11 листопада 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/3806/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., розглянувши заяву
Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест», м.Чернівці
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
представники сторін - не викликалися
До Господарського суду Чернівецької області надійшла заява спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест» про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Чернівецькій міській раді, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, державним кадастровим реєстраторам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, користування та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, Державного земельного кадастру) записи про державну реєстрацію права власності, користування та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 1,9273 га по вул. Коломийська, 13-А у місті Чернівці, Чернівецького району, Чернівецької області (кадастровий номер 7310136900:65:003:0093).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що має намір звернутися до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним (недійсним) рішення Чернівецької міської ради №2074 від 28.11.2024р. в частині, що стосується припинення права постійного користування товариством земельною ділянкою за адресою вул. Коломийська, 13-А, площею 1,9273 га (кадастровий номер 7310136900:65:003:0093) для виробничих потреб, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 27.02.1998р. №778, у зв'язку із систематичною несплатою земельною податку.
Зауважує, що прийняття Чернівецькою міською радою рішення №2074 від 28.11.2024р. порушує право СУНП у формі ТОВ «Буковест» на належне користування земельною ділянкою за адресою вул. Коломийська, 13-А, площею 1,9273 га, (кадастровий номер 7310136900:65:003:0093) під власним нерухомим майном загальною площею в декілька тисяч квадратних метрів, що належать товариству на праві власності.
Заявник зазначає, що той факт, що з моменту прийняття спірного рішення Чернівецької міської ради №2074 від 28.11.2024 остання не вчиняла жодних дій щодо земельної ділянки не свідчить про відсутність підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову, оскільки правомочність розпорядження включає у себе наявну можливість власника (Чернівецької міської ради) визначати в будь-який момент фактичну та юридичну долю речі (в даному випадку спірної земельної ділянки) шляхом знищення, видозмінення, відчуження, передачі її в тимчасове володіння іншим особам тощо. Таким чином, будь-які дії Чернівецької міської ради (чи опосередковано іншими суб'єктами) щодо реалізації наявного в неї права власності щодо вказаної земельної ділянки, можуть призвести до вибуття земельної ділянки (чи її частини) з фактичного користування СУНП у формі ТОВ «Буковест», тобто порушення права користування земельною ділянкою, як власника об'єктів нерухомості, які розміщені на такій земельній ділянці.
За таких обставин, на думку заявника, існує необхідність вжиття дієвих заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки загальною площею 1,9273 га по вул. Коломийська, 13-А у місті Чернівці Чернівецької області (кадастровий номер 7310136900Г65:003:0093).
Товариство вказує, що наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків (як наприклад, при арешті майна ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову матиме наслідком ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів СУНП у формі ТОВ «Буковест», оскільки товариство буде змушене звертатись до суду із іншими позовами щодо витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування (володіння).
Дослідивши наведені заявником обґрунтування щодо вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що заяву належить задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19).
У постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23, від 28.07.2021 у справі №914/2072/20 зазначалося, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
При цьому у постанові від 11.06.2025 у справі №907/82/25 Верховний Суд вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Суд зауважує, що СУНП у формі ТОВ «Буковест» має намір подати позов до Чернівецької міської ради про визнання незаконним (недійсним) рішення Чернівецької міської ради №2074 від 28.11.2024р. в частині, що стосується припинення права постійного користування товариством земельною ділянкою за адресою вул. Коломийська, 13-А, площею 1,9273 га (кадастровий номер 7310136900:65:003:0093) для виробничих потреб, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 27.02.1998р. №778.
При цьому, як зазначає заявник, відповідач є носієм правомочностей власника даної земельної ділянки, що може мати свій вираз у вільний реалізації таких прав у будь-який час, зокрема здійснення поділу, об'єднання, передачі речових прав іншим особам.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, у тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Таким чином суд зазначає, що у випадку вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав та відповідачу, вчиняти будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в інший спосіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
При цьому заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Вжиття заявлених товариством заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки спрямоване виключно на збереження існуючого становища предмету спору до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом майбутнього спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, з огляду на що суд зазначає про наявність правових підстав задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачу будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Відповідно до ч.1, 5 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).
У силу вимог ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з ч. 1,2.4, ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України, зокрема, ч. 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 4 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест» про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити.
2. Забезпечити позов Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест» шляхом заборони Чернівецькій міській раді, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, державним кадастровим реєстраторам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, користування та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, Державного земельного кадастру) записи про державну реєстрацію права власності, користування та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 1,9273 га по вул. Коломийська, 13-А у місті Чернівці, Чернівецького району, Чернівецької області (кадастровий номер 7310136900:65:003:0093).
Стягувач: Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Буковест» (58013, м. Чернівці, вул. Коломийська. 13-а код 25077759)
Боржник: Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1 ЄДРПОУ 36068147)
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254- 257 ГПК України.
Ухвала підписана 11.11.2025
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.