06 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/918/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О., Михальської Ю.Б.
від 02.09.2025
та на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Сокуренко Л.В.
від 22.05.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»
про стягнення 2 175 725, 33 грн,
за участю представників:
від позивача: Колток О.М.,
від відповідача: Пустовіт Ю.Ю., Колісник В.А.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» про стягнення 2 175 725, 33 грн, з яких: 1 557 834,25 грн пеня та 617 891,08 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4600006859 від 09.12.2022 та додаткових угод до нього в частині своєчасного виконання робіт.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
09.12.2022 за результатами публічної закупівлі UА-2022-11-09-010793-а (публічно доступна за адресою в мережі Інтернет https://prozorro.gov.ua/tcnder/UA-2022-l 1-09-010793-а), яка оприлюднена на платформі Рrоzоrrо 09.11.2022, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (далі - підрядник, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг №4600006859 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Калинівка) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток №2) становить: 24 103 032,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 4 017 172,00 грн.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством.
Оплата за цим договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджуються актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3 (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання договору з обов'язковим дотриманням погодженого з замовником графіку виконання робіт (додаток № 3).
Згідно з п. 4.2. договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата їх прийняття замовником в порядку передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (п. 4.3. договору).
За умовами п. 4.4. договору місце виконання робіт - ГРС Калинівка, м.Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 5.2. договору акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.
За змістом п. 6.2. договору підрядник виконує передбачені цим договором роботи зі своїх матеріалів та обладнання, доставку якого до місця виконання робіт підрядник здійснює власним транспортом та за свій рахунок.
Згідно з пп. 6.18., 6.19. договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором. Замовник приймає повністю виконані (завершені) роботи. Невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником, вважається невиконанням робіт в цілому. В цьому випадку замовник має право вимагати повернення грошових коштів, якщо вони були сплачені за роботи, та вимагати відшкодування в повному обсязі понесених збитків.
Пунктами 7.3.1., 7.3.6. договору закріплено обов'язок підрядника виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації; передати замовнику у передбаченому законодавством та цим договором порядку завершені роботи.
У пункті 8.1. договору сторонами узгоджено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
За змістом п. 8.2. договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вказану у п. 8.1. договору обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 8.3. договору).
Відповідно до п. 8.4. договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
Згідно з п. 10.2. договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Відповідно до пп. 11.1., 11.2. договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Пунктом 14.4. договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі» або в іншому нормативно-правовому документі, що визначає підстави для зміни істотних умов договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 14.6. договору).
За змістом п. 14.15. договору додатками до цього договору, що є його невід'ємною частиною. є: технічні, якісні та кількісні характеристики (додаток №1), договірна ціна (додаток №2), графік виконання робіт (додаток №3).
Відповідно до змісту додатку №2 договірна ціна на будівництво: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Калинівка), що здійснюються в 2022 році, складена в поточних цінах станом на 02.12.2022, складає в загальному розмірі 24 103 032,00 грн з ПДВ. Договірна ціна є твердою.
Графіком виконання робіт (додаток №3) сторони погодили, що з моменту укладення договору: І етап робіт - обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації мають бути завершені протягом 120 днів; ІІ етап робіт - виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи мають бути завершені протягом 300 днів; ІІІ етап робіт - пусконалагоджувальні роботи мають бути завершені протягом 365 днів.
07.11.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони дійшли згоди внести такі зміни до договору.
Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 до договору, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток № 2) становить: 24 102 996,35 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 4 017 166,06 грн.
Технічні, якісні та кількісні характеристики (додаток №1) та договірну ціну (додаток №2) викладено в редакції додаткової угоди №1 до договору.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди №1, всі інші умови договору залишились без змін і сторони підтвердили по них свої зобов'язання.
Як зазначив позивач, виходячи з погоджених у графіку виконання робіт (додаток №3) строків виконання окремих етапів робіт, І етап мав бути завершений до 08.04.2023, ІІ етап мав бути завершений до 05.10.2023, ІІІ етап робіт, як і роботи за договором в цілому, мали бути повністю виконані і здані замовнику не пізніше 11.12.2023 (враховуючи те, що 09.12.2023 припало на суботу). Отже, за доводами позивача, роботи за договором мали бути виконані підрядником у період з 09.12.2022 по 11.12.2023.
Проте, як зазначив позивач, вперше про отримання дозволу відповідно до п. 7.3.3. договору відповідач звернувся із необхідним пакетом документів із заявою від 16.01.2023, тобто через місяць від домовленого строку.
За твердженням позивача підрядником, на виконання умов договору, за сформованими актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) передано замовнику виконані роботи на загальну суму 23 717 881, 77 грн у такі строки:
- 01.05.2023 підрядником передано замовнику роботи по І етапу відповідно до акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) №53 від 01.05.2023. Загальна вартість переданих робіт склала 109 841, 17 грн;
- 29.09.2023 підрядником передано замовнику частину робіт по ІІ етапу відповідно до акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року №1 від 29.09.2023, до якого долучено акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 29.09.2023, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2023 року від 29.09.2023. Загальна вартість переданих робіт склала 2 465 064,72 грн;
- 04.12.2023 підрядником передано замовнику частину робіт ІІ етапу відповідно до акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року №1 від 04.12.2023, до якого долучено акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 04.12.2023, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 04.12.2023. Загальна вартість переданих робіт склала 12 315 960, 54 грн;
- 29.03.2024 підрядником передано замовнику частину робіт по ІІ етапу відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року від 29.03.2024, до якого долучено акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 29.03.2024, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року від 29.03.2024. Загальна вартість переданих робіт склала 7 188 693,84 грн;
- 16.08.2024 підрядником передано замовнику частину робіт по ІІ етапу і ІІІ-й етап робіт відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року №1 від 16.08.2024, до якого долучено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2024 року від 16.08.2024. Загальна вартість переданих робіт склала 1 415 816,71 грн;
- 29.11.2024 підрядником передано замовнику частину робіт по II етапу відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року №1 від 29.11.2024, до якого долучено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2024 року від 29.11.2024. Загальна вартість переданих робіт склала 222 504,79 грн.
05.12.2024 між замовником та підрядником складено акт про завершення робіт по договору, яким сторонами закріплено згоду щодо завершення робіт та про те, що різниця між обумовленою договором загальною вартістю робіт та фактичною загальною вартістю робіт зумовлена уточненням обсягів робіт. Копії зазначених вище актів наявні в матеріалах справи.
Суд першої інстанції встановив, що наявні в матеріалах справи акти та довідки про вартість виконаних будівельних робіт підписані уповноваженими представниками сторін кваліфікованими електронними підписами відповідно до розділу 13 договору без будь-яких зауважень та заперечень.
З огляду на наведене вище, за твердженням позивача, є очевидним факт порушення підрядником строків виконання робіт по договору: по І етапу - прострочено виконання на 23 календарні дні; по ІІ етапу - прострочено виконання на 59, 175, 316 і 421 календарні дні відповідно до актів; по III етапу - прострочено виконання на 251 календарний день, що є підставою для застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем окремих етапів робіт згідно графіку виконання робіт (додаток №3).
Щодо направлення на адресу відповідача претензій та його відповідей позивач зазначив, що у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт по І етапу на 20 календарних днів за актом №53 від 01.05.2023 (при узгодженому сторонами строку виконання етапу робіт не пізніше 10.04.2023, які фактично були виконані 01.05.2023), на його адресу відповідача було направлено претензію №8 (вих. №ТОВВИХ-23-14740 від 17.10.2023) на суму 2 196,82 грн.
Вказана вимога була задоволена відповідачем 27.10.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №1810 від 27.10.2023 на суму 2 196, 82 грн із призначенням платежу «пеня та штраф за порушення строків виконання робіт зг. претензії №8. Договір №4600006859 від 09.12.2022».
Відповідач направив на адресу позивача лист №463 від 22.08.2023 щодо настання обставин непереборної сили, в якому повідомив позивача, що починаючи з 14.08.2023 для нього настали форс-мажорні обставини (через часті повітряні тривоги товариство вимушено зупиняти роботи), які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов'язань за укладеними з позивачем договорами, у тому числі і за спірним договором.
Позивач листом від 24.08.2023 №ТОВВИХ-23-11640 повідомив відповідача про необхідність дотримання визначеного договором порядку сповіщення сторонами одне одного про настання обставин непереборної сили та роз'яснено, що у разі надання відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, такий сертифікат буде розглянутий належним чином.
Відповідач направив на адресу позивача лист №483 від 28.08.2023 щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зазначив, що виходячи з умов укладених договорів, у тому числі і за спірним договором, та законодавства у сфері засвічення форс-мажорних обставин, єдиним органом, уповноваженим на засвідчення факту настання форс-мажорних обставин є Торгово-промислова палата України. У листі відповідачем викладено додаткові обґрунтування щодо настання форс-мажорних обставин, які відповідач просив врахувати, а також врахувати виключні повноваження Торгово-промислових палат України щодо засвічення та підтвердження форс мажорних обставин, зокрема для ТОВ «Норма Плюс» у якості підрядника за відповідними зобов'язаннями перед позивачем.
08.12.2023 позивачем, у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт по ІІ етапу, на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату штрафних санкцій у розмірі 1 588 758, 91 грн (вих. №ТОВВИХ-23-17770 від 08.12.2023) у зв'язку із простроченням виконання робіт на суму 12 315 960,54 грн на 59 календарних днів згідно акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт №1 від 04.12.2023. Проте, як зазначив позивач, відповідач відмовився задовольнити вказану вимогу позивача.
Відповідач листом №704 від 11.12.2023 повідомив позивача про продовження дії форс-мажорних обставин, до якого надано сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4695 від 11.12.2023, а також повідомлено про затримки виконання зобов'язань контрагентами позивача, що впливає на затримку виконання зобов'язань. Крім того, відповідачем запропоновано укладення додаткової угоди про продовження терміну виконання зобов'язань у зв'язку із наведеними обставинами.
12.12.2023 відповідач направив позивачу відповідь на вимогу про сплату штрафних санкцій №705, в якій зазначив, що строк дії форс-мажорних обставин триває з 14.08.2023 по 11.12.2023. Відповідач наголосив на дотриманні ним порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин разом з відповідними сертифікатами ТТП відповідно до пп. 8.1., 8.2., 8.4. договору. Відповідач у листі вважав, що у ТОВ «Норма Плюс» відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору та доведено вплив форс-мажорних обставин на стан сторін договірних відносин. Відповідач наголосив на виконання зазначених у листі робіт у визначений договором термін із врахуванням наданих відповідачем сертифікатів та запропоновано відкликати вимогу про стягнення санкцій, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин.
18.12.2023 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції на підставі п. 10.12.1. договору №4600006859 від 09.12.2022 шляхом утримання суми штрафних санкцій з суми, яка підлягає сплаті за умовами договору на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт №1 від 04.12.2023 та акта вартості устаткування до нього.
19.12.2023 позивачем направлено на адресу відповідача лист вих. №ТОВВИХ-23-18392, яким повідомлено останнього про неприйняття наданого ним Сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4695 від 11.12.2023 у зв'язку із його необґрунтованістю та некоректністю, а також відхилив пропозицію відповідача щодо продовження строків виконання робіт та терміну дії договору через вплив форс-мажорних обставин.
10.04.2024 відповідач направив позивачу лист вих. №137 щодо зупинення виконання робіт, до повного виконання замовником своїх зобов'язань, в якому відповідач, керуючи п. 7.4.3. договору, повідомило про зупинку своїх зобов'язань за договором допоки з боку позивача не буде сплачено повної ціни виконаних робіт за актами приймання-передачі робіт, а також повернуто грошової суми за банківською гарантією №30133 від 07.12.2022.
Позивач листом №ТОВВИХ-24-5826 від 17.04.2024 повідомив відповідача про відсутність підстав для призупинення виконання робіт по договору.
09.05.2024 відповідач направив позивачу лист вих. №181 про припинення виконання робіт до виконання замовником зобов'язань в частині повної оплати виконаних робіт та повернення банківської гарантії.
13.05.2024 позивач направив відповідачу претензію №12 (№ТОВВИХ-24-7136) на суму 1 761 229, 99 грн у зв'язку із прострочення виконання робіт на суму 7 188 693, 84 грн на 175 календарних днів за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року від 29.03.2024 та актом вартості устаткування від 29.03.2024.
Відповідач направив позивачу відповідь на претензію №12 (лист вих. №304 від 24.06.2024), в якій заявлено про відмову від виконання вимоги про сплату штрафних санкцій та зазначено про те, що прострочення мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили.
31.10.2024 позивач направив відповідачу претензію №14 (№ТОВВИХ-24-16629) на суму 356 785, 81 грн у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт II і ІІІ етапів за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року №1 від 16.08.2024.
13.12.2024 відповідач направив позивачу відповідь на претензію №14 (лист вих. №696 від 13.12.2024), в якій заявлено про відмову від виконання вимоги про сплату штрафних санкцій та зазначено про те, що прострочення мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили. Разом з листом відповідач направив позивачу копії сертифікатів Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3200-23-4695 від 11.12.2023, №3200-24-0386 від 21.02.2024, №3200-24-2241 від 09.12.2024 та копію висновку Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин.
16.01.2025 позивач направив відповідачу претензію №17 (№ТОВВИХ-25-840) на суму 56 293, 72 грн у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт II етапу за актом приймання виконаних будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року №1 від 29.11.2024 на 420 календарних дні.
Як зазначив позивач, штрафні санкції за вказаними вище претензіями №12 від 13.05.2024, №14 від 31.10.2024 та №17 від 16.01.2025 залишаються несплаченими до цього часу.
При цьому, щодо підстав відхилення повідомлення підрядника про форс-мажор позивач зазначив, що 22.08.2023 підрядником на адресу замовника було направлено лист №463 щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для ряду укладених договорів, зокрема і того, який є предметом судового розгляду в цій справі, а також подальші листи про продовження дії форм-мажорних обставин.
За твердженням позивача, за змістом наданого позивачу сертифікату №3200-23-4695, виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою (вих. №749/03.23 від 11.12.2023), ТОВ «Норма Плюс» позбавлена можливості належного виконання робіт за договором протягом 365 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю послуг №4600006859 від 09.12.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок, загальної військової мобілізації, військових дій, введення комендантської години, постійних масованих ракетних та артилерійських обстрілів, повітряних тривог, що унеможливили виконання роботи тривалий час та стали перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності, зрив термінів постачання сировини і обладнання. Як зазначив позивач, усі ці обставини, за текстом зазначеного вище сертифікату, мали місце для відповідача у період з 14.08.2023 і тривали станом на дату його видачі. Разом із тим, позивач звернув увагу, що сам підрядник у листі №463 від 22.08.2023 вказує про те, що станом на 22.08.2023 усі зазначені обставини тривали протягом 525 днів - з 24.02.2022, у той час як відповідач до 13.08.2023, у тому числі під час укладення договору, на такі обставини не посилався. Позивач вважає, що жоден отриманий від відповідача та згаданий вище документ не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, ТОВ «Норма Плюс» було позбавлено можливості виконати свої зобов'язання за договором. Більше того, на думку позивача, з наданих відповідачем документів, які підтверджують часткове виконання ним робіт за договором у період, окреслений у сертифікаті ТТП (з 14.08.2023), спростовує неможливість виконання зобов'язань підрядника за договором, у зв'язку із чим обставини, на які посилається відповідач, не є форс-мажорними та не можуть бути підставою для укладення додаткових угод про продовження строків виконання робіт чи звільнення підрядника від відповідальності за їх порушення. Також, позивач зауважив, що договір між сторонами укладено вже після початку збройної агресії російської федерації проти України, у зв'язку із чим такі обставини та їх наслідки не були надзвичайними чи непередбачуваними для сторін договору, а тому ТОВ «Норма Плюс» мало це врахувати і вжити усіх заходів для належного його виконання.
У зв'язку із відмовою замовника від визнання дії обставин непереборної сили, про настання якої підрядником повідомлено листом №463 від 22.08.2023, ТОВ «Норма Плюс» звернулось до суду із позовом про зміну умов договору та скасування застосованої замовником оперативно-господарської санкції.
Суд першої інстанції встановив, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/332/24 за позовом ТОВ «Норма Плюс» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про внесення змін до договору №4600006859 від 09.12.2022 щодо надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів, шляхом укладання додаткової угоди (внесення змін до п. 4.1., 10.9.3., 11.1. договору та графіку виконання робіт (додаток №3) в частині строків виконання робіт та його окремих етапів) та скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 1 588 758, 91 грн, застосованих ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Норма Плюс» за несвоєчасне виконання робіт.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінилися з 14.08.2023 через обставини непереборної сили (посилення ворожих атак/обстрілів, часті сигнали повітряної тривоги, здійснення мобілізаційних заходів щодо працівників товариства, порушення строків виконання зобов'язань контрагентами позивача з аналогічних форс-мажорних підстав), на підставі яких позивач має право вимагати у відповідача внесення змін до договору про закупівлю послуг та додатку №3 до нього як в частині продовження строків виконання зобов'язань, так і в частині збільшення строку дії договору на підставі п. 8. договору, ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та ураховуючи які відповідач неправомірно застосував до позивача оперативно-господарські санкції за порушення строків виконання робіт, передбачені п. 10.12.1. договору, у вигляді утримання нарахованих на підставі п. 10.2. договору штрафних санкцій в загальному розмірі 1 588 758, 91 грн з сум, які підлягали виплаті позивачу за виконані роботи.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/332/24 від 01.04.2024, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2024, у позові відмовлено повністю.
Суд першої інстанції, з чим погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що договір сторони уклали уже під час дії воєнного стану та запровадження мобілізаційних заходів, наслідки чого позивач мав враховувати під час підписання договору, а зазначені позивачем обставини непереборної сили, що виникли з 14.08.2023, існували на момент вчинення правочину, і позивач не довів, що такі обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку. Крім того, зазначив, що Закон №922-VIII не передбачає випадків обов'язкового продовження строку дії договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, на вимогу однієї зі сторін, в тому числі шляхом звернення до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо внесення змін у договір відповідно до ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII та, як наслідок, скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих відповідачем. При цьому суд звернув увагу, що недодержання своїх обов'язків контрагентом позивача не вважається підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язання, що слідує з приписів ч. 2 ст. 617 ЦК України.
З огляду на наведені вище висновки суду, позивач вважає, що замовником обґрунтовано відхилено покликання підрядника на сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-4695 від 11.12.2024. У подальшому, як зазначив позивач, підрядником в рамках судового розгляду справи №910/332/24 надано до суду копію сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-0386 від 21.02.2024, яким засвідчено ті самі обставини, однак з подовженим терміном їх дії, який не враховано з тих же підстав, що і попередні. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що підстави для звільнення ТОВ «Норма Плюс» від відповідальності за допущене ним прострочення з підстав наявності форс-мажорних обставин відсутні.
З урахуванням зазначеного вище, враховуючи прострочення відповідачем зобов'язання за договором в частині виконання робіт у погоджений сторонами графік (додаток №3), а також відсутністю форс-мажорних обставин, які унеможливили належне виконання відповідачем зобов'язань за договором та є підставою для звільнення від відповідальності, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідача на підставі п.10.2. договору 1 557 834,25 грн пені та 617 891,08 грн штрафу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Київської області рішенням від 22.05.2025 у справі №911/918/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 1 206 045,66 грн пені, 617 891,08 грн штрафу та 27 359,05 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішення обґрунтовані тим, що відповідач належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання за договором № 4600006859 від 09.12.2022 не надав, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 206 045,66 грн пені та 617 891,08 грн штрафу нормативно та документально доведені, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі № 911/918/25, в частині відмови у стягненні частини пені у розмірі 351 788,59 грн, у якій просило скасувати судові рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржником зазначено, що судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості у зв'язку із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права (ст.ст. 3, 6, 627, 611, 549, 846, 883 ЦК України), що спричинено неврахуванням висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, які викладено у постанові від 24.01.2020 по справі № 910/3362/18.
Також вказав на помилковість та просив відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24 (як найбільш свіжої) та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 (як найвищої в ієрархії актуальних постанов з окресленого питання) щодо застосування ст. 837 ЦК України, який враховано судами попередніх інстанцій, оскільки такий висновок порушує засадничий принцип свободи договору та суперечить положенням ст.ст. 3, 6, 627, 611, 837, 846, 883 ЦК України, а також є вибірковим та викривленим цитуванням постанови від 24.01.2020 по справі № 910/3362/18.
Касаційна скарга також містить клопотання про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відступ від раніше сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 837, 875 ЦК України про настання відповідальності підрядника за прострочення виконання робіт в цілому, а не за прострочення виконання окремих частин робіт. Вважає, що такий висновок не узгоджується із принципами свободи та обов'язковості договору, а також рядом інших положень цивільного законодавства, в тому числі ст.ст. 549, 611, 846, 883 ЦК України. Вказує, що такий висновок був викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, та повсякчас використовується судами різних інстанцій, у тому числі у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24 та в оскаржуваних рішеннях. Такий висновок не спрямований на впровадження принципів законності і обов'язковості договору та має ознаки довільного тлумачення окремих норм закону без урахування впровадженого законодавцем контексту.
Вирішення цього клопотання буде здійснено під час розгляду справи по суті.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити. Судові витрати відповідача покласти на скаржника. Зазначив, що загальна попередня сума витрат на правову допомогу складає 33 000 грн, докази на підтвердження яких будуть подані до суду протягом п'яти днів з моменту ухвалення рішення касаційним судом.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду виключно в частині відмови у стягненні частини пені у розмірі 351 788,59 грн.
В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України не є предметом касаційного перегляду.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування доводів касаційної скарги поданої на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником зазначено, що мотивуючи рішення в частині визначення обсягу договірної відповідальності, судами попередніх інстанцій відповідальність підрядника за умовами договору у вигляді штрафних санкцій настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт в межах основного договору. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, від 12.09.2019 у справі №911/2360/18, від 25.02.2020 у справі №910/3920/18, від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24, а також Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/22058/17).
Непоодиноким є також використання зазначеної позиції в наступному формулюванні: «Виходячи зі змісту положень ст. 875 ЦК України, положень договору та загальних правил нарахування неустойки, вона застосовується за порушення строків виконання підрядних робіт у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення виконання окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов'язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.».
Наведена аргументація неодноразово застосовувалася судами у якості узгодженої та усталеної практики Верховного Суду щодо застосування ст. 837 або ж ст. 875 ЦК України (справи № 910/15475/24, 910/15480/24, 910/15481/24, 911/728/18, 910/11943/24, 910/15744/24 та багатьох інших).
На думку скаржника такий висновок є хибним per incuriam (з лат. «через недогляд»), оскільки зроблений через несистемне тлумачення правової природи підряду як у цілому, так і в частині будівельного підряду.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За змістом частини 4 зазначеної статті, будівельний підряд є окремим видом договорів підряду, а тому до правовідносин будівельного підряду застосовуються також статті параграфу 1 «Загальні положення про підряд».
За договором будівельного підряду, відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
За ч.1 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Зі змісту ст. 883 ЦК України є очевидним передбачення законодавцем можливості застосування до підрядника договірної відповідальності за прострочення передання робіт замовнику, включаючи за порушення строків виконання окремих робіт.
Відтак, висновок Верховного Суду про настання відповідальності підрядника за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт в межах основного договору, фактично суперечить чинному закону, що є недопустимим.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такі правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).
Верховний Суд відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду, зокрема, є: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Водночас скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідності відступлення від висновку, викладеного в наведених ним постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24 та від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 (об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.
Наведені у касаційній скарзі доводи позивача фактично зводяться лише до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення терміну настання відповідальності підрядника за несвоєчасне виконання робіт, тоді як висновки судів попередніх інстанцій з цього приводу узгоджуються з висновками Верховного Суду у справах № 910/3385/24 та № 910/22058/17 у подібних правовідносинах і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.
З огляду на повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів відхиляє доводи позивача, адже з моменту винесення Верховним Судом постанов від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 та від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24 не відбулося змін у законодавстві та правозастосуванні у справах з подібними правовідносинами.
Більш того, таке правозастосування послідовно підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.08.2025 у справі № 910/15480/24 та від 28.08.2025 у справі № 910/15007/24, від 30.09.2025 у справі № 910/932/25 тощо, у яких Верховний Суд виснував, що "за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт".
Умови договору не містять прив'язки до порушення підрядником окремих етапів робіт, тобто погоджені сторонами умови договору у частині відповідальності підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачали можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт.
Оператор ГТС у справах №№ 910/15480/24, 910/15007/24 також просив Верховний Суд відступити від висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 та у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24, але суд касаційної інстанції не знайшов підстав для відступлення. При цьому Верховний Суд зауважив на тому, що норма частини третьої статті 883 ЦК України не змінює і не спростовує правовий висновок Верховного Суду, викладений у справах №№ 910/22058/17, 910/3385/24 з огляду на те, що не є нормою закону, яка передбачає сплату неустойки саме за порушення підрядником окремих етапів робіт, а врегульовує інші випадки.
З огляду на викладене, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.
У зв'язку з цим не підлягає задоволенню клопотання позивача про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду для вирішення питання про відступ від раніше сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 837, 875 ЦК України про настання відповідальності підрядника за прострочення виконання робіт в цілому, а не за прострочення виконання окремих частин робіт, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, як таке, що не відповідає вимогам частини 2 статті 302 ГПК України.
Не знаходять свого підтвердження і наведені скаржником у касаційній скарзі доводи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 по справі № 910/3362/18, відповідно до яких об'єднана палата Касаційного господарського суду, відступаючи від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/3554/18, виснувала про те, що відсутність у договорі підряду окремо погоджених строків виконання кожного з видів (етапів) робіт та їх вартості не позбавляє позивача права на застосування до боржника відповідальності передбаченої договором, виходячи з загальної вартості невиконаних робіт та з урахуванням загального терміну їх виконання.
У цій справі № 910/3362/18 Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не дослідили передбаченого договором та календарним планом-графіком строку виконання робіт, загальної вартості робіт по договору та здійсненої оплати вартості виконаних робіт, що унеможливило встановлення залишку суми невиконаних робіт для нарахування пені та штрафу через невиконання цієї частини робіт.
Тобто Верховний Суд підтвердив право замовника на застосування до підрядника відповідальності за порушення строку виконання робіт, виходячи з загальної вартості невиконаних робіт та з урахуванням загального терміну їх виконання, і постановлені у цій справі № 911/918/25 рішення судів попередніх інстанцій наведеним висновкам не суперечать.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розгляне заяву відповдача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після подання заявником відповідних доказів, які мають бути подані протягом п'яти днів після ухвалення даного судового рішення.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява буде залишена без розгляду.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у задоволенні клопотання про передачу справи № 911/918/25 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі № 911/918/25 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Кролевець