10 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 914/3270/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву №б/н (вх. №753) від 22.10.2025 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України", вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601 (місце знаходження філії: вул. Собранецька, 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017)
до боржника: Приватного підприємства "Дністерське", вул. Замкова, будинок 6А, м. Бережани, Тернопільська область, 47501
про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості в розмірі 60 874,44 грн, з яких 31 716,75 грн сума боргу, 29 158,44 грн подвійна облікова ставка НБУ від суми боргу та 242,24 грн судового збору
На розгляд до Господарського суду Львівської області від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" надійшла заява про видачу судового наказу про стягнення з ПП "Дністерське" 60 874,44 грн заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2025 передано вище вказану заяву за підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею-доповідачем визначено Руденка О.В.
В обґрунтування вказаної заяви, стягувач посилається на невиконання його контрагентом умов примірного договору №12/Ор оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить Державному підприємству "Дрогобицьке лісове господарство" від 06.04.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, що зумовило виникнення заборгованості, сума якої, з врахуванням штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.
Розглянувши, подані заявником матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Водночас Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у видачі судового наказу може бути та обставина, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права.
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а тому суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
У заяві про видачу судового наказу заявник стверджує про наявність заборгованості за примірним договором оренди №12/Ор від 06.04.2021. Зазначив, що станом на 17.10.2023 основна заборгованість становить 31 716,75 грн, а відповідач орендну плату не сплачував з 01.02.2023.
У договорі сторони погодили місячну орендну плату на суму 916,67 грн.
До заяви долучено акт звіряння взаємних розрахунків, не підписаний жодною зі сторін. У цьому акті визначено сальдо початкове у розмірі 23100,06 грн без вказівки періоду виникнення такого боргу; за період з січня по липень 2025 року відображено нарахування у розмірі, визначеному договором 916,67 грн за один місяць; за період серпень - вересень 2025 в розмірі 1 100 грн, який не передбачений договором.
Крім того, п. 3.4 договору від 06.04.2021 обумовлено, що орендна плата сплачується на підставі рахунків балансоутримувача (Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство"). Балансоутримувач виставляє рахунки на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини, яка сплачується до державного бюджету. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість. Рахунків і/або актів за послуги оренди не подано; інших первинних документів, які б свідчили про надання послуг оренди на конкретну суму і про не здійснені оплати та залишок боргу, суду також не надано.
Отже, суд доходить висновку, що заявник не підтвердив і не обґрунтував порядок, підстави, періоди виникнення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.
Враховуючи відсутність розрахунку заборгованості, суду не видається за можливе перевірити яка ж заборгованість існувала станом на 01.02.2023 та станом на кожен із визначених заявником періодів та чи з моменту виникнення права вимоги не пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Тобто із поданої заяви не видається за можливе достовірно встановити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявник подав заяву про видачу судового наказу.
Крім суми основного боргу, заявник здійснив нарахування пені, не зазначивши період такого нарахування. Нарахування здійснено на суму боргу 31 716,75 грн, розмір якої, як зазначено вище, не підтверджено, а докази існування такої заборгованості станом на 01.02.2023 відсутні. До того ж, правило продовження періоду нарахування пені поза шестимісячним строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що було передбачено п. 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, припинило свою дію у зв'язку з відміною карантину на території України 31.07.2023. Тому правових підстав нарахування пені за період 990 днів заявником також не підтверджено.
Суд завертає увагу на те, що у переліку додатків до заяви про видачу судового наказу заявником вказано долучення розрахунку заборгованості штрафних санкцій подвійна облікова ставка НБУ, однак такий доказ у матеріалах відсутній, про що відповідальними працівниками Господарського суду Тернопільської області складено Акт від 06.11.2025.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" у видачі судового наказу про стягнення грошової заборгованості на підставі п. 1, п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
За відсутності в заяві і додатках розрахунку суми основного боргу, з яким також пов'язано стягнення додатково зазначеної заявником суми пені, суд не в змозі надати оцінку обґрунтованості видачі наказу, з огляду на п.5 ч.1 ст.152 ГПК України.
З урахуванням ч.1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Відмовити Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "Дністерське" заборгованості в розмірі 50 870,52 грн, з яких 26 457,12 грн сума боргу, 24 413,40 грн подвійна облікова ставка НБУ від суми боргу та 242,24 грн судового збору.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.11.2025.
Ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко