вирішуючи вказану правову проблему та надаючи відповідь на наведені питання, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі №908/1525/16, зокрема, зазначила:
" 38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи як пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, так і пункту 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній на час закриття провадження у справі про банкрутство відповідача, є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача…
83. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації".
65. Верховний Суд виходить з того, що, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
66. Крім того господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
Аналогічні правові позиції Верховного Суду викладені, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі №914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
67. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про те, що під час вирішення цього спору підлягала застосування саме правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16.
68. Втім, в порушення статті 236 ГПК, суди попередніх інстанцій не врахували зазначену правову позицію під час розгляду скарги на дії/бездіяльність виконавця.
69. Посилання ПрАТ "Кінто" на існування відмінностей в обставинах справи №911/553/22 та справи №908/1525/16, не впливає на релевантність наведеної позиції, оскільки порівнювані відносини є подібними за змістовим критерієм.
70. Так, подібність правовідносин у правах №908/1525/16 та №911/553/22 заснована на: 1) спільному правовому регулюванні. Правовою підставою зупинення вчинення виконавчих дій є пункт 12 частини першої статті 34, частини п'ята, сьома статті 35 Закону "Про виконавче провадження"; 2) в обох справах предметом стягнення є грошові кошти, які з моменту набрання судовим рішенням законної сили є майном стягувача в розумінні статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції; 3) рішення суду не було виконано добровільно, накази пред'явлено до примусового виконання; 4) зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем оскаржено до суду.
71. Посилання заявника та судів попередніх інстанцій на постанову Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024 колегія суддів не вважає слушним, оскільки згідно з частиною шостою статті 13 Закону "Про судоустрій та статус суддів" суди при застосуванні норм права мають враховувати саме висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
72. Дійсно, Пленум Верховного Суду постановою №12 від 06.09.2024 постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження".
73. Відповідно до інформації із офіційного вебсайту Конституційного Суду України, ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі та станом на цей час справа розглядається Великою Палатою з 10.12.2024.
74. Разом з тим, наведену норму не визнано неконституційною.
75. Відповідно до статті 8 Конституції України закони та інші правові акти приймаються на основі Конституції України i повинні відповідати їй.
76. Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
77. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
78. Пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів.
79. Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
80. Отже, як вбачається з вищенаведених норм Конституції України, Закон, який прийнятий Верховною Радою України та підписаний Президентом України, набирає законної сили, і визнати його неконституційним може тільки Конституційний Суд України.
81. Однак, на теперішній час, Конституційним Судом України не була визнана неконституційною норма пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження", а тому відсутні підстави вважати дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій неправомірними.
82. До того ж, спірні правовідносини виникли також і щодо поновлення виконавчих проваджень та застосування положень частин п'ятої, сьомої статті 35 Закону "Про виконавче провадження", питання щодо неконституційності яких у спірних правовідносинах не постає.
83. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства, при цьому зупинив вчинення виконавчих дій з огляду на наявність імперативного обов'язку щодо вчинення таких дій. Крім того, установивши, що підстави, відповідно до яких виконавчі провадження були зупинені, не припинились, державний виконавець, згідно зі статтею 35 Закону "Про виконавче провадження", обґрунтовано відмовив у поновленні виконавчих проваджень.
84. Відповідно до закріпленого пунктом 3 частини першої статті 2 Закону "Про виконавче провадження" принципу законності виконавчого провадження, виконавець здійснює свою діяльність у відповідності до порядку, встановленого законом.
85. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
86. Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Водночас ця норма передбачає, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
87. Тобто рішення суду є обов'язковим до виконання, однак порядок такого виконання встановлюється саме законом.
88. З огляду на викладене, оскільки на час розгляду скарги на дії/бездіяльність виконавця у попередніх судових інстанціях та на час здійснення касаційного перегляду, спеціальні норми, які регулюють спірні правовідносини, а саме положення пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження", не скасовані та не визнанні неконституційними, такі норми підлягають застосуванню як виконавцем, так і судами.
89. При цьому колегія суддів враховує, що стаття 91 Закону "Про Конституційний Суд України" передбачає, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
90. Тобто до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність пункту 12 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" відповідна норма Закону є чинною та відповідно до принципу законності підлягала застосуванню державним виконавцем.
91. Посилання скаржника на відсутність ефективного способу захисту права стягувачів у спірних правовідносинах колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16 стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення від відповідача тоді, коли приватизація завершиться. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням позивач може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
92. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
93. Згідно з частинами першої, третьої статті 311 цього ж Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
94. З огляду на викладені вище висновки колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 12 частини першої статті 34, частину сьому статті 35 Закону "Про виконавче провадження", порушили статтю 236 ГПК, у зв'язку з чим судові рішення в частині вимог скарги ПрАТ "Кінто" про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ВДВС щодо невчинення дій з примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022, а також в частині зобов'язання державного виконавця ВДВС усунути допущене порушення (поновити порушене право ПрАТ "Кінто" шляхом поновлення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832 та вчинення дій по примусовому виконанню наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022 у справі №911/553/22, передбачених Законом "Про виконавче провадження"), підлягають скасуванню з прийняттям у цих частинах нового рішення про відмову в задоволенні скарги ПрАТ "Кінто".
95. В інших частинах скарга ПрАТ "Кінто" на дії/бездіяльність державного виконавця не є предметом касаційного оскарження.
Щодо розподілу судового збору
96. Відповідно до частини чотирнадцятою статті 129 ГПК якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
97. За загальним правилом розподілу судового збору стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд відшкодовує сплачений нею судовий збір за рахунок іншої сторони.
98. Як вбачається з матеріалів, звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "Центренерго" сплатило 2 422,40 грн судового збору.
99. Разом з тим, пунктом 19 частини другої статті 3 Закону "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
100. Оскільки при зверненні до Суду з цією касаційною скаргою ПАТ "Центренерго" не мав сплачувати судовий збір, у Суду відсутні підстави відшкодовувати понесені ПАТ "Центренерго" судові витрати зі сплати судового збору за рахунок іншої сторони.
101. Водночас ПАТ "Центренерго" має право повернути помилково сплачений судовий збір в порядку, визначеному статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству "Кінто" у задоволенні клопотання про здійснення розгляду справи №911/553/22 з повідомленням (викликом) учасників справи.
2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити.
3. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.07.2025 у справі №911/553/22 в частині задоволення вимог скарги б/н від 08.11.2024 (вх. №4013 від 11.11.2024) Приватного акціонерного товариства "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:
1) визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій з примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022 у справі №911/553/22, передбачених Законом "Про виконавче провадження";
2) зобов'язання державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право Приватного акціонерного товариства "Кінто" (ідентифікаційний код 16461855)) шляхом поновлення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832 та вчинення дій по примусовому виконанню наказів Господарського суду Київської області від 26.08.2022 у справі №911/553/22, передбачених Законом України "Про виконавче провадження").
4.Ухвалити щодо наведених у пункті 3 резолютивної частини цієї постанови вимог скарги б/н від 08.11.2024 (вх. №4013 від 11.11.2024) Приватного акціонерного товариства "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) нове рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець