Іменем України
11 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/882/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) матеріали справи за заявою
Козелецької окружної прокуратури,
код ЄДРПОУ 0291011421, вул. Євгена Лоскота, 1, м. Козелець, Чернігівська область, 17000,
в інтересах держави в особі
Позивача: Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Іванівської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області
код ЄДРПОУ 41304740, вул. Дружби, 33Б, с.Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НАЗАРБЕСТ ТРАНС»,
код ЄДРПОУ 44353937, вул. Січових Стрільців, 18, м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення 91 889,85 грн
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Іванівської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАЗАРБЕСТТРАНС» про стягнення 91 889,85 грн, а саме: 73032,00 грн основного боргу, 14908,12 грн інфляційних втрат, 3949,73 грн 3% річних.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору про закупівлю № 75 від 12.12.2022 позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений договором товар покупцю у повному обсязі не передав, а тому відповідач на підставі ст. 670 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу кошти за непоставлений товар - Бензин А-95 в кількості 1360 літрів на суму 73032,00 грн, а також сплатити інфляційні втрати та 3% річних. Прокурором в позовній заяві надано розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2023 року до липня 2025 року та розрахунок 3% річних за період з 08.11.2023 року до 27.08.2025 року.
Після усунення недоліків позовної заяви 10.09.2025 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та без виклику сторін не подав.
Ухвала суду від 10.09.2025 була направлена на адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою поштового зв'язку "за заківченням терміну зберігання". Днем проставлення такої відмітки є 01.10.2025 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “НАЗАРБЕСТТРАНС», код ЄДРПОУ 44353937, вул. Січових Стрільців, 18, м. Івано-Франківськ,76018.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.
Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, , а також була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до яких є вільним, цілодобовим і безкоштовним, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки з повідомлення про розгляд справи.
Заперечення щодо позову від відповідача не надійшли.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не надав та не заперечив стосовно позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, заяв та клопотань від відповідача не надходило, у зв'язку з чим рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що відповідно до статей 19, 140 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Місцеве самоврядування визначено як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст.60 цього Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, майно і майнові права визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Районні та обласні ради відповідно до закону від імені та в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності для задоволення суспільних потреб та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Відділу освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області - орган місцевого самоврядування.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень - Відділу освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, зокрема його бездіяльність. Порушення інтересів держави має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався, не вживав активних дій (підготовка проекту позовної заяви, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідною позовною заявою до суду.
Реалізуючи надані законом повноваження прокурор звернувся до суду з даним позовом виходячи з того, що фактично порушуються інтереси держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Враховуючи, що порушення договору выдповыдачем почалось ще в 2022 році, однак Відділ освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області не вжив вичерпних заходів щодо стягнення заборгованості, обмежившись лише направленням 18.07.2025 відповідачу претензії про необхідність сплати заборгованості, фактично самоусунувся від захисту державних інтересів, переклавши його здійснення на органи прокуратури. Не отримавши відповідь на претензію, позивачем в судовому порядку кошти не стягнуто. Вважаючи направлення однієї претензії достатньою дією, Відділ освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області продовжує здійснювати неналежний захист інтересів територіальної громади.
Незважаючи на те, що заборгованість не сплачується упродовж досить тривалого терміну, необхідних дій по стягненню заборгованості Відділом освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області не вжито.
Таким чином, Відділ освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, який наділений відповідними повноваженнями, упродовж тривалого часу не вживає належних заходів до стягнення заборгованості у судовому порядку, а лише обмежився направленням претензії від 18.07.2025 № 203 про необхідність погашення заборгованості на адресу відповідача, є всі підстави для вжиття прокурором заходів, передбачених ст.53 ГПК України, ст.23 Закону України “Про прокуратуру» шляхом подання вказаної позовної заяви в інтересах держави в особі Фонду.
Козелецька окружна прокуратура листом від 15.08.2025 № 50-77-3416вих-25 в порядку п. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомила позивача про підготовку до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Назарбест Транс» про стягнення заборгованості.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у суді при зверненні із цим позовом.
Фактичні обставини у справі, вказують на те, що 12.12.2022 між Відділом освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та ТОВ «М-7- ТРЕЙД» укладено договір № 75 про закупівлю талонів на пальне від 12.12.2022 на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та на момент його підписання погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ ТОВ "М-7 Трейд" (ідентифікаційний код 44353937) змінило свою назву на ТОВ "Назарбест Транс" та змінило місцезнаходження (ТОВ "Назарбест Транс" - вул. Стрільців Січових, 18, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76018). Код ЄДРПОУ обох юридичних осіб однаковий.
Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Зміна назви юридичної особи не є реорганізацією цієї юридичної особи, зокрема перетворенням, якщо не змінюється організаційно-правова форма цієї юридичної особи. Цю правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14, де зазначила, що зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, оскільки не має наслідком появу нового учасника цивільних відносин.
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.Наслідком зміни назви юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах.
Згідно умов Договору № 75 про закупівлю талонів на пальне від 12.12.2022 Постачальник зобов'язується протягом строку поставки товару та відповідно до умов, зазначених в Договорі, поставити покупцю талони (скретч-картки/бланки дозволу), які надають право здійснювати заправку автомобілів покупця на АЗС паливом (код ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти), а Покупець зобов'язується приймати у власність товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі (п. 1.1.).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони/скретч-картки/бланки дозволу) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затвердженими постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.2.).
Кількість товару та вартість одиниці товару визначено сторонами в Специфікації, що надана в Додатку 1 до цього Договору (п. 1.4.).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов Договору (п. 2.1.).
Сума цього Договору становить 99 882,00 грн, в т. ч. ПДВ (7%) - 6534,34 грн (п. 3.1.).
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника. Ціна одного літру Товару вказується у рахунку (п. 4.1.).
Оплата товару (талонів) здійснюється після отримання видаткової накладної протягом 10 робочих днів в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.2.).
У разі відмови покупця від оплати товару згідно умов, передбачених Договором, зобов'язання постачальника припиняються у частині несплаченого товару (п. 4.3.).
Строк поставки товарів: до 31.12.2022, згідно заявки Замовника (у вигляді талонів, об'єм партії палива визначається замовником самостійно) (п. 5.1).
Передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талону/скретч-картки/бланку-дозволу (п. 5.3.).
Талон/скретч-картка/бланк-дозволу не є засобом розрахунків/платежів між сторонами. Талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт покупця при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку (п. 5.4.).
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за Договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС через відсутність палива на АЗС у зв'язку із воєнним станом, введеним в Україні 24.02.2022 (п. 5.5.).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари (пп. 6.1.1. п. 6.1.).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (пп. 6.2.1. п. 6.2.).
Покупець має право отримувати талони в належному стані (пп. 6.3.1. п. 6.3.).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонми своїх зобов'язань (п. 11.1.).
Покупець гарантує, що ним буде здійснено заправку автомобілів до закінчення терміну дії талону/скретч-картки/бланку-дозволу (п. 12.2.).
Постачальник гарантує, що незважаючи на воєнний стан, ним буде докладено всіх зусиль для забезпечення замовника паливом (п. 12.4.).
В специфікації (додаток 1 до Договору №75 від 12.12.2022) сторони погодили найменування товару (Бензин А-95), одиниці виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару, загальна вартість Договору з ПДВ 99882,00 грн.
На підставі Договору сторони підписали видаткову накладну № Р000003397 від 16.12.2022 на суму 99882,00 грн.
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач здійснив оплату на суму 99882,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 948 від 19.12.2022 р.
Проте, як стверджує позивач, відповідач умови Договору в повному обсязі не виконав. На підставі отриманих скретч-карток, позивачу відпущено 500 літрів бензину А-95, не поставлено позивачу 1360 літрів бензину А-95, вартістю 73 032 грн, визначених Договором № 75 від 12.12.2022 та оплачених замовником у повному обсязі, у зв'язку з чим, за договором № 75 про закупівлю талонів на пальне у відповідача утворилася заборгованість в сумі 73 032,00 грн.
Позивач стверджує, що з 7 листопада 2023 на АЗС учасника та його партнерів, Відділу освіти, культури, туризму, сім'ї, молоді та спорту Іванівської сільської ради відмовляють у відпуску бензину А-95 у зв'язку з відсутністю пального.
За результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб позивача за місцем розташування АЗС постачальника та його партнерів встановлено, що на заправних станціях фактично паливо не відпускають, про що складено службові записки № 72 від 07.11.2023, №81 від 23.11.2023, № 94 від 04.12.2023.
Листом № 203 від 18.07.2025 позивач звернувся до ТОВ "Назарбест Транс" з претензією, в якому просив про повернення грошових коштів у сумі 73032,00 за 1360 літрів бензину за договором № 75 від 12.12.2022, які замовник не зміг отоварити на АЗС за талонами "АВІАС".
Факт направлення листа підтверджує фіксальний чек від 19.07.2025.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами умов Договору №75 від 12.12.2022 про закупівлю талонів на пальне, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 662, ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом, позивач (покупець) здійснив повну оплату товару на загальну суму 99 882,00 грн.
Оскільки оплата за товар позивачем здійснена у повному обсязі та відповідно до умов договору до покупця перейшло право власності на товар, у відповідача згідно з умовами договору виникло зобов'язання із забезпечення передачі відповідачу всього обсягу оплаченого товару.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не отримав залишок товару загальним обсягом 1360 літрів на загальну суму 73032,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено судом, позивач Листом № 203 від 18.07.2025 звертався до відповідача про повернення грошових коштів у сумі 73032,00 за 1360 літрів бензину за договором № 75 від 12.12.2022.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару, який був оплачений позивачем, є правомірними.
Відповідачем позовні вимоги не спростовані, доказів передачі позивачу оплаченого ним товару у повному обсязі на всю суму здійсненої оплати, або повернення позивачу перерахованої суми вартості за частину непереданого товару суду не надано.
За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 73032,00 грн основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 3949,73 грн та інфляційні втрати в розмірі 14 908,12 грн.
Як вбачається з аналізу ст. ст. 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визна чення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У свою чергу, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менціе одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18 та інш.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового Зобов;язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі N2 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-й, від
13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі N2 918/631/19).
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь- якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21.
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сука боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 № 01 06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).
Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця.
«Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18 (пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 340/385/17)».
Отже, інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а способом захисту майнових прав та інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У зв'язку з викладеним, суд погоджується з позицією прокурора щодо нарахування індексу інфляції за прострочене зобов'язання з дня, наступного за днем відмови працівників АЗС у відпуску пального за талонами (07.11.2023), тобто з 08.11.2023.
Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено правомірність та арифметично вірне їх нарахування, а тому позовна вимога і в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням результату розгляду спору (позов задоволено в повному обсязі) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАЗАРБЕСТ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 44353937, вул. Січових Стрільців, 18, м. Івано-Франківськ,76018) на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 41304740, вул. Дружби, 33Б, с.Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562 ) 73 032,00 грн основного боргу, 3 949,73 грн 3% річних, 14 908,12 грн інфляційних втрат.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАЗАРБЕСТ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 44353937, вул. Січових Стрільців, 18, м. Івано-Франківськ,76018) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач: Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 11.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/