"03" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2678/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.
та представників:
позивача - Бенденжука Л.О.;
відповідача - Величка Р.С.;
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аве-Плаза" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 29В)
простягнення 2728554,79 грн,
Харківська міська рада (позивач) надала Господарському суду Харківської області позовну заяву від 20.06.2024 (вх.№2678/25 від 01.08.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аве-Плаза" (відповідач), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аве-Плаза" на користь Харківської міської ради 2728554,79 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,3303 га по вул. Сумській, 10 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 21.10.2010, зареєстрованого 29.10.2010 за №341070600075 за період з 02.04.2017 по 31.12.2019, та судовий збір у сумі 40928,32 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати за період з 02.04.2017 по 31.12.2019 за договором оренди землі від 21.10.2010, зареєстрованого 29.10.2010 за №341070600075.
Ухвалою від 06.08.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу 5-ти денний строк з дня вручення йому ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
14.08.2025 позивач надав через систему "Електронний суд" заяву від 13.08.2025 про усунення недоліків.
15.08.2025 позивач надав через систему "Електронний суд" заяву від 14.08.2025 про усунення недоліків.
Ухвалою від 18.08.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 08 вересня 2025 року о 14:00 год, у яке викликав представників сторін.
29.09.2025 відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ТОВ “АВЕ-ПЛАЗА» про стягнення заборгованості за заяву про договором оренди землі у розмірі 2728554,79 грн у повному обсязі.
Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, відповідач посилається на те, що 14 березня 2017 року він отримав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №97-20.08-3-676/32-17 відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 6897259,00 грн. Діючи добросовісно та в межах вимог п. 286 Податкового кодексу України, у квітні 2017 року відповідач подав уточнюючу декларацію від 05 квітня 2017 року, в якій річна сума орендної плати була перерахована та становила 386246,50 гривні відповідно до нового витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку (6897259 грн х 5,6% = 386246,50 грн). Такі дії відповідача повністю відповідають принципу добросовісності виконання зобов'язань та вимогам податкового законодавства щодо своєчасного внесення змін до поданих декларацій при отриманні нової інформації. Позивачем не враховано, що в 2017 щодо відповідної земельної ділянки був змінений коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) з 2,5 на 0,7, у зв'язку з чим була змінена нормативна грошова оцінка земельної ділянки та відповідно змінений обрахунок розміру орендної плати.
До відзиву на позов відповідач додав копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 14.03.2017, 12.02.2018 та копії декларацій з плати за землю за 2017 - 2019 роки.
Харківська міська рада своїм правом для надання відповіді на відзив не скористалась.
Протокольною ухвалою від 08.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025 о 15:00 год.
22.10.2025 суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 03.11.2025 о 15:30 год.
У судовому засіданні 03.11.2025 судом було оголошено судом вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
21.10.2010 Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Аве-Плаза" (орендар) був укладений договір оренди землі (надалі - договір), за яким орендодавець на підставі рішення Харківської міської ради від 11.08.2010 №199/10 “Про продовження строків будівництва об'єктів» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10 з кадастровим №6310136600:01:007:0012, загальною площею 0,3303 га, для завершення будівництва культурно-комерційного комплексу з підземною парковкою та для подальшої експлуатації.
Згідно з абз. 2 п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку на рік:
- на період будівництва згідно з розрахунком від 06.10.2010 №1610/10 становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 98881,92 грн,
- на період експлуатації згідно з розрахунком від 06.10.2010 №1610/10 становить 5,6% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 922897,81 грн.
Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (п. 10 договору).
Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, у тому числі базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 1 січня 2014 року.
Рішенням 32 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 18.12.2019 №1908/19 затверджено Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.
Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 вводиться в дію з 01.01.2020.
Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим №6310136600:01:007:0012 станом на 14.11.2013 становить 1298386,00 грн.
Згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим №6310136600:01:007:0012 станом на 09.02.2018 становить 6897256,00 грн.
Головне управління ДПС у Харківській області у листі №10077/5/20-40-04-07-12 від 08.05.2025 вказало, що ТОВ "Аве-Плаза" задекларовало та сплатило за 2017 рік - 386246,50 грн, за 2018 рік - 386246,50 грн, за 2019 рік - 386246,50 грн орендної плати.
З розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем в обґрунтування позовних вимог вбачається, що заборгованість ТОВ "Аве-Плаза" зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,3303 га по вул. Сумській, 10 у м. Харкові за договором оренди землі від 21.10.2010, зареєстрованого 29.10.2010 за №341070600075, за період з 02.04.2017 по 31.12.2019 становить 2728554,79 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За змістом ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди землі, емфітетевзиса, суперфіція.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно зі ст. 25 Закону України “Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 зауважує, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Положеннями п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель»).
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Таким чином, з моменту набрання чинності рішеннями позивача про затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач мав сплачувати орендну плату в новому розмірі. Внесення будь-яких змін до договору оренди не потребується.
У пункті 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України “Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
З приводу розрахунку заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2020 до 31.12.2021, а також заперечень відповідача, пов'язаних з неправомірним визначенням позивачем оновленого розміру орендної плати в цей період, суд зазначає наступне.
За імперативними приписами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Суд враховує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19).
Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, у тому числі базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 1 січня 2014 року.
Ця нормативна грошова оцінка застосовувалася до 31.12.2019, оскільки з 01.01.2020 впроваджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, яка затверджена рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19.
Відомості про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").
З метою самостійного обчислення розміру орендної плати за 2017 - 2019 роки позивачем був отриманий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.11.2013 №НВ-4110108, в якому було зазначено нормативну грошову оцінку спірної Земельної ділянки в розмірі 1298386,00 грн.
З положень статті 289 Податкового кодексу України вбачається, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Кумулятивно - шляхом перемноження коефіцієнтів.
Згідно з інформацією, яка розміщена офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь); 2016 рік - для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік - 1; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0.
Оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.11.2013 №НВ-4110108 був отриманий Харківською міською радою 2013 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017 - 2019 роки позивачем був помножений розмір НГО (12983862,00 грн) на відповідні коефіцієнти індексації. За розрахунком позивача нормативна грошова оцінка спірної Земельної ділянки в 2017 - 2019 роках становила 24633060,00 грн.
Під час розгляду даної справи було з'ясовано наявність спору між сторонами щодо розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2017 - 2019 роках, а саме: позивач вважає вірною - 24633060,00 грн, виходячи з якої позивачем був зроблений розрахунок заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 до 31.12.2019, а відповідач вважає вірною нормативну грошову оцінку в сумі 6897259,00 грн, яка підтверджена витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.02.2018 №256/0/45-18, який долучений до відзиву на позовну заяву.
Надаючи оцінку вказаним вище обставинам, суд, керуючись положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, виходить з того, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Отже, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків. Дії або рішення суб'єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб'єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає в особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб'єкта владних повноважень в особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб'єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.
Отже, принцип "належного урядування" покладає обов'язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Таким чином, суд відзначає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.02.2018 №256/0/45-18, який був наданий відповідачу за його зверненням до уповноваженого органу (Головне управління Держгеокадастру у Харківській області), та в якому була зазначена нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки в сумі 6897256,00 грн є належним та допустимим доказом розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 2017 - 2019 роки та за період з 02.04.2017 по 31.12.2019.
Отже, заперечення відповідача в частині неправомірності застосованого позивачем розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 24633060,00 грн за період її користування з 02.04.2017 по 31.12.2019 визнаються судом обґрунтованими, правомірними та такими, що підтверджені належними доказами.
Враховуючи вказане, розрахунок заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 до 31.12.2019, здійснений позивачем, суперечить матеріалам справи та визнається судом необґрунтованим.
З урахуванням того факту, що сторони визначили орендну плату у розмірі 5,6% від нормативної грошової оцінки, щорічний розмір орендної плати протягом 2017 - 2019 років становить 386246,34 (6897259 х 5,6%) грн або 32187,19 грн щомісячно.
При цьому, відповідно до умов договору землі від 21.10.2010 ТОВ "Аве-Плаза" за період з 02.04.2017 по 31.12.2019 повинно було сплатити 1061104,48 грн.
Таким чином, оскільки згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 08.05.2025 №10077/5/20-40-04-07-12 у спірний період ТОВ "Аве-Плаза" сплачено орендної плати у загальній сумі 1061104,97 грн, то Харківською міською радою не доведено наявність заборгованості відповідача з орендної плати за договором, у зв'язку з чим у задоволені позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 1 - 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі №915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем, по-перше, не доведено наявності такої необхідної умови для врахування наданого ним витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.11.2013 №НВ-4110/08 як незмінність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у відповідний період, а по-друге, не доведено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами факт правомірності здійснення розрахунку стягуваної суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 02.04.2017 по 31.12.2019 у сумі 2728554,79 грн, що є підставою для відмови в задоволенні позову повністю.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст. 762, 792 ЦК України, ст. 3, 93, 102-1 ЗК України, ст. 21, 24, 25 Закону України “Про оренду землі», ст. 13, 20 Закону України “Про оцінку земель», ст. 13, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України,
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "11" листопада 2025 р.
Суддя В.І. Ольшанченко