06 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 920/1245/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду Сумської області
у складі судді Резніченко О.Ю.
від 09.12.2024
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю., Барсук М.А.
від 03.09.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень»
про стягнення 3 384 480,00 грн,
за участю представників:
від позивача: Колток О.М.,
від відповідача: Трощинська С.М.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» про стягнення 3 384 480,00 грн, з яких 2 423 520,00 грн пеня, 960 960,00 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів в частині своєчасної поставки цього товару.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» (Постачальник) укладено Договір №4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).
Відповідно до умов пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Насоси та компресори (Станції компресорні гвинтові пересувні)» (далі-Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі Специфікація), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі Товари.
Пунктом 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються в Специфікації.
Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна цього Договору становить: 27280000,00 грн (двадцять сім мільйонів двісті вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ 5456000,00 (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.). Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 32736000,00 грн (тридцять два мільйони сімсот тридцять шість тисяч гривень 00 коп.).
Відповідно до п. 3.3. Договору ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації.
Відповідно до п. 5.1. Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється на підставі письмових заявок від Покупця, які є невід'ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу Постачальника, зазначену в п. 14.12 цього Договору. Датою отримання заявки Постачальником вважається дата надіслання відповідного повідомлення Покупцем. Оригінали Заявок надсилаються Покупцем поштою на адресу Постачальника, вказану в розділі 15 цього Договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур'єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки Постачальником надіслані електронною поштою Заявки мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін і можуть бути поданні до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися Сторонами.
Згідно зі Специфікацією строки поставки Товарів зазначаються кількістю календарних днів та становлять - 210 календарних днів з дати отримання Постачальником заявки.
Відповідно до матеріалів справи Заявку було отримано Відповідачем електронною поштою 16.03.2023. З огляду на викладене, кінцева дата поставки Товарів - 12.10.2023.
Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання Покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14. цього Договору та передачі Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; переліченні документи повинні бути наданні Постачальником одночасно із здійсненням поставки Товару): видаткової накладної (п.п. 5.8.1.); технічний паспорт (на кожну одиницю виробу) (п.п.. 5.8.2.); гарантійний талон (п.п. 5.8.З.); товарно-транспортної накладної (п.п. 5.8.4.); рахунку-фактури (п.п. 5.8.5.); інструкція (настанова) з експлуатації та порядку технічного обслуговування виробу (на кожну одиницю виробу) або інший/-і документ/ти (на кожну одиницю виробу) виданий/-ні виробником або його офіційним представником, який/-і повинен/-і містити всю необхідну інформацію, що зазначається в перелічених вище документах та в повному обсязі підтверджувати запропоновані Учасником технічні, якісні та кількісні характеристик предмета закупівлі (п.п. 5.8.6.).
Пунктом 5.14. Договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.
Відповідно до п.п. 6.3.1. Договору Постачальник зобов'язується забезпечити поставку Товарів у строки, встановленні цим Договором.
Між Сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 від 21.03.2023 до Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), відповідно до якої внесено зміни до п.12.1 Договору та викладено його в наступній редакції:
« 12.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 12 жовтня 2023 (включно), а в частині розрахунків до їх повного виконання.»
Пунктом 12.2 Договору встановлено, що закінчення терміну (строку) дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Відповідальність Сторін обумовлена в розділі 7 Договору.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з пунктом 7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.
Сплата пені та/або штрафу не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань за цим Договором.
На думку позивача, відповідач прострочив поставку товарів за актами №29 від 22.03.2024 на 161 день, №326 від 26.03.2024 на 165 днів, №1 від 12.04.2024 на 179 днів. При цьому, позивач визначає кінцевою датою поставки товару 12.10.2023.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Сумської області рішенням від 09.12.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 856 627 грн 20 коп. пені, 354 816 грн 00 коп. штрафу, 22 714 грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору. Клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% задовольнив частково. Зменшив розмір штрафних санкцій на 20%. У позові у частині стягнення 1 352 736 грн 00 коп. пені та 517 440 грн 00 коп. штрафу відмовив. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 052 грн 64 коп. поклав на позивача.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.09.2025 рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 у справі № 920/1245/24 скасував в частині відмови у стягненні пені у розмірі 214 156,80 грн та штрафу у розмірі 88 704,00 грн. Прийняв у цій частині нове рішення, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 214 156,80 грн пені, 88 704,00 грн штрафу. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 у справі № 920/1245/24 залишив без змін. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 5 451,49 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд помилково покладає на позивача обов'язок доведення понесених збитків для стягнення штрафних санкцій в повному розмірі, оскільки обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. При цьому штрафні санкції прямо передбачені умовами договору, а сторони, укладаючи його, могли передбачити можливість настання для себе несприятливих наслідків та, за власним розсудом, погодити або скоригувати їхній розмір.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення в частині зменшення розміру штрафу та пені на 20 % ухвалене без дотримання принципів справедливості та балансу інтересів сторін та підлягає скасуванню.
Водночас, доводи апелянта про наявність підстав для стягнення пені та штрафу за непоставку семи компресорів у період з 13.10.2023 по 12.04.2024 визнані неспроможними такими, що спростовуються доказами наявними в матеріалах справи. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Положеннями договору та статті 664 Цивільного кодексу України чітко розмежовано момент поставки товару та момент перевірки його якості й комплектності. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними та означає виконання постачальником свого обов'язку щодо передачі товару у власність покупця. Водночас перевірка товару на відповідність якісним і кількісним показникам є окремою стадією виконання договору, яка не впливає на сам факт здійснення поставки. За її результатами у випадку виявлення недоліків сторони передбачили відповідні наслідки у пункті 5.9 договору (зменшення вартості, безоплатне усунення недоліків, відшкодування витрат тощо). Отже, видаткова накладна засвідчує факт передачі товару, а питання якості та комплектності вирішується у подальшому порядку, встановленому договором. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для стягнення пені та штрафу за непоставку семи компресорів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №920/1245/24 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 870 176,00 грн з яких: пені у розмірі 1 352 736,00 грн та штрафу у розмірі 517 440,00 грн, та в цій частині просило передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга подана на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 та п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржником зазначено, що суд першої інстанції і апеляційний господарський суд припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, які стосуються предмету доказування, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для часткового скасування (в частині відмови у стягненні пені та штрафу у розмірі 1 870 176,00 грн), ухвалених у справі рішень, та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, оскаржені рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Судові витрати покласти на скаржника. Зазначив про те, скарга не містить належного обґрунтування жодної з підстав, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, що є обов'язковою передумовою для застосування положень частини третьої статті 310 цього Кодексу. Тобто, касаційна скарга не відповідає вимогам процесуального закону щодо визначеності та обґрунтованості підстав касаційного перегляду, а наведені в ній доводи не утворюють передбачених законом підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду виключно в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 870 176,00 грн з яких: пені у розмірі 1 352 736,00 грн та штрафу у розмірі 517 440,00 грн.
В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України не є предметом касаційного перегляду.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Скаржник посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України і доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, адже ця норма передбачає, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови ненаведення підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначено в касаційній скарзі позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення по суті вирішення спору, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені та штрафу за непоставку семи компресорів, зазначивши доводи позивача про наявність підстав для стягнення пені та штрафу за непоставку семи компресорів у період з 13.10.2023 по 12.04.2024 є неспроможними та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи. При цьому судами першої та апеляційної інстанції взагалі не було навіть проаналізовано зміст позовної заяви, розрахунку штрафних санкцій, та суть вимог Оператора ГТС. Судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем нараховані штрафні санкції за непоставку товару на суму 7 392 000,00 грн за період з 13.10.2023 по 12.04.2024, а саме 7 дизельних пересувних повітряних компресорів, оскільки протягом саме цього періоду не було поставлено даний товар. Тобто, штрафні санкції нараховано саме за той період, коли вказаний товар не було поставлено. Таким чином, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях взагалі не було досліджено, що протягом 6 місяців, за які було нараховано штрафні санкції, не було поставки вказаного товару. В даному випадку не має значення чи наявний факт не поставки товару чи факт прострочення поставки, оскільки від цього період і сума за який стягуються штрафні санкції не змінюється.
Однак, саме тільки посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили докази та не з'ясували дійсні обставини справи, без наведення підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не можуть ставити під сумнів судові рішення.
Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з'ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, та висновками, які покладені в основу рішень в частині що оскаржується, тобто, наведені у касаційній скарзі доводи, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а тому необхідно залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 920/1245/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Кролевець